Зубачик В. М., Гриновець В. С., ЛНМУ
|
Життя та діяльність професора Любомири Антонівни Луцик — це ціла епоха в розвитку стоматологічної науки. Любомира Луцик — доктор медичних наук, професор, багаторічний сподвижник Львівської стоматологічної школи, секретар наукового стоматологічного товариства Львівщини, ветеран праці. Активний учасник розбудови вищої стоматологічної освіти в Україні після Другої світової війни. За успіхи в науково-педагогічній та клінічній діяльності професор Л. А. Луцик була нагороджена медаллю «За трудову доблесть», неодноразово відзначалась грамотами, подяками та дипломами, було присвоєно звання «Почесний член УЛТ» та «Почесний член Асоціації стоматологів України».
Становлення цієї непересічної людини, гідної подиву особистості, пройшло у період між Першою та Другою світовими війнами, які пронеслися над Україною.
Любомира Антонівна Луцик народилася 29 жовтня 1918 року в с. Глібока на Буковині в сім’ї священника Антона Кордовського. Початкову освіту отримала у м. Станіславів (тепер м. Івано-Франківськ), де у 1937 році закінчила українську гімназію [7, 8, 9, 10].
Вчитися довелося за часів Польської держави; у зв’язку з неможливістю через українське походження вступити на медичний факультет Львівського університету розпочинає здобувати вищу освіту на медичному факультеті Медичної Академії в м. Познань — далеко від рідного дому, без батьківської опіки [8].
У 1939 році Любомира Луцик переходить вчитися у новостворений Львівський медичний інститут на лікувальний факультет.
В часи воєнного лихоліття довелося вчитися в окупованому німцями Львові. Постійна боротьба за фізичне виживання, а, з іншого боку, жага знань і вдосконалення у медичній науці не могли не вплинути на розвиток та формування життєвих цінностей молодої особи. Разом з тим, навчання у викладачів зі світовим ім’ям, які самі пройшли європейські університети, охопивши все найновіше в науці на той час, дало основу та створило той фундамент, на якому розвинувся талант майбутнього лікаря-професіонала та науковця, професора Любомири Луцик (Державний медичний інститут (Державні фахові медичні курси) у Львові — єдиний вищий медичний навчальний заклад на українських землях, який не зупиняв своєї діяльності під час Другої світової війни) [8].
У травні 1941 року пов’язує свою долю з Дмитром Луциком — асистентом терапевтичної клініки професора Мар’яна Панчишина [6].
З листопада 1940 року розпочався для Любомири Антонівни шлях медичного працівника з посади медичної сестри 8-ї Радянської лікарні (тепер Міська комунальна лікарня № 5 на вул. Чупринки). У 1941-1942 рр. працює медичною сестрою клініки очних хвороб (тепер клініка очних хвороб на вул. Некрасова).
Не менш важкими були роки післявоєнні. Ставлення радянської влади до працівників культу та їхніх родин, особливо на території Західної України, було на той час однозначно негативне і відверто вороже. Це Любомира Луцик як донька священника неодноразово відчувала на собі впродовж життя. Проте два роки перездавання іспитів для отримання диплому радянського зразка і кваліфікації лікаря мали також і позитивні наслідки — окрім досконалого володіння, в силу історичних обставин, польською та німецькою мовами, довелося опанувати ще й російську, що, безумовно, в подальшому відіграло позитивну роль у становленні науковця Любомири Луцик. Після завершення Другої світової війни завершила навчання у Львівському державному медичному інституті у 1945 р. І в 1946 р. отримала диплом лікаря (диплом № 716352 від 06.02. 1946 р.) [8, 10].
Стоматологічну кар’єру Любомира Антонівна розпочинає з праці на посаді лікаря-ординатора в клініці стоматології Львівського державного медичного інституту (ЛДМІ) від 4 серпня 1944 року, де працює до грудня 1949 року (якою керував багаторічний завідувач Олександр Васильович Коваль). Попри те протягом 1945-1947 років Л. Луцик певний час працює головним лікарем клініки стоматології при кафедрі шпитальної хірургії ЛДМІ (до повернення з війська Олександра Васильовича Коваля). Не оминули Любомиру Антонівну репресії: пропрацювавши три роки на кафедрі, з двома маленькими дітьми на руках, Любомира Луцик «звільнена у зв’язку зі скороченням штатів». Але за рекомендацією Олександра Васильовича Коваля Любомира Луцик поступає на роботу ординатора стоматологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні [8].
На той час Любомира Антонівна працювала з відомими учнями професора Антонія Цєшинського — майбутніми відомими професорами-стоматологами Олександром Васильовичем Ковалем (з часом — перший декан стоматологічного факультету, професор), Мечиславом Янковським та Гнатом Пєтшицьким (Польща) [8, 10].
З 1949 до 1951 року Любомира Луцик працює асистентом кафедри шпитальної хірургії по курсу стоматології ЛДМІ, а з 1951 року, у зв’язку зі скороченням штатів, працює ординатором стоматологічного відділу Львівської обласної стоматологічної лікарні.
В 1954 році Любомира Антонівна Луцик захищає кандидатську дисертацію, одну з перших дисертацій в галузі стоматології у Львові на тему «Клініка, діагностика і лікування щелепово-лицевого актиномікозу».
З вересня 1960 року Л. Луцик зарахована в. о. асистента кафедри з хірургічної стоматології по курсу терапевтичної стоматології, а з 1 жовтня 1961 р. Любомиру Антонівну призначено виконувати обов’язки завідувача новоствореної кафедри терапевтичної стоматології ЛДМІ, які вона виконувала до травня 1970 року. У липні 1962 р. Любомирі Луцик присвоєно звання доцента [1, 2, 3].
За час роботи завідувачем кафедри терапевтичної стоматології успішно проводиться навчальна та наукова робота з розпрацьовуванням розділів: карієсологія, ендодонтія, пародонтологія, хвороби слизової оболонки рота. Підбираються та готуються відповідальні кадри, професійні послідовники, серед яких: професори Чучмай Г. С., Кухта С. Й., Зубачик В. М., доценти Павлик Б. П., Гисик І. С. та інші. Л. Луцик виховала кілька поколінь лікарів, під її керівництвом виконувались та захищались докторські і кандидатські дисертації. Її вихованці стали відомими лікарями, науковцями, керівниками закладів охорони здоров’я [4, 5]. Під час проходження докторантури Любомирою Луцик кафедру терапевтичної стоматології очолив Г. С. Чучмай.
Надзвичайно вагомим творчим здобутком Любомири Антонівни за цей період стала успішно захищена у 1972 р. докторська дисертація, присвячена надзвичайно актуальній проблемі як стоматології, так і медицини в цілому: «Мікроелементи (залізо, мідь, цинк і кобальт) в клініці і експерименті карієсу зубів».
2 липня 1976 р. на підставі рішення комісії та рішення Вченої ради ЛДМІ від 01.07.1976 р., наказом Міністерства освіти Л. А. Луцик затверджена на посаді професора кафедри терапевтичної стоматології.
Протягом 1970-1975 рр. Любомира Антонівна призначалася головою Державної екзаменаційної комісії стоматологічних факультетів Дніпропетровського, Донецького медичних інститутів та Полтавського медичного стоматологічного інституту [8].
З 1 вересня 1976 р. організовується кафедра стоматології дитячого віку — одна з перших в Україні, і професор Луцик Л. А. призначається в. о. завідувача кафедри. Спочатку кафедра розташувалася в непристосованому приміщенні дитсадка на вул. Варшавській, а згодом кафедру переведено у приміщення Обласної стоматологічної поліклініки, що на вул. Пекарській (за головним корпусом ЛДМІ). Любомира Антонівна активно береться до організації роботи: створюється матеріальна база, пишуться навчально-методичні матеріали, під її керівництвом проводиться планування та проведення наукових пошуків, створюються напрямки подальшої роботи на роки вперед, вона керує кафедрою до 1980 р. і стає зачинателем львівської наукової школи дитячої стоматології. Серед її соратників та послідовників — професори Смоляр Н. І., Покровський М. М., доценти Мартовлос І. М., Івашкевич Л. М., Масний З. П. та інші.
З 1982 року кафедру дитячої стоматології очолює професор Смоляр Н. І., і Любомира Антонівна Луцик переходить на кафедру терапевтичної стоматології факультету вдосконалення лікарів та провізорів і пліч-о-пліч з Тарасом Дмитровичем Заболотним, тоді ще доцентом, бере активну участь у створенні та становленні молодої кафедри.
Як професор-консультант, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, Любомира Антонівна активно передає свій досвід молодим колегам, проводить консультації хворих, готує наукові статті, бере активну участь у громадському житті (нагороджена почесною грамотою Українського лікарського товариства, присвоєно звання «Почесний член Українського лікарського товариства»).
Від створення Львівського обласного наукового стоматологічного товариства Любомира Антонівна неодноразово обиралася у правління згаданої організації. Після створення Асоціації стоматологів України професор Луцик Л. А. активно виступає на конференціях з актуальними доповідями.
Впродовж своєї наукової діяльності проф. Луцик Л. А. опублікувала біля 90 друкованих праць. Під її керівництвом підготовлено та захищено більше 10 докторських та кандидатських дисертацій. Ця надзвичайна людина, непересічна особистість зуміла залишити по собі вагомий доробок — значну кількість наукових праць, талановитих учнів, кафедри, започатковані нею, успішно працюють і на сьогоднішній день. Тривалий час Любомира Антонівна була членом спеціалізованої Вченої ради у Львівському державному медичному інституті [2, 8, 10].
Свій професійний та творчий шлях Любомира Антонівна поєднала з материнськими обов’язками, разом з чоловіком Дмитром Луциком виростила та виховала трьох синів, сьогодні — докторів медичних наук. Без перебільшення можна стверджувати, що п’ять докторів медичних наук у двох поколіннях однієї сім’ї — унікальне та гідне подиву і визнання явище.
28 грудня 2000 року після важкої хвороби професор Любомира Антонівна Луцик відійшла у вічність, похована на Личаківському кладовищі у Львові.
Як перша жінка-професор стоматології в Галичині, Любомира Антонівна Луцик була талановитим науковцем, непересічним організатором та педагогом. Професор Луцик Л. А. виявила себе не просто теоретиком, а й прекрасним клініцистом, одним із сподвижників української стоматологічної школи, патріархом стоматології у Галичині. Вона була організатором та завідувачем першої кафедри терапевтичної стоматології в Галичині, першої кафедри дитячої стоматології в Галичині (однієї з перших в Україні), співорганізатором та професором першої кафедри терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного інституту в Галичині.
В пам’яті людей Любомира Антонівна Луцик залишилася доброю, порядною та цілеспрямованою людиною з величезною силою духу та незламною волею. Її життєвий шлях, в якому гармонійно поєднувалися професіоналізм, висока ерудиція, організаторські здібності, енергійність, доброзичливість та материнство, може слугувати яскравим прикладом для наслідування прийдешнім поколінням.