Р. В. Кузнєцов, Харківський державний медичний університет, кафедра ортопедичної стоматології (зав. кафедрою проф. В. П. Голік )
Ортопедичне лікування малих обмежених дефектів зубних рядів (3–4 клас по Кеннеді) здійснюється здебільшого за рахунок мостоподібних протезів з різними опорними елементами [1]. В останній час велика кількість авторів схиляється до ідеї використання адгезивних мостоподібних протезів, які в більшій мірі відновлюють естетичні норми і максимально запобігають травматизації тканин зубів [2, 3]. Застосування таких конструкцій потребує наявності спеціальних адгезивних матеріалів, які забезпечують їх надійну фіксацію. В літературі описані матеріали для фіксації АМП, які відповідають низці вимог. Найбільш важливими з них є ступінь адгезії до твердих тканин зуба та міцність на відрив, що і визначає практичну цінність такого матеріалу. Кількість публікацій та різноманітність матеріалів для фіксації АМП свідчать про актуальність розробки та пошуку нових, більш довершених, адгезивних матеріалів. Причому перевага в більшості випадків віддається матеріалам світлової полімерізації, які мають кращі фізико-механічні та санітарно-гігієнічні показники.
В данній роботі проведено дослідження адгезійних властивостей вітчизняного пломбувального фотополімерного композита «Стомазит-LC», розробленого АТ «Стома» (м. Харків) з метою застосування його в якості фіксуючого матеріала в кліниці ортопедичної стоматології.
Композиційний матеріал світлової полімерізації «Стомазит-LC» складається з паст різних відтінків у шприцах, адгезива у флаконі та гелю для протравлення емалі та дентину у шприці.
Мономерна матриця композиту «Стомазит-LC» складається з: Bis-GMA, уретандиметакрилата триетиленгликольдиметакрилата — 18,8% по масі, неорганічного наповнювача — 81,0% по масі, незначної кількості каталізаторів, стабілізаторів та пігментів — 0,2% по масі. Доля неорганічних наповнювачів складає 81% по масі и 68% по об’єму. Розмір часток 0,04–7,0 мкм. Адгезив складається з HEMA, полі- та монометакрилата, ініціатора і стабілізатора в спиртовому розчині. Гель для протравлювання містіть фосфорну кислоту (37% по масі у воді), двоокис кремнію і барвник.
Дозвіл на застосування «Стомазита-LC» (реєстраційний номер 1325/2002 від 28 листопада 2002 р.) в стоматологічній практиці було отримано після проведення токсико-гігієнічної оцінки інститутом екогігієни і токсикології ім. А. І. Медведя (протокол № 382 від 10.08.2002 р.).
Адгезивну міцність вивчали у відповідності до інструкцій та рекомендацій ІSO 11405–94 «Матеріали стоматологічні. Посібник по іспитам на адгезію до зубної структури». Міцність адгезійного зв’язку визначали як межу міцності при зсуві циліндричного зразка матеріала відносно емалі зуба по формулі:
де cd — зсув скорочено;
Acd — адгезивна міцність, МПа;
Fcd — максимальне навантаження, кгс;
S — площина поверхні, умовно рівна площині кола діаметром 3 мм.
Визначення межі міцності на відрив визначали за формулою:
де δ — межа міцності на відрив, МПа;
Р — руйнуюче навантаження, кгс;
S — площина поверхні приладу, см2.
Клінічне вивчення матеріала «Стомазит-LC» було досліджене в умовах поліклініки при лікуванні ортопедичних хворих у віці від 21 до 57 років впродовж 18 місяців. Всього було проведено 74 фіксації, з них 16 матеріалом «Стомазит-LC». В клінічних умовах розцементування визначали візуально, стабільність клейового з’єднання та осередки демінералізації — фарбуванням спиртовим розчином йоду та метиленовим синім відповідно. Стан пульпи визначали за данними електроодонтометрії. Основними випадками застосування АМП з фіксацією досліджуваним матеріалом була відсутність одного зуба у фронтальній ділянці зубного ряду верхньої та нижньої щелеп.
За результатами дослідження отримані значення, що відображені в таблиці:
|
Отримані дослідним чином дані надали можливості застосування матеріала «Стомазит-LC» в клінічних умовах.
Клінічне дослідження 16 зафіксованих АМП матеріалом «Стомазит-LC» впродовж 18 місяців виявило задовільний стан клейового шву, відсутність проявів очагової демінералізації в зоні фіксації та токсичних проявів з боку пульпи.
Зручність використання «Стомазиту-LC» при фіксації АМП полягає в пролонгованості робочого часу за рахунок виключно світлового твердіння в той час, коли більшість закордонних аналогів являють собою системи химічного або подвійного твердіння. Наявність різних кольорів фіксуючого матеріалу дозволяє отримати кращі естетичні показники. Ергономічність використання даного фіксуючого матеріалу полягає перш за все у використанні однокомпонентної адгезивної системи, що значно полегшує та прискорює процес бондингу.
При застосуванні матеріалу «Стомазит-LC» нами не виявлено, зокрема, жодного випадку порушення фіксації АМП та патологічного впливу на тканини опорних зубів, що було підтверджено електроодонтометричними дослідженнями та пробами на фарбування.
Таким чином, досліджений композиційний матеріал має необхідні адгезійні властивості, що дозволяє здійснювати надійну фіксацію адгезивних мостоподібних протезів. Високі показники «Стомазит-LC» дозволяють рекомендувати його до клінічного використання як адгезивного матеріала в клініці ортопедичної стоматології.
Литература