Ефективність застосування препарату «Лісобакт» (Bosnalijek) у хворих з гострим та хронічним кандидозом слизової оболонки порожнини рота

Грицай С. О., каф. стоматології дитячого віку ІСКМАПО ім. П. Л. Шупика (зав. каф. — д. м. н. Савичук Н. О.), дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва, Головний лікар — Заслужений лікар України Пьянкова О. В.

Вступ

Кандидоз — інфекція, що спричиняється грибами роду Candida. Найпоширенішим збудником кандидозу, зокрема в порожнині рота (молочниця), є вид Candida albicans, який виявляють у 75–95% хворих на кандидоз ротової порожнини [4, 5, 8].

Первинне інфікування відбувається в основному у дітей раннього віку і значно зросло останнім часом за рахунок впливу факторів ризику (збільшення питомої ваги функціональних порушень та захворювань матері під час вагітності, застосування антибактеріальних препаратів, тощо ).

Так, за останні 20 років частота кандидозу серед дітей раннього віку зросла з 1,9 до 15% [10, 11].

Це захворювання може спричинити формування десимінованих форм кандидоінфекції, які супроводжуються дизбіотичними змінами травного каналу, явищами сенсибілізації, трофічними порушеннями, що є небезпечним для формування хронічного перебігу кандидозу [17, 18].

Організм людини має специфічні і неспецифічні фактори захисту від інвазії мікроорганізмів. Низький рівень лізоцима, порушення фагоцитозу за рахунок функціональної недостатності Т-клітинної ланки імунітету підвищують загрозу розвитку грибкової інфекції.

Лікування кандидозу у дітей повинно бути специфічним, комплексним і дуже раннім. Воно також має бути елімінативним, патогенетичним, симптоматичним та імунокорегуючим. При лікуванні грибкових захворювань у сучасній медицині застосовують: полієнові антибіотики (гризеофульвін, амфотерицин В, леворин, ністатин, тощо), азольні сполуки (біфоназол, ізоконазол, кетоконазол, міконазол та інші), похідні триазола (терконазол, флутриназол та інші), аліламінові засоби, похідні морфоліна, 8-оксихіноліну, окисники та інші [4, 9,12,13].

Найчастіше серед антимікотиків протягом останнього часу використовують імідазольні препарати, що є конкурентними для полієнових антибіотиків, насамперед флуконазол [8, 10].

Особливу роль у складі неспецифічного імунного захисту порожнини рота відіграє лізоцим. Лізоцим — антибактеріальний фермент, який присутній в гранулах фагоцитуючих клітин, в сльозовій рідині і слині та здатний розщіпляти пептидоглікани мембрани бактеріальної клітини [3].

Лізоцим (муромідаза) — муколітичний фермент — фактор неспецифічного природженого захисту організму. Лізоцим ефективний проти грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів, окремих штамів патогенних вірусів та грибів роду Candida. Він перешкоджає проникненню антигенів в організм, стимулює фагоцитоз, підсилює кооперативні функції Т-лімфоцитів та бактеріологічні властивості секреторного ІgA (slgA). Лізоцим нормалізує метаболізм шляхом участі в антитоксичних процесах, виступає в ролі антиоксиданта, контролює мікробіоциноз в ротовій порожнині [1, 2].

На сьогоднішній день «Лісобакт» — єдиний препарат в Україні, до складу якого, поряд з хлоридом лізоцима (20 мг), входить піридоксин гідрохлорид (10 мг). Піридоксин (вітамін В6) виконує захисну, регенеруючу, репаративну та стимулюючу функції на слизовій оболонці порожнини рота.

«Лісобакт» (Bosnalijek) застосовувався в комплексній терапії як препарат, що відіграє імунокорегуючу дію та значно підвищує місцевий захисний стан.

Мета дослідження

Вивчення ефективності включення препарату «Лісобакт» в комплексне лікування кандидозу слизової оболонки порожнини рота за рахунок підвищення місцевого імунітету у дітей віком від 3 до 14 років.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проводилися в умовах стаціонару 1-го відділення Дитячої клінічної лікарні № 9 та в Дитячому міському центрі профілактики і лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота і пародонта м. Києва, а також в дитячій стоматологічній поліклініці ДКЛ № 9 м. Києва впродовж двох років.

З метою оцінки ефективності застосування «Лісобакту» в залежності від ступеню тяжкості перебігу кандидозу слизової оболонки порожнини рота було обстежено та проліковано 72 дітей віком від 3 до 14 років.

Поряд з даними епідеміологічного анамнезу та анамнезу захворювання і клінічного обстеження проведено лабораторний етап верифікації діагнозу гострого кандидозу. Лабораторні методи дослідження включали: обов’язкові методи дослідження — мікологічні дослідження з поверхні елементів уражень шляхом засіву матеріалу, взятого з елементів уражень тампоном колоній-утворюючі одиниці (КУО/мл) чи диском (КУО/мм2) (результат отримують протягом 5–7 днів) з наступним повтором мікологічного обстеження через 2–3 тижні; полімеразно — ланцюгова реакція (ПЛР) з елементів ураження на гриби роду Candida (результати дослідження отримують протягом 1–24 годин); цитологічні дослідження зскрібків з поверхні елементів ураження для виявлення вегетуючих клітин (інвазивних форм грибів роду Candida); мікробіологічні дослідження з поверхні елементів ураження, інтактної СОПР і кишечнику для з’ясування характеру мікробіоценозу та виявлення можливих асоціантів [12].

В залежності від виду терапії усіх пацієнтів було розділено на 3 групи.

До першої групи увійшло 25 хворих з легким та середньо-тяжким ступенем кандидозу порожнини рота. У цій групі дітям призначали в якості етіотропного засобу «Лісобакт» як ефективний антимікробний препарат за наступною схемою:

дітям від 3 до 12 років — по одній таблетці 4 рази на день; старшим 12 років — по дві таблетки 4 рази на день. Препарат пропонували розсмоктувати можливо тривалий проміжок часу після їжі. Після вживання препарату рекомендовано годину не пити та не вживати їжу.

Другу групу склали 23 дитини з легким, середньо-тяжким та тяжким ступенем захворювання.

В цій групі хворим призначали «Лісобакт» за тією ж схемою, що і в першій, але в поєднанні з антимікотичними препаратами (флуконазол — по 3 мг/кг на добу ).

До третьої (контрольної) групи увійшло 24 пацієнта. Дітям цієї групи в якості етіотропної терапії призначали антигрибковий препарат без застосування «Лісобакту» в комплексному лікуванні (флуконазол — по 3 мг/кг на добу).

Терапію дітям усіх трьох груп проводили впродовж усього періоду клінічних проявів до усунення клініко-лабораторних ознак захворювання.

Результати дослідження та їх обговорення

Кількісний та статевий розподіл дітей з кандидозом слизової оболонки порожнини рота в трьох групах представлено в таблиці № 1.

Таблиця 1. Кількісний та статевий розподіл дітей з кандидозом слизової оболонки порожнини рота в трьох досліджуваних групах

Результати досліджень свідчать про те, що І групу (25 дітей — 34,7%) склали 13 хлопчиків (52,0%) та 12 дівчаток (48,0%). Відповідно серед 23 дітей ІІ групи (31,9%) виявлено 12 хлопчиків (52,2%) та 11 дівчаток (47,8%), в ІІІ групі (24 дитини — 33,3%) 10 хлопчиків (41,7%) та 14 дівчаток (58,3%). Аналізуючи кількісний та статевий розподіл хворих з кандидозом ротової порожнини в цілому ми бачимо, що в середньому дівчатка хворіють частіше від хлопчиків на 2,8%.

Застосування «Лісобакту» в якості етіотропного засобу виявилось достатньо ефективним (перша група) у дітей з легким та середньо-тяжким ступенем захворювання на гострий та хронічний кандидоз слизової оболонки порожнини рота. Повне одужання у дітей цієї групи спостерігалось через 5–10 днів після початку лікування та було відмічено у 21-го із 25 пацієнтів, що складає 84%. У решти 4 пацієнтів (16%) повне одужання зафіксовано на 14 добу після початку лікування та амбулаторного спостереження.

Відзначимо також високу ефективність поєднання призначення антимікотичних препаратів з «Лісобактом» (друга група хворих). Ця група включала пацієнтів з усіма формами тяжкості перебігу захворювання. Повне одужання спостерігалося у 20 пацієнтів на 5–12 день після початку лікування, що склало 86,9%. Решта 2 пацієнта (8,7%) одужали на 14–17 день та 1 пацієнт (4,3%) — на 18–21 день після початку лікування. Усі з них мали тяжку форму кандидозу порожнини рота.

Менш результативним виявилося застосування лише антимікотичних препаратів. В цій групі хворих (третя — контрольна) лікувалися діти з усіма формами тяжкості захворювання, 9 (37,5%) з яких повністю одужали на 5–14 день, 8 (33,3%) — на 14–17 день та 7 (29,2%) — на 18–21 день. Відсутність призначення «Лісобакту» довело, що, за рахунок порушення місцевої резистентності і імунного стану, організм повільніше долав патологію.

Про ефективність застосування «Лісобакту» в якості етіотропного засобу окремо чи в поєднанні з антимікотичними препаратами свідчить рівень обсіменіння грибами роду Candida слизової оболонки порожнини рота у дітей з кандидозом ротової порожнини до та після лікування.

Обсіменіння грибами роду Candida слизової оболонки порожнини рота у дітей з кандидозом ротової порожнини до та після лікування (Lg КУО/мл) представлено в таблиці № 2.

Таблиця 2. Обсіменіння грибами роду Candida слизової оболонки порожнини рота у дітей з кандидозом ротової порожнини до та після лікування (Lg КУО/мл)

* — достовірність відмінностей з показниками до лікування (p<0,05)
** — достовірність відмінностей з показниками в ІІІ групі дітей після лікування (p<0,05)

До лікування у пацієнтів І-ї групи (25 дітей — 100%) колоній-утворюючі одиниці мали показник 5,06±0,32, ІІ-й групі (23 дитини — 100%) — 5,12±0,39 Lg КУО/мл та ІІІ-ї контрольної групи (24 дитини — 100%) — 5,01±0,21 Lg КУО/мл.

Результати дослідження обсіменіння грибами роду Candida слизової оболонки порожнини рота після лікування виявили високу ефективність застосування «Лісобакту» у дітей, хворих на кандидоз порожнини рота в І-й групі, серед яких лише у 4-х пацієнтів (16%) зберігався позитивний показник КУО (3,01±0,25 Lg КУО/мл).

Найменш ефективним виявився результат лікування дітей в ІІІ-й групі хворих, показник обсіменіння слизової оболонки порожнини рота грибами роду Candida в якій після лікування був позитивним у 7-ми (29,1%) пацієнтів і склав 4,01±0,21 Lg КУО/мл.

Найефективніший вплив комплексної терапії кандидозу ротової порожнини виявлено в ІІ-й групі (результат поєднання антимікотичного препарату та «Лісобакту»). Про це свідчить позитивний показник обсіменіння СОПР грибами роду Candida лише у 1-го пацієнта (4,3%), КУО у якого становили 2,96 Lg КУО/мл.

Частота виявлення грибів роду Candida з поверхні СОПР після лікування була достовірно нижчою (p<0,05) у групах І та ІІ в порівнянні з ІІІ групою (4–16% та 1–4,3% порівняно з 7–29,1%).

Результати виявлення грибів після лікування були достовірно найменшими у пацієнтів ІІ групи і, за частотою виявлення, склали 4,3%.

Висновок

1. Вважаючи збільшення питомої ваги кандидозу порожнини рота, головну роль в якому відіграє підвищення факторів ризику та перехід умовно-патогенних грибів роду Candida до патогенного стану, поєднання протигрибкових засобів на фоні підвищення місцевого імунітету за рахунок збільшення лізоциму в слині є цілком виправданим та патогенетично обґрунтованим.
2. Застосування «Лісобакту» окремо чи в поєднанні з антимікробними препаратами дало найбільш виражений позитивний ефект.
3. «Лісобакт», як поки що єдиний препарат на Україні, що містить лізоцим, дозволяє швидко та безпечно усувати кандидозні патології порожнини рота.

Література

1. Баранов А. А. и соавт. Лизоцимсодержащие биосистемы для профилактики и лечения социально значимых болезней детского возраста/ Российский педиатрический журнал.— 2000. — № 4.— С. 9–14.
2. Баранов А. А., Дорофийчук В. Г. Лизоцим: теория и практика.— М., Н. Новгород, 1999.
3. Дранник Г. Н. Клиническая иммунология и аллергология.— Одесса: Астропринт, 1999.— 604 с.
4. Качук М. В., Яговдин Н. З. Лечение кандидоза кожи и слизистых оболочек / Здравохранение (Беларусь).— 1996.— № 9.— С. 46–48.
5. Кириленко І. І., Гевкалюк Н. О. Поєднані герпетичні та кандидозні ураження слизової оболонки ротової порожнини у дітей / Вісник стоматології.— 1996.— № 4.— С. 306–308.
6. Корякин П. М., Кулиджанов А. Ю., Афиногенов И. Н.— Опыт применения препарата «биоспорин»в лечении дисбактериоза кишечника / Сб. трудов научно-практической конференции врачей приволжского военного округа.— Оренбург, 2000.
7. Рильська О. Г. Ефективність використання «Лісобакта» в лікуванні пацієнтів з запальними захворюваннями глотки. Метод рекомендації. Київ 2003.— 19 с.
8. Романюк Ф. П., Сорокина М. П., Власюк В. В. и др. Системный кандидоз у детей раннего возраста / Вестник дерматологии и венерологии.— 1994.— № 2.— С. 9–12.
9. Савичук Н. О. и соавт. Современные подходы к терапии кандидоза слизистой оболочки полости рта у детей / Современная стоматология.— 2000.— № 2.— С. 45–47.
10. Самсыгина Г. А., Буслаева Г. Н., Корнюшин М. А. Кандидоз новорожденных и детей раннего возраста. Дифлюкан в лечении и профилактике кандидоза. М., 1996.— 40 с.
11. Самсыгина Г. А. Грибы рода Candida в этиологии гнойно-воспалительных заболеваний новорожденных / Вестник дерматологии и венерологии.— 1997.— № 4.— С. 46–50.
12. Сергеев А. Ю., Сергеев Ю. В. Кандидоз. Природа инфекции, механизма агрессии и защиты, лабораторная диагностика, клиника и лечение.— М.: Триада-Х., 2001.— 472 с.
13. Шумский А. В. Выбор фунгицидных препаратов для лечения кандидоза слизистой оболочки полости рта / Стоматология. — 1999.— № 3.— С. 19–21.
14. Cutler J. E. Putative virulence factors of Candida albicans / Annal Revju Microbiology.— 1991.— Vol. 45.— Р. 187–218.
15. Dhondt F., Ninanc J., Dc. Beule K., Cauwenbergh G. Oral candidiasis: treatment with absorbable and not asorbable antifungal agents in children / Mycoses.— 1992.— Vol. 35 (1,2).— Р. 1–8.
16. Fotos P. G., Holstein J. W. Candida and candidiasis epidemiology, diagnosis and therapeutic management / Dental Clinics of North America.— 1992.— Vol. 36 (4).— Р. 857–878.
17. Janniger C. K., Kihiczak T.S. Childhood oral candidiasis / Cutis.— 1994.— Vol. 53 (1).—Р. 30–32.
18. Kurakawa C. S., Sugizaki M. F., Paraecoli M. T. Virulense factors in fungi of systemic micoses / Rev. Inst. Med. Trop. San-Paulo.— 1998.— # 40 (3).— Р. 125–135.