Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «дитяча терапевтична стоматологія»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «дитяча терапевтична стоматологія»

НАКАЗ
від 31 серпня 2004 року № 435

Окончание, начало см. «Стоматолог» № 11, 2004

На виконання спільного наказу Міністерства охорони здоров’я та Академії медичних наук України від 11.09.2003 № 423/59 та з метою покращання надання стоматологічної допомоги дитячому населенню в Україні наказую:

1. Затвердити Протоколи надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «дитяча терапевтична стоматологія» (далі — Протоколи, додаються).

2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій, керівникам лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ України:

2.1. Забезпечити впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я Протоколів починаючи з 1 серпня 2004 року.

2.2. Щороку до 1 січня надсилати до Міністерства пропозиції та зауваження до Протоколів.

3. Управлінню організації медичної допомоги дітям і матерям, головному позаштатному спеціалісту МОЗ України за фахом «Дитяча стоматологія» раз на три роки вивчати пропозиції та при необхідності вносити зміни до Протоколів.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Білого В. Я.

Міністр А. В. Підаєв

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства охорони здоров’я України
від 31 серпня 2004 р. № 435

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 04.5
Гострий періодонтит постійного зуба

Клінічна форма — гострий періодонтит.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— постійно наростаючий біль в зубі;

— різкий біль при накушуванні на зуб;

— підвищення температури тіла, млявість, поганий сон;

— асиметрія обличчя за рахунок набряку м’яких тканин на стороні ураження;

— глибока каріозна порожнина в зубі, яка сполучається з порожниною зуба;

— зондування стінок, дна каріозної порожнини і місця сполучення з порожниною зуба та входу до кореневих каналів безболісне;

— відсутня реакція при дії термічних подразників;

— різко болісна реакція на перкусію зуба, рухливість зуба;

— слизова оболонка ясен та перехідної складки біля ураженого зуба гіперемійована, набрякла, різко болісна при пальпації;

— регіонарні лімфатичні вузли на стороні ураження збільшені та болісні при пальпації.

Допоміжні критерії діагностики:

— знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

— відсутні зміни кісткової тканини при рентгенологічному дослідженні.

Лікування.

Консервативний метод лікування проводиться при відсутності:

— ситуації, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму;

— повного зруйнування коронки;

— перфорації дна порожнини зуба;

Лікування загострення хронічного періодонтиту в постійних зубах зі сформованим коренем:

— анестетики (місцево);

— розкриття порожнини зуба із застосуванням високошвидкісного наконечника та кореневих каналів для відтоку гнійного ексудату;

— інструментальна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням ендодонтичних файлів відповідного розміру;

— медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

— напівгерметична пов’язка — при наявності гнійного ексудату в каналі;

— тимчасова обтурація каналу (каналів) неподразнюючою пастою або препаратом на турунді, що має виражену протимікробну дію;

— закриття порожнини в зубі пов’язкою з тимчасового пломбувального матеріалу;

— пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

— відновлення зуба стоматологічними цементами, компомерними або композитними матеріалами, срібною амальгамою.

Лікування загострення хронічного періодонтиту в постійних зубах з несформованим коренем:

— препарування каріозної порожнини, розкриття порожнини зуба із застосуванням високошвидкісного наконечника та створення доступу до кореневих каналів;

— медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

— напівгерметична пов’язка — при наявності гнійного ексудату в каналі;

— тимчасова обтурація каналу (каналів) пастою на основі гідроксиду кальцію, закриття порожнини в зубі з тимчасового пломбувального матеріалу;

— тимчасове пломбування кореневих каналів пастою на основі гідроксиду кальцію, диспансеризація протягом 3 років — до закриття верхівкового отвору;

— пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб після закінчення формування верхівкового отвору;

Диспансеризація протягом 3 років — до закриття верхівкового отвору.

Загальне лікування:

— антибіотикотерапія — у разі вираженої інтоксикації;

— знеболюючі препарати;

— рекомендації харчування (багато рідини, неподразнююча їжа).

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— відновлення анатомічної форми зуба.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 04.5
Хронічний періодонтит постійного зуба

Клінічна форма — хронічний періодонтит, період ремісії.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— глибока каріозна порожнина в зубі, яка сполучається з порожниною зуба;

— відсутня реакція при дії термічних подразників;

— реакція на вертикальну і горизонтальну перкусію безболісна;

— при хронічному гранулюючому періодонтиті слизова оболонка ясен біля ураженого зуба застійно гіперемійована, набрякла;

— при хронічному гранулюючому періодонтиті можливі нориці на яснах в проекції верхівки кореня.

Допоміжні діагностичні критерії:

— знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

— розрідження кісткової тканини біля верхівки коренів та в ділянці біфуркації при рентгенологічному дослідженні.

Лікування.

1. Консервативний метод лікування проводиться при відсутності:

— повного зруйнування коронки;

— перфорації дна порожнини зуба.

Лікування хронічного періодонтиту постійного зуба зі сформованим коренем:

— медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

— пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Лікування хронічного періодонтиту в постійних зубах з несформованим коренем:

— медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

Диспансеризація протягом 3 років — до закриття верхівкового отвору.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— відновлення анатомічної форми зуба.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 04.5
Хронічний періодонтит постійного зуба

Клінічна форма — хронічний періодонтит, період загострення.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— постійно наростаючий біль в зубі;

— різкий біль при накушуванні на зуб;

— підвищення температури тіла дитини, млявість, поганий сон;

— асиметрія обличчя за рахунок набряку м’яких тканин на стороні ураження;

— глибока каріозна порожнина в зубі, яка сполучається з порожниною зуба;

— відсутня реакція при дії термічних подразників;

— різко болісна реакція на перкусію зуба, рухливість зуба;

— регіонарні лімфатичні вузли на стороні ураження збільшені та болісні при пальпації.

Допоміжні діагностичні критерії:

— знижена (більше 100 мкА) або відсутня реакція на електричний струм при електроодонтодіагностиці;

Лікування.

Консервативний метод лікування проводиться при відсутності:

— повного зруйнування коронки;

— перфорації дна порожнини зуба.

Лікування загострення хронічного періодонтиту в постійних зубах зі сформованим коренем:

— анестетики (місцево);

— медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

— закриття порожнини в зубі пов’язкою з тимчасового пломбувального матеріалу;

— пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Лікування загострення хронічного періодонтиту в постійних зубах з несформованим коренем:

— медикаментозна обробка кореневих каналів антисептичними препаратами;

— пломбування кореневрго каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб після закінчення формування верхівкового отвору;

Диспансеризація протягом 3 років — до закриття верхівкового отвору.

Загальне лікування:

— антибіотикотерапія — у разі вираженої інтоксикації;

— знеболюючі препарати;

— рекомендації харчування (багато рідини, неподразнююча їжа).

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— відновлення анатомічної форми зуба.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.0
Гінгівіт катаральний

Клінічна форма — катаральний гінгівіт, гострий перебіг.

Критерії діагностики.

Анамнез — скарги на біль і кровоточивість ясен при чищенні зубів і прийомі їжі.

Клінічні:

— яскрава гіперемія і набряк слизової оболонки ясен.

Індексна оцінка стану тканин пародонта:

— РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс):

значення індексу до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіту,

від 25 до 50% — середній ступінь тяжкості гінгівіту,

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту

Клініка:

легкий ступінь тяжкості:

— гіперемія ясенних сосочків;

— набряк ясенних сосочків.

Середній ступінь тяжкості:

— виразна гіперемія ясенних сосочків і ясенного краю;

— набряк ясенних сосочків і ясенного краю;

— біль при пальпації ясенних сосочків і ясенного краю.

Тяжкий ступінь захворювання:

— яскрава гіперемія сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;

— набряк сосочків, ясенного краю і альвеолярної частини ясен;

— біль і кровоточивість при пальпації сосочків, краю і альвеолярної частини ясен.

Лікування:

— професійна гігієна ротової порожнини;

— санація ротової порожнини;

— ортодонтичне лікування — при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу;

— хірургічне лікування — при наявності аномалій будови і розташування м’яких тканин.

Легкий ступінь тяжкості:

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево).

Середній ступінь тяжкості:

— знеболюючі препарати (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) — при наявності трихомонад у ротовій порожнині;

— антисептичні препарати (місцево);

— інгібітори протеолізу (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево).

Тяжкий ступінь захворювання:

— знеболюючі препарати (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) — при наявності трихомонад у ротовій порожнині;

— антисептичні препарати (місцево);

— інгібітори протеолізу (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево).

Додаткові рекомендації:

— гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

— зубних щіток з м’якою або дуже м’якою щетиною;

— лікувально-профілактичні зубні пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав; пасти, що містять антисептики; пасти, що містять макро- та мікроелементи — у разі наявності рентгенологічних змін у тканинах пародонту;

— ополіскувачі, що містять антисептики;

— елексири.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.01
Гінгівіт гіпертрофічний

Клінічна форма — гіпертрофічний гінгівіт, хронічний перебіг, гранулююча форма.

Критерії діагностики.

Анамнез: скарги на розростання, біль і кровоточивість ясен при чищенні зубів і прийомі їжі

Клінічні:

— гіперплазія, гіперемія і набряк слизової оболонки ясен.

Рентгенологічні:

— нечіткі обриси кортикальної пластинки альвеоли;

— остеопороз губчатої речовини на верхівках міжзубних перегородок.

Індексна оцінка стану тканин пародонта:

— РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс):

значення індексу до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіту

від 25 до 50% — середній ступінь тяжкості гінгівіту,

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту.

— СРІ (комунальний пародонтальний індекс):

0 — здорові ясна;

1 — кровоточивість ясен;

2 — наявність зубного каменю;

3 — кишеня розміром 4–5 мм;

4 — розмір кишені більше 6 мм.

Клініка.

Легкий ступінь тяжкості:

— ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів на 1/3 їх висоти;

— набряк ясенних сосочків;

— гіперемія, можливий ціаноз ясенних сосочків;

— незначний біль і кровоточивість при пальпації ясенних сосочків.

Середній ступінь тяжкості:

— ясенні сосочки і край збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів на 1/2 їх висоти;

— набряк ясенних сосочків і ясенного краю;

— гіперемія, можливий ціаноз ясенних сосочків і ясенного краю;

— незначний біль і кровоточивість при пальпації ясенних сосочків і ясенного краю.

Тяжкий ступінь захворювання:

— ясенні сосочки, край і альвеолярна частина ясен збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зубів більш ніж на 1/2 їх висоти;

— набряк ясенних сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;

— гіперемія, можливий ціаноз ясенних сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;

— виразний біль і кровоточивість ясенних сосочків, краю і альвеолярної частини ясен.

Лікування:

— професійна гігієна ротової порожнини;

— санація ротової порожнини — при відсутності ознак запалення.

Легкий ступінь тяжкості:

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— антисептичні препарати (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— в’яжучі засоби рослинного походження (місцево);

— склерозуюча терапія (місцево) при відсутності запальних явищ:

— антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл)

— біогенні засоби (бефунгін);

— антикоагулянти прямої дії (гепарин).

Фізіотерапія — при відсутності ознак запалення:

— електрофорез препаратами, калія йодида і хлориду кальцію.

Середній ступінь тяжкості:

— анестетики (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) — при наявності трихомонад у ясенних кишенях;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— в’яжучі засоби рослинного походження (місцево);

— склерозуюча терапія (місцево) при відсутності запальних явищ:

— антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл);

— біогенні засоби (бефунгін);

— антикоагулянти прямої дії (гепарин).

Фізіотерапія — при відсутності ознак запалення:

— електрофорез лідази;

— вакуум-масаж;

— дорсонвалізація.

Тяжкий ступінь захворювання:

— анестетики (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) — при наявності трихомонад у ясенних кишенях;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— в’яжучі засоби рослинного походження (місцево);

— склерозуюча терапія (місцево) при відсутності запальних явищ:

— антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл);

— біогенні засоби (бефунгін);

— антикоагулянти прямої дії (гепарин).

Фізіотерапія — при відсутності ознак запалення:

— електрофорез лідази, препаратів кальцію (4–6 сеансів) і фтору (3–4 сеанси);

— вакуум-масаж;

— дорсонвалізація.

Хірургічне лікування — у разі неефективності консервативного лікування.

Деструктивні методи лікування:

— кріодеструкція;

— діатермокоагуляція;

— гінгівектомія.

Додаткові рекомендації:

— комплексне клініко-інструментальне і лабораторне обстеження у педіатра, ендокринолога, дитячого гінеколога для визначення загальних чинників розвитку захворювання;

— гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

— лікувально-профілактичні зубні пасти протизапальної дії, що містять екстракти лікарських трав; пасти, що містять антисептики; пасти, що містять макро- та мікроелементи у разі наявності рентгенологічних змін у тканинах пародонту;

— ополіскувачі, що містять антисептики.

Диспансеризація у стоматолога:

Легкий ступінь тяжкості — I диспансерна група — диспансерний нагляд 1 раз на рік.

Середній ступінь тяжкості — II диспансерна група — диспансерний нагляд 2 рази на рік.

Тяжкий ступінь захворювання — III диспансерна група — диспансерний нагляд 3 рази на рік.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— стабілізація рентгенологічних змін в альвеолярному паростку.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.0
Гінгівіт катаральний

Клінічна форма — катаральний гінгівіт, хронічний перебіг.

Критерії діагностики.

Анамнез: можливі скарги на періодичну кровоточивість ясен під час чищення зубів.

Клінічні:

— гіперемія слизової оболонки ясен;

— ціаноз слизової оболонки ясен;

— помірний набряк слизової оболонки ясен.

Рентгенологічні:

— нечіткі обриси кортикальної пластинки альвеоли;

— остеопороз губчатої речовини на верхівках міжзубних перегородок.

Індексна оцінка стану тканин пародонта:

— РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс)

значення індексу до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіту;

від 25 до 50% — середній ступінь тяжкості гінгівіту;

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту;

— СРІ (комунальний пародонтальний індекс):

0 — здорові ясна;

1 — кровоточивість ясен;

2 — наявність зубного каменю;

3 — кишеня розміром 4–5 мм;

4 — розмір кишені більше 6 мм.

Клініка.

Легкий ступінь тяжкості:

— помірний набряк ясенних сосочків і ясенного краю;

— застійна гіперемія, ціаноз ясенних сосочків.

Середній ступінь тяжкості:

— помірний набряк ясенних сосочків і ясенного краю;

— застійна гіперемія, ціаноз ясенних сосочків і ясенного краю.

Тяжкий ступінь захворювання:

— помірний набряк сосочків, ясенного краю і альвеолярної частини ясен;

— застійна гіперемія, ціаноз сосочків, краю і альвеолярної частини ясен.

Лікування:

— професійна гігієна ротової порожнини;

— санація ротової порожнини;

— ортодонтичне лікування — при наявності порушень оклюзії та аномалій прикусу;

— хірургічне лікування — при наявності аномалій будови і розташування м’яких тканин.

Легкий ступінь тяжкості:

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево).

Фізіотерапія:

— гідротерапія — гідромасаж ясен — при відсутності загострення в яснах.

Середній ступінь тяжкості:

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево).

Фізіотерапія:

— гідротерапія (місцево);

— електрофорез препаратами кальцію і фториду (місцево) — при наявності рентгенологічних змін у тканинах пародонту, електрофорез розчинами вітамінів (при схильності до кровоточивості ясен).

Тяжкий ступінь захворювання:

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— антибактеріальні засоби рослинного походження (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— протитрихомонадні препарати (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево).

Фізіотерапія:

— гідротерапія (місцево);

Додаткові рекомендації:

— гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

— ополіскувачі, що містять антисептики.

Диспансеризація у стоматолога:

Легкий ступінь тяжкості — I диспансерна група — диспансерний нагляд 1 раз на рік.

Середній ступінь тяжкості — II диспансерна група — диспансерний нагляд 2 рази на рік.

Тяжкий ступінь захворювання — III диспансерна група — диспансерний нагляд 3 рази на рік.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— стабілізація рентгенологічних змін в альвеолярному паростку.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.01
Гінгівіт гіпертрофічний

Клінічна форма — гіпертрофічний гінгівіт, хронічний перебіг, фіброзна форма.

Критерії діагностики.

Анамнез: скарги на розростання ясен.

Клінічні:

— гіперплазія, ущільненість і набряк слизової оболонки ясен;

— слизова оболонка ясен блідо-рожевого кольору, можливий ціаноз.

Рентгенологічні:

— нечіткі обриси кортикальної пластинки альвеоли;

— остеопороз губчатої речовини на верхівках міжзубних перегородок.

Індексна оцінка стану тканин пародонта:

— РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс):

значення індексу до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіта

від 25 до 50% — середній ступінь тяжкості гінгівіта;

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіта.

— СРІ (комунальний пародонтальний індекс):

0 — здорові ясна;

1 — кровоточивість ясен;

2 — наявність зубного каменю;

3 — кишеня розміром 4–5 мм;

4 — розмір кишені більше 6 мм.

Клініка.

Легкий ступінь тяжкості:

— ясенні сосочки збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зуба на 1/3 їх висоти;

— ясенні сосочки ущільнені;

— набряк ясенних сосочків;

— несправжня кишеня.

Середній ступінь тяжкості:

— ясенні сосочки і ясенний край збільшені у розмірах, перекривають коронкову частину зуба на 1/2 їх висоти;

— ясенні сосочки і ясенний край ущільнені;

— набряк ясенних сосочків і ясенного краю;

— несправжня кишеня.

Тяжкий ступінь захворювання:

— ясенні сосочки, край і альвеолярна частина ясен ущільнені;

— набряк ясенних сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;

— несправжня кишеня.

Лікування:

— професійна гігієна ротової порожнини;

— санація ротової порожнини.

Легкий ступінь тяжкості:

— антисептичні препарати (місцево);

— склерозуюча терапія (місцево):

— антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл);

— біогенні засоби (бефунгін);

— антикоагулянти прямої дії (гепарин).

Фізіотерапія:

— електрофорез препаратами калія йодида і хлориду кальцію.

Середній ступінь тяжкості:

— антисептичні препарати (місцево);

— склерозуюча терапія (місцево):

— антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл);

— біогенні засоби (бефунгін);

— антикоагулянти прямої дії (гепарин).

Фізіотерапія:

— електрофорез лідази;

— вакуум-масаж;

— дорсонвалізація.

Тяжкий ступінь захворювання:

— антисептичні препарати (місцево);

— склерозуюча терапія (місцево);

— антибактеріальні засоби рослинного походження (чистотіл);

— біогенні засоби (бефунгін);

— антикоагулянти прямої дії (гепарин).

Фізіотерапія:

— електрофорез лідази;

— вакуум-масаж;

— дорсонвалізація.

Хірургічне лікування — у разі неефективності консервативного лікування.

Деструктивні методи лікування:

— кріодеструкція;

— діатермокоагуляція;

— гінгівектомія.

Додаткові рекомендації:

— гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

— ополіскувачі, що містять антисептики.

Диспансеризація у стоматолога:

Легкий ступінь тяжкості — I диспансерна група — диспансерний нагляд 1 раз на рік;

Середній ступінь тяжкості — II диспансерна група — диспансерний нагляд 2 рази на рік;

Тяжкий ступінь захворювання — III диспансерна група — диспансерний нагляд 3 рази на рік.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— стабілізація рентгенологічних змін в альвеолярному паростку.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.12
Гінгівіт виразковий

Клінічна форма — виразковий гінгівіт, гострий перебіг.

Критерії діагностики.

Анамнез — скарги на виразний біль і кровоточивість ясен, підвищення температури тіла, нудоту, неприємний запах з рота.

Клінічні:

— яскрава гіперемія, набряк, кровоточивість і виразки на слизовій оболонці ясен;

— підвищення температури тіла.

Лабораторні:

— аналіз крові: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.

Клініка.

Легкий ступінь тяжкості:

— гіперемія ясенних сосочків;

— набряк ясенних сосочків;

— некроз верхівок ясенних сосочків;

— ясенні сосочки виразкуваті, вкриті брудно-сірим нальотом, болісні і кровоточиві;

— неприємний запах з рота;

— регіонарний лімфаденіт;

— підвищення температури тіла до 37,5° C, головний біль, слабкість, порушення апетиту.

Середній ступінь тяжкості:

— яскрава гіперемія ясенних сосочків і ясенного краю;

— виразний набряк ясенних сосочків і ясенного краю;

— некроз ясенних сосочків і ясенного краю;

— ясенний край та сосочки виразкуваті, вкриті брудно-сірим нальотом, болісні і кровоточиві;

— наліт брудно-сірого кольору в ділянці виразок;

— нашарування м’якого зубного нальоту в уражених ділянках;

— неприємний запах з рота;

— регіонарний лімфаденіт;

— підвищення температури тіла до 38–39° C, головний біль, слабкість, порушення апетиту.

Тяжкий ступінь захворювання:

— виразна гіперемія ясенних сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;

— значний набряк ясенних сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;

— некроз ясенного краю, сосочків і альвеолярної частини ясен;

— ясенний край, сосочки та альвеолярна частина ясен виразкувата, вкрита брудно-сірим нальотом, різко болісна і кровоточива;

— значні нашарування м’якого зубного нальоту в уражених ділянках;

— неприємний запах з рота;

— регіонарний лімфаденіт;

— підвищення температури тіла до 39° C і вище, головний біль, слабкість, нудота, можливі диспептичні явища, порушення апетиту.

Лікування:

— професійна гігієна ротової порожнини;

— санація ротової порожнини — при відсутності гострих запальних явищ.

Легкий ступінь тяжкості:

— анестетики (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) при наявності трихомонад;

— антибактеріальні засоби рослинного походження (місцево);

— ферменти (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— в’яжучі засоби рослинного походження (місцево);

— вітаміни, полівітаміни у період епітелізації (на 5–6 день) для стимуляції репаративних процесів;

Середній ступінь тяжкості:

— анестетики (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) при наявності трихомонад;

— антибактеріальні засоби рослинного походження (місцево);

— ферменти (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— в’яжучі засоби рослинного походження (місцево);

— стероїдні протизапальні препарати (місцево);

— вітаміни, полівітаміни у період епітелізації (на 5–6 день) для стимуляції репаративних процесів;

— біогенні засоби.

Тяжкий ступінь захворювання:

— анестетики (місцево);

— антибактеріальна терапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— протитрихомонадні препарати (місцево) при наявності трихомонад;

— антибактеріальні засоби рослинного походження (місцево);

— ферменти (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— в’яжучі засоби рослинного походження (місцево);

— стероїдні протизапальні препарати (місцево);

— вітаміни, полівітаміни у період епітелізації (на 5–6 день) для стимуляції репаративних процесів;

— біогенні засоби.

Додаткові рекомендації:

— гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;

— зубних щіток з м’якою або дуже м’якою щетиною;

— ополіскувачі, що містять антисептики;

— елексири.

Загальне лікування.

Легкий ступінь тяжкості:

— велика кількість вітамінізованих напоїв (неподразнюючі соки, киселі);

— дієта з білками, що легко засвоюються;

— вітамінні та полівітамінні препарати (перорально).

Середній ступінь тяжкості:

— нестероїдні протизапальні засоби (перорально);

— антигістамінні препарати (перорально);

— вітамінні та полівітамінні препарати (перорально);

— велика кількість вітамінізованих напоїв (неподразнюючі соки, киселі);

— дієта з білками, що легко засвоюються.

Тяжкий ступінь захворювання:

— дезінтоксикаційна терапія (плазмозаміщуючі і сольові розчини);

— протитрихомонадні засоби (перорально чи парентерально);

— антибактеріальні препарати широкого спектру дії (перорально) з урахуванням чутливості мікрофлори;

— нестероїдні протизапальні засоби (перорально);

— антигістамінні препарати (перорально);

— вітамінні та полівітамінні препарати (перорально);

— велика кількість вітамінізованих напоїв (неподразнюючі соки, киселі);

— дієта з білками, що легко засвоюються.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.30
Пародонтит локалізований

Клінічна форма: пародонтит локалізований, хронічний перебіг.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— зміна кольору;

— змін рельефа ясен;

— порушення цілісності зубоясенного сполучення;

— патологічна рухомість зубів;

— формування пародонтальної кишені;

— місцеві етіологічні чинники.

Рентгенологічні:

— розширення періодонтальної щілини;

— деструкція компактної пластинки на верхівках міжзубних перетинок;

— остеопороз кістки верхівок міжзубних перетинок;

— резорбція кісткової тканини верхівок міжзубних перетинок при I ступені — в межах 1/3 їх висоти, II — до 2/3 і III — більше 2/3 висоти перетинки;

— процес локалізований в межах 1 – 3 зубів.

Електроодонтометрія: електрочутливість зубів до дії електричного струму не змінена або в межах 15–20 мкА.

Клініка.

Легка ступінь захворювання:

— катаральний гінгівіт (гіпертрофічний або виразковий) в ділянці 1–2 зубів;

— пародонтальні кишені відсутні;

— можлива ретракція ясен;

— остеопороз на верхівках міжальвеолярних перетинок;

— присутній травмуючий фактор;

— зубні нашарування.

Середня ступінь тяжкості:

— катаральний, гіпертрофічний або виразковий гінгівіт;

— пародонтальні кишені до 3,5–5 мм;

— патологічна рухомість зубів (I–II ступеня);

— зубні нашарування;

— резорбція міжальвеолярних перетинок в межах 1/3–2/3 довжини кореня зуба.

Тяжка ступінь захворювання:

— катаральний, гіпертрофічний або виразковий гінгівіт пародонтальні кишені більше 5 мм;

— патологічна рухомість зубів (II–III ступеня);

— резорбція міжальвеолярних перетинок в межах більше 2/3 довжини кореня зуба.

Лікування:

усунення місцевих етіологічних чинників: токсичної дії хімічних агентів, травматичних факторів, зубних нашарувань, лікування патологічних форм прикусу.

Легка ступінь захворювання.

Лікування симптоматичного гінгівіту:

— антибіотикотерапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори кишені;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— професійна гігієна порожнини рота.

Середня ступінь захворювання:

— антибіотикотерапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори кишені;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— протеолітичні ферменти або протеолітичні ферменти з антибіотиками (місцево) — при наявності гнійного ексудату у пародонтальних кишенях;

— хірургічне лікування: кюретаж — при глибині пародонтальних кишень 3–5 мм;

— фізіотерапія — електрофорез препаратів кальцію і фторидів на альвеолярний паросток — при прогресуючій резорбції альвеолярної кістки.

Тяжка ступінь захворювання:

— антибіотикотерапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори кишені;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— хірургічні методи: кюретаж — при глибині пародонтальних кишень 3–5 мм; гінгівотомія — при глибині кишень більше 5 мм;

Загострення локалізованого пародонтиту:

— антисептики рослинного походження (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати у пародонтальні кишені (місцево);

— фітонцидні препарати (місцево) — в пародонтальні кишені.

Фізіотерапія:

— опромінення гелій-неоновим лазером (1–3 хв., на курс 5–7 процедур) або УФ-терапія (1–2 хв., 3–5 сеансів) або УВЧ-терапія (3–5 хв.).

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— стабілізація рентгенологічних змін в альвеолярному паростку.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 05.31
Пародонтит генералізований

Клінічна форма — пародонтит генералізований, хронічний перебіг.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— симптоматичний гінгівіт;

— пародонтальна кишеня;

— патологічна рухливість зубів;

— травматична оклюзія;

— прогресуюча резорбція альвеолярної кістки.

Рентгенологічні:

— деструкція кортикальної пластинки верхівок міжальвеолярних перетинок;

— остеопороз губчатої речовини міжальвеолярних кісткових перетинок;

— резорбція міжальвеолярних перетинок;

— розширення періодонтальної щілини.

Індексна оцінка стану тканин пародонту:

— РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс):

значення індексу до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіта;

від 25 до 50% — середній ступінь тяжкості гінгівіта;

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіта.

— РІ (пародонтальний індекс):

значення індексу до 1,0 — початковий ступінь пародонтиту;

від 1,5 до 4,0 — середній ступінь пародонтиту;

від 4,5 до 8,0 — тяжка ступінь пародонтиту.

— СРІ (комунальний пародонтальний індекс):

0 — здорові ясна;

1 — кровоточивість ясен;

2 — наявність зубного каменю;

3 — кишеня розміром 4–5 мм;

4 — розмір кишені більше 6 мм.

Лабораторні:

— цитологія вмісту ясенних кишень при інтактному пародонті:

нейтрофіли — 2,0–3,0;

епітеліальні клітини — 4,0–5,0.

Про запалення свідчать показники більше як 2,0–3,0; 4,0–5,0 відповідно.

— Показники еміграції лейкоцитів в ротовій порожнині по Ясиновському:

інтактний пародонт: 80–120 лейкоцитів в 1 мкл (з них 90–98% життєздатні) епітеліальні клітини — 25–100

Про запалення у тканинах пародонту свідчать показники більше, як 80–120 лейкоцитів в 1 мкл. і епітеліальних клітин більше 100.

Клініка.

Легка ступінь захворювання:

— хронічний симптоматичний гінгівіт (катаральний або гіпертрофічний);

— пародонтальні кишені — 3–3,5 мм;

— зубні нашарування;

— зуби нерухомі.

Середня ступінь тяжкості:

— хронічний симптоматичний гінгівіт (катаральний або гіпертрофічний);

— пародонтальні кишені — 3,5–5 мм;

— патологічна рухомість зубів (I–II ступеня);

— травматична оклюзія.

Тяжка ступінь захворювання:

— хронічний симптоматичний гінгівіт;

— пародонтальні кишені — 5–6 мм;

— патологічна рухомість зубів (II–III ступеня);

— поодинокі або множинні абсцеси.

Лікування:

— Усунення місцевих подразників (зубні нашарування, каріозні порожнини, травматична оклюзія, патологія прикусу, аномалій неприкріплення м’яких тканин ротової порожнини, тощо).

Легка ступінь захворювання:

— лікування симптоматичного гінгівіту;

— антибіотикотерапія (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори кишені;

— протигрибкові препарати (місцево) — за наявності грибкової флори у пародонтальних кишенях;

— антитрихомонадні препарати (місцево) — за наявності трихомонад у пародонтальних кишенях;

— природні сполуки зі склерозуючим ефектом (місцево) — при наявності симптоматичного гіпертрофічного гінгівіту;

Фізіотерапія:

— електрофорез аскорбінової кислоти (5%) та вітаміну P (1%) або 1% розчину нікотинової кислоти — при кровоточивості ясен (місцево);

— гідротерапія (гідромасаж, вібромасаж ясен) — при відсутності загострення в яснах;

— електрофорез 10% розчину калія глюконата або 10% розчину кальція хлорида або 5% розчину кальція лактата або 2–3% розчину кальція гліцерофосфата — за наявності остеопорозу та резорбції міжзубних перетинок (місцево).

Середня ступінь тяжкості захворювання:

— антибіотикотерапія — з урахуванням мікрофлори кишені (місцево);

— протеолітичні ферменти, ферменти з антибіотиками з урахуванням чутливості до визначеної мікрофлори — при наявності гнійного ексудату у пародонтальних кишенях (місцево);

— хірургічні методи: кюретаж, вакуумкюретаж — при глибині пародонтальних кишень 4–5 мм, рецидивуючому абсцесі;

— фізіотерапія: гідротерапія або гідромасаж або вібромасаж — при відсутності загострення в яснах;

— електрофорез препаратів кальцію і фторидів — при остеопорозі і прогресуючій резорбції міжзубних перетинок.

Важка ступінь захворювання:

— хірургічні методи: кюретаж або вакуумкюретаж — при глибині пародонтальних кишень 4–5 мм, рецидивуючому абсцесі;

— гінгівотомія — при глибині пародонтальних кишень більше 4–5 мм;

— гінгівоектомія — при глибині кишень більше 4–5 мм і симптоматичному гіпертрофічному гінгівіті.

— антибіотикотерапія — з урахуванням мікрофлори кишені (місцево).

Загострення генералізованого пародонтиту (легка та середня форма важкості):

— інгібітори протеолізу (природні та синтетичні) (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— кортикостероїди (місцево);

— ефірні масла — в пародентальні кишені (місцево);

— фітонцидні препарати — в пародонтальні кишені (місцево);

— антибіотики рослинного походження (місцево);

— фізіотерапія (місцево);

— УВЧ-терапія, або УФ-терапія, або мікрохвильова терапія;

— аерозольтерапія антисептиків, нестероїдних протизапальних препаратів, ферментів і антибіотиків — при наявності показань.

Загальне лікування:

— повноцінне харчування;

— препарати кальцію (кальція глюконат або кальція гліцерофосфат або кальція лактат або біокальцевіт) — за необхідністю.

Диспансеризація у стоматолога:

Легкий ступінь тяжкості — I диспансерна група — диспансерний нагляд 1 раз на рік.

Середній ступінь тяжкості — II диспансерна група — диспансерний нагляд 2 рази на рік.

Тяжкий ступінь захворювання — III диспансерна група — диспансерний нагляд 3 рази на рік

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— стабілізація рентгенологічних змін в альвеолярному паростку.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ-10 К 12.0
Хронічний рецидивуючий афтозний стоматит

Клінічна форма: хронічний рецидивуючий афтозний стоматит.

Діагностичні критерії.

Клінічні:

— болісність у порожнині рота;

— регіонарний лімфаденіт;

— ерозія (афта) круглої або овальної форми оточена облямівкою червоного кольору.

Лабораторні:

— мікробіологічні (виявлення умовно патогенної і патогенної мікрофлори на слизовій оболонці порожнини рота).

Клініка.

Легка форма:

— рецидиви афт виникають один раз на кілька років.

Середньо-тяжка форма:

— рецидиви афт виникають 1–3 рази на рік.

Тяжка форма:

— рецидиви афт виникають 4 і більше разів на рік;

— афта переходить у виразку.

Лікування.

Загальне:

— імуномодулятори бактеріального походження (при середньо-тяжкій та тяжкій формах захворювання).

Місцеве:

— знеболення (місцево);

— антисептики (місцево);

— вітамінні препарати (місцево).

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних ознак захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ-10 В 00
Герпесвірусні інфекційні хвороби

Клінічні форми: гострий герпес порожнини рота, рецидивуючий герпес порожнини рота.

Діагностичні критерії.

Клінічні:

— підвищення температури тіла, головний біль, млявість;

— регіонарний лімфаденіт;

— гострий катаральний гінгівіт;

— пухирці, ерозії на слизовій оболонці порожнини рота;

— пухирці, ерозії, кірки на червоній облямівці губ, шкірі навколоротової ділянки.

Лабораторні методи:

— цитологічне дослідження ділянок ураження (виявлення величезних багатоядерних клітин округлої форми з цитоплазмою блакитного кольору, кількість ядер 2 і більше);

— ДНК-полімеразне дослідження (ПЛР) з елементів ураження на HSV 1/2 або імуноферментний аналіз (ІФА) слини (прямий) на HSV 1/2;

— ІФА чи серологічні дослідження сироватки крові (вміст специфічних антитіл класів IgG та IgM до HSV-1 та HSV-2);

— клінічний аналіз крові — лейкоцитоз, еозинофілія, підвищення ШОЕ.

Клініка.

Легка форма:

— субфібрільна температура;

— підщелепний лімфаденіт;

— катаральний гінгівіт;

— до 5 елементів ураження на слизовій оболонці порожнини рота (пухирці, ерозії);

— відсутність уражень на інших ділянках шкіри та слизових оболонок.

Середньо-тяжка форма:

— температура 37,5–38,5° C;

— підщелепний та поверхневий шийний лімфаденіт;

— катаральний чи виразково-некротичний гінгівіт;

— від 5 до 20 елементів ураження на слизовій оболонці порожнини рота (пухирці, ерозії);

— ознаки інтоксикації — головний біль, блідість шкіри, нудота;

— можлива наявність уражень на шкірі навколоротової ділянки, залучення інших ділянок шкіри та слизових оболонок.

Тяжка форма:

— температура вища за 38,5° C;

— підщелепний та шийний лімфаденіт;

— виразково-некротичний гінгівіт;

— більше 20 елементів ураження на слизовій оболонці порожнини рота (пухирці, ерозії);

— ураження на шкірі навколоротової ділянки, залучення інших ділянок шкіри та слизових оболонок;

— ознаки інтоксикації — головний біль, блідість шкіри, біль в суглобах, нудота, рвота.

Лікування.

Загальне:

— противірусні препарати (внутрішньом’язово чи перорально) впродовж всього періоду гіпертермії і появи нових елементів ураження та наступних 3-х днів;

— імуномодулятори з противірусною активністю (при середньо-тяжкій та тяжкій формах захворювання);

— дезінтоксикаційна терапія;

— жарознижуючі та обезболюючі середники;

— загальнозміцюючі та імуномодулюючі препарати;

— дієтотерапія;

Місцеве:

— знеболюючі (місцево);

— антисептики (місцево);

— противірусні препарати (впродовж всього періоду гіпертермії і появи нових елементів ураження та наступних 3-х днів) — місцево;

— кератопластичні препарати (місцево).

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— нормалізація цитологічних та імунологічних показників.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ-10–В 00
Герпесвірусні інфекційні хвороби

Клінічні форми: рецидивуючий герпес порожнини рота.

Діагностичні критерії.

Клінічні:

— підвищення температури тіла;

— регіонарний лімфаденіт;

— локальний катаральний гінгівіт;

— пухирці, ерозії на слизовій оболонці порожнини рота;

— пухирці, ерозії, кірки на червоній каймі, шкірі навколоротової ділянки.

Лабораторні методи:

— ДНК-полімеразне дослідження (ПЛР) з елементів ураження на HSV 1/2 або іменоферментний аналіз (ІФА) слини (прямий) на HSV 1/2;

— ІФА чи серологічні дослідження сироватки крові (вміст специфічних антитіл класів IgG та IgM до HSV-1 та HSV-2);

— клінічний аналіз крові — лейкоцитоз, еозинофілія, підвищення ШОЕ.

Клініка.

Легка форма:

— частота рецидивів 1–2 рази на 2–3 роки;

— субфібрільна чи нормальна температура;

— підщелепний лімфаденіт;

— катаральний гінгівіт поблизу від елементів ураження;

— поодинокі елементи ураження (пухирці, ерозії), які локалізуються у слизовій оболонці язика, щік, губ, кутиків рота, червоній каймі губ і шкірі.

Середньо-тяжка форма:

— частота рецидивів 1–2 раз на рік;

— субфібрільна чи нормальна температура;

— підщелепний, можливо шийний лімфаденіт;

— катаральний гінгівіт поблизу від елементів ураження;

— 1–5 елементів ураження (пухирці, ерозії), які локалізуються у слизовій оболонці язика, щік, губ, кутиків рота, червоній каймі губ і шкірі.

Тяжка форма:

— частота рецидивів частіше 3-х разів на рік;

— гіпертермія чи нормальна температура;

— підщелепний, можливо шийний лімфаденіт;

— катаральний чи виразково-некротичний гінгівіт;

— кількість елементів ураження більше 5 — пухирці, ерозії, схильні до злиття, повторна поява елементів ураження;

— виражені ознаки інтоксикації.

Лікування.

Загальне:

— імуномодулятори з противірусною активністю (при середньо-тяжкій та тяжкій формах захворювання);

— дезінтоксикаційна терапія;

— жарознижуючі та обезболюючі середники;

— загальнозміцюючі та імуномодулюючі препарати;

— дієтотерапія;

Місцево:

— знеболюючі (місцево);

— антисептики (місцево);

— кератопластичні препарати (місцево).

У період реконвалесценції і реабілітації:

— для пацієнтів з тяжкою формою захворювання — пролонгована (протирецидивна) противірусна терапія препаратами ацикловіру впродовж 2–12 місяців;

— загальнозміцюючі та імуномодулюючі препарати;

— пробіотики;

— імуномодулятори бактеріального походження.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— нормалізація цитологічних та імунологічних показників.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ Л. 51
Багатоформна ексудативна

еритема

Клінічна форма — багатоформна ексудативна еритема, гострий перебіг.

Критерії діагностики.

Анамнез — скарги:

— наявність чи перенесена інфекція, прийом лікарських засобів;

— загальна слабкість, біль в м’язах, суглобах;

— неприємній запах з рота, підвищена салівація.

Клінічні:

— еритема, ерозії, вкриті сіруватим нальотом, пухирі на слизовій оболонці порожнини рота;

— гіперемія, набряк слизової оболонки порожнини рота в місцях ураження;

— ерозії, геморагічні кірки на червоній облямівці губ;

— плями, папули, вузлики, пухирі на шкірі;

— регіонарні лімфатичні вузли збільшені і болючі.

Лабораторні:

— гістологія ділянки ураження — внутрішньоепітеліальний набряк, інфільтрація лімфоцитами, нейтрофілами, еозинофілами у власному підслизовому шарі;

— цитологія ділянки ураження — відсутні клітини Танка, гігантоядерні клітини герпесу.

Лікування.

Загальне:

— усунення етіологічних чинників;

— дезінтоксикаційні препарати;

— антигістамінні препарати;

— стероїдні протизапальні препарати;

— вітаміни;

— раціональне харчування;

— санація фокальних вогнищ інфекції;

— корекція функції імунної системи.

Місцеве:

— анестетики (місцево);

— антисептики (місцево);

— інгібітори протеолізу (місцево);

— стероїдні протизапальні препарати (місцево);

— вітамінні препарати (місцево);

— загальнозміцнюючі препарати.

Диспансеризація у стоматолога:

диспансерний нагляд протягом 3 років з оглядом через 6 місяців після ліквідації, в подальшому — 1 раз на рік.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ В 37.0
Кандидози слизової оболонки порожнини рота

Клінічна форма — гострий псевдомембранозний кандидоз, гострий атрофічний кандидоз, гострий перебіг.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— печія і біль, що підсилюються при прийомі їжі, порушення смакових відчуттів;

— біль при відкриванні рота, кровоточивість із тріщин червоної облямівки, кутів рота;

— сухість слизової оболонки порожнини рота;

— наявність білого творожистого нальоту, плівок, бляшок, ерозій;

— тріщини червоної облямівки губ, кутів рота, лущення губ;

— ерозії в кутах рота на інфільтрованій та гіперемійованій основі;

— набряк, гіперемія язика;

— вогнищевий білий рихлий наліт у вигляді плівок на язиці, десквамація.

Допоміжні діагностичні критерії.

Мікроскопічні:

— наявність псевдоміцелія чи клітин гриба, специфічність колоній при посіві.

Тест швидкої ідентифікації грибів:

— за допомогою комерційних наборів.

Лікування.

Загальне:

— при цукровому діабеті, імунодефіциті (ВІЧ, пухлини);

— при поєднанні з кандидозом шкіри або нігтів;

— при відсутності ефекту від місцевої терапії:

— протигрибкові препарати азольної групи;

— протигрибкові антибіотики;

— імунокорегуючі препарати;

— вітамінні препарати;

— лікувальне харчування (продукти харчування, що пригнічують ріст грибів (морква, лимон, морська капуста, кориця; продукти з мікроелементами; кисломолочні продукти);

— еубіотики.

Місцеве:

— нормалізація pH ротової рідини (лужні розчини) — місцево;

— антимікотики (азольна група) — місцево;

— протигрибкові антибіотики (місцево);

— аліламінові сполуки (місцево);

— антисептики з протигрибковою активністю (місцево);

— імуномодулятори (місцево);

— еубіотики (місцево);

— санація порожнини рота.

Профілактика.

Інтранатальна:

— профілактичний мікологічний огляд вагітних;

— індивідуальна гігієна вагітних.

Постнатальна:

— раннє прикладання новонародженого до матері;

— дотримання індивідуальної гігієни новонародженого;

— профілактика дисбактеріозу;

— обмеження в дієті вуглеводів, що легко засвоюються.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клініко-бактеріологічних ознак захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ В 37.0
Кандидози слизової оболонки порожнини рота

Клінічна форма — хронічний гіперпластичний кандидоз, хронічний атрофічний кандидоз, хронічний перебіг.

Критерії діагностики.

Клінічні:

— сухість, печія слизової оболонки порожнини рота;

— гіперемія, набряк слизової оболонки;

— білі, жовтуваті бляшки, псевдомембранозні нашарування на язиці, щоках;

— набряк, гіперемія, сухість, стоншення червоної кайми губ, лусочки різної величини;

— мацерація шкіри кута рота, еритема, тріщини червоної облямівки, шкіра інфільтрована, злущується.

Допоміжні діагностичні критерії:

Мікроскопічні:

— наявність псевдоміцелія чи клітин гриба, специфічність колоній при посіві.

Тест швидкої ідентифікації грибів:

— за допомогою комерційних наборів.

Лікування.

Загальне:

— при цукровому діабеті, імунодефіциті (ВІЧ, пухлини) — при узгодженні з педіатром;

— при довготривалому протіканні кандидозу;

— при поєднанні з кандидозом шкіри або нігтів;

— при відсутності ефекту від місцевої терапії;

— при хронічних гіперпластичній, гранулематозній, ерозивно-виразковій формах кандидозу:

— протигрибкові препарати азольної групи;

— протигрибкові антибіотики;

— імунокорегуючі препарати — при узгодженні з імунологом;

— вітамінні препарати;

— еубіотики.

Місцеве:

— санація порожнини рота;

— нормалізація pH ротової рідини (лужні розчини);

— антимікотики (азольна група) — місцево;

— протигрибкові антибіотики (місцево);

— аліламінові сполуки (місцево);

— антисептики з протигрибковою активністю (місцево);

— імуномодулятори (місцево);

— еубіотики (місцево).

Профілактика:

— раціональне використання антибіотиків;

— своєчасна санація порожнини рота;

— дотримання гігієни порожнини рота;

— гігієна годування малят.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клініко-бактеріологічних ознак захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ Л 43
Червоний плескатий лишай

Клінічна форма — червоний плескатий лишай, хронічний перебіг.

1. Гіперкератозна.

2. Ексудативно-гіперемічна.

3. Ерозивно-виразкова.

4. Бульозна.

Критерії діагностики.

Анамнез — скарги.

Гіперкератозна форма:

— сухість, шорсткість, печія слизової оболонки;

— зміна кольору слизової оболонки

Ексудативно-гіперемічна форма:

— біль, печія слизової оболонки від подразників.

Ерозивно-виразкова форма:

— біль від подразників;

— ерозії і виразки на слизовій оболонці порожнини рота

Бульозна форма:

— пухирі на слизовій оболонці;

— ерозії;

— біль від подразників.

Клінічні.

Гіперкератозна форма:

— папули білого кольору на щоках у ретромолярній області, бічній поверхні язика;

— слизова оболонка порожнини рота блідо-рожевого кольору.

Ексудативно-гіперемічна форма:

— папули, що утворюють різноманітні малюнки;

— набряк і гіперемія слизової оболонки у місцях локалізації папул;

— ділянки підвищеної десквамації на слизовій оболонці щік

Ерозивно-виразкова форма:

— ерозії, виразки на слизовій оболонці щік, бічній поверхні язика;

— набряк і гіперемія слизової оболонки у зоні ураження;

Бульозна форма:

— папули по периферії ерозій або пухирів;

— набряк і гіперемія слизової оболонки у зоні ураження.

Шкіра — папули міліарні, блідо-рожевого кольору, утворюють бляшки. Локалізація — ділянка зап’ястного суглоба, висип на спині у ділянці попереку.

Лабораторні.

Цитологія.

Гіперкератозна форма:

— велика кількість епітеліальних клітин без’ядерних і які мають маленьке ексцентрично розташоване ядро. Кількість клітин на проміжному етапі дозрівання низька

Ексудативно-гіперемічна форма:

— зустрічаються клітини поверхневих шарів епітелію. Велика кількість молодих епітеліальних клітин. Виявляються клітини з явищами дискератозу.

Ерозивно-виразкова форма:

— епітеліальні клітини поверхневих шарів окремі. Велика кількість молодих епітеліальних клітин. Зустрічаються клітини з явищами дискератозу. Велика кількість лейкоцитів

Бульозна форма:

— окремі епітеліальні клітини поверхневих шарів. Велика кількість молодих епітеліальних клітин. Велика кількість лейкоцитів. Зустрічаються клітини з явищем мітозу і великі багатоядерні клітини.

Лікування:

— санація порожнини рота

Гіперкератозна форма:

— антисептичні препарати (місцево);

— вітаміни А, Д (місцево).

Фізіотерапія:

— кріообдування (оптимальна температура 160–190° C, експозиція 1–1,5 хв., 1–2 рази) — при відсутності результатів лікування

Ексудативно-гіперемічна форма:

— антисептичні препарати (місцево);

— антибактеріальні препарати рослинного походження (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— інгібітори протеолізу (місцево);

— вітаміни А, Д (місцево).

Ерозивно-виразкова форма:

— знеболюючі засоби (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— антибактеріальні препарати рослинного походження (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— стероїдні протизапальні препарати (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— протеолітичні ферменти (місцево);

— вітаміни А, Д (місцево).

Фізіотерапія:

— кріодеструкція (місцево) — при наявності ерозій та виразок, що не заживають.

Бульозна форма:

— знеболюючі засоби (місцево);

— антисептичні препарати (місцево);

— антибактеріальні препарати рослинного походження (місцево) — з урахуванням чутливості мікрофлори;

— стероїдні протизапальні препарати (місцево);

— нестероїдні протизапальні препарати (місцево);

— інгібітори протеолізу (місцево);

— вітаміни А, Д (місцево).

Фізіотерапія:

— кріодеструкція (місцево) — при наявності виразок, що не заживають.

Додаткові рекомендації:

— у разі стабілізації процесу показане санаторно-курортне лікування із застосуванням сірководневих і радонових джерел для ванн та полоскань (Хмельнік);

— диспансерний нагляд раз на рік для проходження профілактичного огляду та санації порожнини рота.

Диспансеризація у стоматолога:

диспансерний нагляд протягом 3 років з оглядом через 6 місяців після ліквідації, в подальшому — 1 раз на рік.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання;

— нормалізація цитологічних показників.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ-10
ВІЛ/СНІД

Клінічні форми: ураження слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів з ВІЛ/СНІД.

Діагностичні критерії:

Ураження найбільш тісно пов’язані з ВІЛ-інфекцією:

— кандидоз — еритематозний, гіперпластичний, псевдомембранозний;

— волосяна лейкоплакія;

— ВІЛ-гінгівіт;

— виразково-некротичний гінгівіт;

— ВІЛ-пародонтит;

— саркома Капоши.

Ураження менш тісно пов’язані з ВІЛ-інфекцією:

— атипові орофарінгеальні виразки;

— ідіопатична тромбоцитарна пурпура;

— ксеростомія, одно- чи двобічне збільшення слинних залоз;

— вірусна інфекція (не Епштешн-Бар) — цитомегаловірусна, викликана herpes simplex, людським папіломавірусом — бородавчасті ураження, вірусом вітряної віспи.

Ураження, можливо пов’язані з ВІЛ-інфекцією:

— бактеріальні інфекції — гінгівіт, пародонтит, актиномікоз, інфекції, що спричинені Enterobacter cloacea, Echerrichia coli, Klebsiella pneumoniae, туберкульоз, Mycobacterium avium intracellulare; хвороба кошачої царапини;

— загострення апікального періодонтиту;

— грибкова інфекція некандидозної етіології — криптококоз геотрихоз, гістоплазмоз, мукоромікоз; меланінова гіперпігментація;

— неврологічні порушення — тригемінальна невралгія, параліч лицевого нерву;

— остеомієліт; синусит;

— запалення підщелепної жирової клітковини — абсцес, флегмона, плоскоклітинна карцинома, токсичний епідермоліз.

Лабораторні:

— загальноприйняті методи діагностики ВІЛ/СНІД;

— імунологічні генно-інженерні, імуноферментний аналіз, радіоімунний метод, аглютинаційні реакції, імунофлуоресценція);

— вірусологічні;

— гематологічні.

Показання до обстеження на ВІЛ/СНІД:

1. Злоякісні новоутворення (саркома Капоши, лімфома).

2. Інфекції:

2.1. Грибкові (кандидоз, криптококоз);

2.2. Бактеріальні («атиповий» мікобактеріоз);

2.3. Вірусні інфекції (цитомегаловірусні; такі, що спричиняються вірусом простого герпеса, попавовірусом, вірусом HTIV);

2.4. Найпростіші і гельмінтні (Pneumocystis carina, токсоплазмоз, криптоспорідіоз, стронгілоідоз).

Допоміжні діагностичні критерії:

— ІФА чи серологічні дослідження сироватки крові на вміст специфічних антитіл класів IgG та IgM до HSV-1 та HSV-2;

— цитологіне дослідження зішкрябів з поверхні елементів ураження для виявлення величезних багатоядерних клітин;

— клінічний аналіз крові.

Клініка:

Кандидоз слизової оболонки порожнини рота:

— псевдомембранозна форма — значна кількість м’яких білих осередків ураження (нальотів), що легко знімаються при пошкрябуванні;

— гіперпластична форма — наявність щільних білих уражень, спаяних з поверхнею слизової оболонки;

— атрофічна форма (еритематозна) — наявність еритематозних плям без нальоту, на фоні яких можуть виникати осередки гіперкератозу.

Виразково-некротичний гінгівостоматит(пов’язані з фузоспірілярною інфекцією):

— гострий виразково-некротичний гінгівіт у фронтальній ділянці.

Волосяна лейкоплакія (пов’язані з вірусом Епштейн-Бара):

— білесоваті волосяні розростання (кератинові утворення), що не знімаються після пошкрябування переважно по краю язика.

Орофарінгеальні виразки:

— виразки і афти, що локалізуються на піднебінні (пов’язані з Cryptococcus neofonnans);

— виразки і афти, що локалізуються на слизовій оболонці піднебіння, язика, зони Клейна і слизовій оболонці носа (пов’язані з цитомегаловірусною інфекцією).

Саркома Копоши:

— судинна пухлина, яка характеризується множинними пігментними ураженнями у формі м’якого синюшного (від бурого до синьо-червоного кольору) вузлика, безболісна.

Лікування:

здійснюється згідно з протоколами лікування окремих нозологічних форм.

Критерії ефективності лікування:

— зменшення клінічних проявів захворювання.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Шифр МКХ К 13.2
Лейкоплакія

Клінічна форма — лейкоплакія, м’яка форма (типова та атипова)

Критерії діагностики.

Анамнез — скарги:

Типова форма:

— сухість, шорсткість;

— зміна кольору слизової оболонки порожнини рота;

Атипова форма:

— зміна кольору та рельєфу слизової оболонки порожнини рота;

Клінічні.

Типова форма:

— локалізація в місцях хронічної травми (щоки, губи, язик);

— оксамитово-білий колір слизової оболонки порожнини рота блідо-рожевого кольору;

— вогнища кератозу з великою кількістю білих лусочок.

Атипова форма:

— локалізація в місцях хронічної травми (щоки, губи, язик);

— помутніння слизової оболонки щік, губ;

— підвищений над поверхнею слизової оболонки кератоз на рівні змикання зубів.

Додаткові методи обстеження:

— цитологія ділянки ураження (велика кількість епітеліальних клітин як безядерних, так і клітин з ядром);

— люмінесценція — блакитне нерівномірне відсвічування ділянки ураження (в умовах норми — синьо-фіолетове);

— стоматоскопія — шар зроговілого сіро-білого епітелію.

Лікування:

— санація порожнини рота;

— ліквідація шкідливої звички (покутування слизової оболонки щік);

— вітаміни А, Д (місцево).

Додаткові рекомендації:

— диспансерний нагляд раз на рік для проходження профілактичного огляду та санації порожнини рота;

— своєчасне лікування патологічних процесів травного каналу, гіповітамінозів, особливо групи А, В, супутньої ендокринної патології.

Диспансеризація у стоматолога:

диспансерний нагляд протягом 3 років з оглядом через 6 місяців після ліквідації, в подальшому — 1 раз на рік.

Критерії ефективності лікування:

— ліквідація клінічних проявів захворювання.