Логотип журнала "Провизор"








Особливості визнання витрат фармацевтичних компаній на маркетингові цілі
Другие статьи из раздела: Мнение эксперта
Статья
№ 14'2011 Проблеми і тенденції нормативного регулювання фармацевтичної діяльності: історичний погляд і сучасність
№ 13'2011 Застосування ділових ігор у навчальному процесі підготовки провізорів-інтернів
№ 12'2011 Безпечність фармакотерапії та поліпрагмазія
№ 11'2011 ЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ КЛИНИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ
№ 10'2011 ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ И БЕЗОПАСНОСТИ ЛЕКАРСТВЕННОЙ ТЕРАПИИ С ПОЗИЦИЙ ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ
№ 07'2011 Чи можна провести чітку межу між АКТИВНИМИ та ДОПОМІЖНИМИ речовинами?
№ 07'2011 ПРОФІЛАКТИКА НЕБЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ НАПОЇВ В УКРАЇНІ
№ 06'2011 Коментарі експерта: правові аспекти регулювання екстемпорального виготовлення ліків
№ 05'2011 Людина, яка прийшла до аптеки за ліками – це пацієнт чи клієнт?
№ 04'2011 ДЕЯКІ НЮАНСИ І ПРОБЛЕМИ ВІДПУСКУ ТА ПРЕДМЕТНО-КІЛЬКІСНОГО ОБЛІКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ


Особливості визнання витрат фармацевтичних компаній на маркетингові цілі

Фармацевтичним компаніям з метою розвитку свого бізнесу та збільшення обсягів продажу лікарських засобів часто доводиться користуватися маркетинговими послугами відповідних суб’єктів підприємницької діяльності. Однак з набранням чинності Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI у багатьох учасників фармацевтичного ринку часто виникає низка запитань стосовно віднесення на витрати оплат за надання маркетингових послуг, мерчандайзингу.


Євген Щеглов, старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»,
Марія Баранович, юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Отож, спробуємо визначити особливості визнання витрат фармацевтичних компаній на маркетингові цілі.

Перш за все, необхідно з’ясувати значення терміну «маркетингові послуги (маркетинг)». У п. 14.1.108 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (надалі – ПКУ) вказано, що маркетингові послуги (маркетинг) – це послуги, які забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

На підставі п. 138.1. та п.п. г) п. 138.10.3. ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

При цьому Податковий кодекс України містить певні суперечності, оскільки ним у визначення маркетингових послуг включено стимулювання збуту продукції та послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги), а у визначенні витрат частково відносить ці послуги до окремої категорії п.п. в) п. 138.10.3. ПКУ (оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут).

Можливо, розмежування полягає в тому, що у витратах Податковий кодекс передбачив окремо оплату саме праці, а не маркетингових послуг. Таким чином, до витрат належать як витрати на послуги іншим суб’єктам господарювання, які надають ці послуги власним персоналом, так і відшкодування витрат за заробітну плату працівників маркетингових компаній.

При цьому необхідно врахувати, що згідно з п. 139.1.1. ПКУ, не включаються до складу витрат фармацевтичних компаній витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 ПКУ, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 ПКУ). Варто звернути увагу, що обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є саме організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Що ж до поняття «мерчандайзинг» (англ. merchandising), то Державна податкова служба притримується позиції, згідно якої мерчандайзинг – це новий напрямок торгового маркетингу, що являє собою сукупність усіх заходів щодо просування товару, які здійснюються в місцях роздрібного продажу.

Важливо відрізняти маркетинг від рекламних послуг. Відповідно до законодавства, реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Іноді до маркетингових послуг представники фармацевтичного бізнесу помилково відносять заходи рекламного характеру, тобто заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

До того ж, не треба плутати маркетингові послуги з таким видом рекламної діяльності, як спонсорство, тобто добровільною матеріальною, фінансовою, організаційною та іншою підтримкою фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів та послуг. До речі, у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.

На підставі пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати фармацевтичних компаній на проведення реклами повинні враховуватися як «інші витрати» платника податку при визначенні об'єкта оподаткування. Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів у рамках витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, також відносяться до складу «інших витрат», що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування згідно з абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 та п. 138.1 ст. 138 ПКУ. У п. 138.5 ст. 138 ПКУ передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Зауважимо, що на підставі пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з п. 160.8 ст. 160 ПКУ) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному. При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус.

Відповідно до п. 161.2 ст. 161 ПКУ у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 143-р «Про перелік офшорних зон»). У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року. Згідно з п. 161.3 ст. 161 ПКУ під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Розглянемо питання статусу постійних представництв в Україні з точки зору податкового законодавства у зв’язку особливостями визначення витрат на маркетингові послуги, що надаються такими представництвами.

Згідно пп. 133.2.2 п. 13.2 ст. 133 ПКУ платниками податку на прибуток підприємств (далі – податок) з числа нерезидентів є, зокрема, юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (п. 133.3 ст. 133 ПКУ). Відповідно до пп. 14.1.193 п. 14 ст. 14 ПКУ постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів. З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будьякому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента, утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу. Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер. З урахуванням викладеного, на облік у органах державної податкової служби як платники податку беруться представництва нерезидентів, які відповідають поняттю «постійне представництво», визначеному п. 14.1.193 пп. 14 ст. 14 ПКУ. Згідно з п. 160.8 ст. 160 ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансовогосподарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва. Тобто постійні представництва, як і інші платники податку, застосовують звітні податкові періоди, визначені п. 152.9 ст. 152 ПКУ, терміни подання декларацій з податку та строки сплати податку.

Відповідно до п. 64.5 ст. 64 ПКУ підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом. Для взяття на облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб зобов'язані звернутися протягом 10 календарних днів з дня їх державної реєстрації (акредитації, легалізації) в установленому порядку до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

Згідно з пп. 3.4.2 п. 3.4 розділу III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 979, взяття на облік відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, що не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, але відповідно до ПКУ зобов'язаний сплачувати податки і збори, здійснюється на підставі наданих відокремленим підрозділом іноземної компанії, організації документів, визначених п. 4.2 та п. 4.4 розділу IV Порядку № 979. Взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з цим підпунктом не звільняє такий підрозділ від обов'язку реєстрації платником податку на прибуток у порядку, визначеному розділом V цього Порядку, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва.

Отже, учасникам фармацевтичного ринку з метою правильного визначення витрат на маркетингові послуги необхідно:

1. відрізняти маркетингові послуги (маркетинг) від рекламних послуг, заходів рекламного характеру та спонсорства;
2. враховувати відсоткові обмеження, передбачені Податковим кодексом України, у випадку придбання маркетингових послуг у нерезидентів (крім постійних представництв нерезидентів) та нерезидентів, що мають офшорний статус.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика