|
АСПЕКТИ ФАРМАЦІЇ В ІТАЛІЇВ. М . Толочко, Ю. П. Медведєва, І. В. Міщенко Загальні дані про країнуІталія, офіційна назва — Італійська Республіка — держава на півдні Європи у центрі Середземномор’я, яка займає Апенінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, острови Сіцилія, Сардінія та декілька малих островів і має загальну площу біля 301,5 тис. км2. Країна входить до Європейського співтовариства і Шенгенської зони. Італія розподілена на 20 областей, які включають як адміністративно-територіальні одиниці 110 провінцій.
Система охорони здоров’яЗа стандартами ВООЗ, Італія відноситься до країн з високим рівнем надання медичних послуг завдяки розвиненій системі охорони здоров’я, природним і кліматичним умовам, наявності термальних грязей і мінеральних вод. Вона займає друге місце в світі після Франції за рівнем розвитку системи медичного страхування. На початку ХХ ст. в Італії існувала система соціального медичного страхування з лікарняними касами, які поповнювалися за рахунок внесків працедавців та працівників. Проте вона зазнала кризи через відсутність належного контролю за сплатою медичних послуг з боку лікарняних кас, що призвело до зростання цін, дефіциту фінансів в системі охорони здоров’я і неплатоспроможності лікарняних кас. Уряд прийняв радикальні заходи, які були першим кроком по створенню державної системи медичного обслуговування населення: було анульовано борг лікарняних кас і підпорядковано державі систему охорони здоров’я. Управління медичним обслуговуванням було передано місцевій владі. В 1978 р. було створено Національну медичну службу (Servizio sanitario nazionale), яка є сукупністю структур — лікарень та їх консультаційних відділень, амбулаторій і аптек та їх послуг, що гарантує захист здоров’я та надання медичної і фармацевтичної допомоги усім італійським громадянам і іноземцям, які легально мешкають на території Італії. Її фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету, внесків працедавців і працюючих.
Таким чином, систему охорони здоров’я Італії можливо умовно розподілити на три рівні: національний (Міністерство охорони здоров’я), регіональний і місцевий, які виконують різні функції. Міністерство охорони здоров’я сплачує вартість медичних послуг, регіональні структури здійснюють управління та контроль за державними витратами на охорону здоров’я. На місцевому рівні було створено офіси локальної медичної служби (aziende sanitarie locale — ASL), де шляхом подання прохання про запис кожен громадянин може приєднатися до системи Національної медичної служби, після чого він отримує персональну медичну картку (tessera sanitaria), і для нього обирається персональний лікар загальної практики. Фармацевтична освітаПісля недавньої європейської університетської реформи, що відбулася у 2007 році, фармацевтичні спеціальності було включено до категорії спеціальностей 14S, для яких розроблена одноступенева система вищої освіти, яка передбачає отримання диплома магістра фармації (laurea magistrale con il ciclo unico). На даний час в країні існує близько 26 фармацевтичних факультетів університетів, де можливо отримати вищу фармацевтичну освіту. Але окрім отримання безпосередньо спеціальності магістра фармації, фармацевтичні факультети пропонують оволодіти іншими спеціальностями за програмами різної тривалості:
— наукова інформація про лікарські засоби (Informazione Scientifica sul Farmaco) — за даною програмою здійснюється підготовка фахівців, які працюють на посадах, аналогічних посаді медичного та фармацевтичного представника; — біотехнологія (Biotecnologia) — є міжфакультетською спеціальністю, що не відноситься до спеціальностей 14S, тому програмою передбачено отримання диплому 1-го ступеня з подальшою можливістю продовження навчання за магістерською програмою (отримання диплому ІІго ступеня); — техніка виготовлення фітопрепаратів (Tecniche Erboristiche);
— фармація (Farmacia); — фармацевтична хімія та фармацевтична технологія (Chimica e Tecnologia Farmaceutiche);
— біотехнологія (Biotecnologia) — 2 роки навчання на базі 3-х річної освіти за цією ж спеціальністю. Отримання фармацевтичної освіти в італійському університеті дає право займатися фармацевтичною діяльністю в усіх країнах Європейського співтовариства. Деякі італійські університети пропонують випускникам, що отримали диплом магістра фармації, пройти післядипломну спеціалізацію з клінічної фармації. Навчання за даною програмою розраховано на 3 роки і передбачає не менш 2400 навчальних годин. На даний час такі програми пропонують як мінімум 17 університетів. Система лікарського забезпечення населенняЗа складання списків лікарських засобів, вартість яких підлягає державній реімбурсації, відповідає Фармакологічний комітет Міністерства охорони здоров’я (Commisione Unica del Farmaco). Основними крітеріями відбору лікарських засобів для цього списку є ефективність, безпека та вартість. На даний час усі лікарські засоби розподілено на 3 групи за критеріями їх необхідності для життя та реімбурсації їх вартості населенню:
2) група С — неесенціальні лікарські засоби, призначенні для лікування незначних патологій, вартість яких повністю сплачує паціент. Лікарські препарати цієї групи розподіляють на декілька категорій: — лікарські засоби рецептурної групи; — лікарські засоби безрецептурної групи, які також розподіляють на ОТСпрепарати, які можливо використовувати без консультації з лікарем або провізором і які можна рекламувати в засобах масс-медіа, та препарати, для відпуску яких необхідна консультація провізора. Сюди відносяться деякі лікарські засоби для надання первинної медичної допомоги та гомеопатичні препарати; 3) група Н — лікарські засоби, призначені виключно для стаціонарного використання, які не дозволяється реалізовувати через аптечну мережу. Деякі препарати цієї групи призначені для лікування важких хвороб, розподіляються Національною медичною службою безпосередньо навіть тим хворим, які в даний час не знаходяться на стаціонарному лікуванні. Раніше існувала також група В, що містила важливі, але не життєво необхідні лікарські засоби, але її на даний час ліквідовано. Частину лікарських засобів з цієї группи було віднесено до групи А, частину — до групи С.
Для того, щоб компенсувати витрати, пов’язані зі зниженням цін на лікарські засоби групи А і Н, фармацевтичні підприємства підвищують ціни на препарати категорії С. В результаті цього в Італії один із самих високих рівнів цін в Європі на безрецептурні лікарські засоби. Також в Італії спостерігається один з самих низьких в Європі і світі показників споживання дженерікових лікарських засобів — біля 5 %. Ціна на дженерікові препарати на 30–35 % нижче вартості відповідних оригінальних лікарських засобів і безпосередньо залежить від цієї вартості (референтне ціноутворення). Для підвищення цінової доступності лікарських засобів для населення та збільшення долі використання дженерікових препаратів було прийнято Закон 149 / 2005, згідно з яким фармацевт, що отримує рецепт на оригінальний лікарський засіб групи С, повинен проінформувати відвідувача про наявність в аптеці дженерікових копій цього препарату за більш доступними цінами в тому випадку, якщо його дженерічна заміна не є забороненою поміткою лікаря, і якщо склад, дозування, форма випуску та режим прийому оригінального та дженерікових препаратів співпадає. Також в аптеці на добре доступному для відвідувачів місці повинен міститися перелік зареєстрованих дженерікових лікарських засобів та відомості про їх відповідність оригінальним препаратам. Ціни на безрецептурні лікарські засоби групи С, які фіксуються виробниками, можуть бути змінені тільки протягом січня кожного року .
Фармацевтичний ринокІталійський фармацевтичний ринок відносять до одного з 8 найкрупніших світових ринків та до четвірки найбільших європейських ринків. Щорічне зростання товарообігу складає біля 4 %. Прогнозується, що до 2012 р. обсяг реалізації лікарських засобів на італійському фармацевтичному ринку досягне 37 млрд. доларів. Значна кількість лікарських засобів для потреб власного ринку виробляється вітчизняними підприємствами — нараховується 12 великих і багато малих та середніх фармацевтичних підприємств. Фармацевтичні підприємства організували асоціацію «Фарміндустрія», що об’єднує біля 75 тис. робітників. Італія має найбільш поширену в Європі дистриб’юторську мережу — близько 130 дистриб’юторів і 260 аптечних складів. Аптеки та їх штатУ відповідності до Директиви ЄС 85 / 432EU тільки людина, яка отримала вищу фармацевтичну освіту і успішно склала державний ліцензійний іспит, має право займатися фармацевтичною діяльністю. Ця вимога закріплена також у статті 33, 5-му параграфі Італійської Конституції, згідно з якою особа, що отримала вищу фармацевтичну освіту, повинна здати ліцензійний іспит при Фармацевтичній Раді, отримати реєстрацію в Ордені фармацевтів і тільки потім мати право займатися фармацевтичною діяльністю. Даний освітній ступінь передбачає професійну діяльність за декількома основними напрямками:
Стаття 1 Закону № 362 / 1991 передбачає відкриття однієї аптеки на кожні 4000 мешканців в комуні з загальною кількістю населення більше 12500 чоловік і однієї — на кожні 5000 мешканців з загальною кількістю населення в комуні менше 12500 чоловік. В середньому одна аптека в Італії на даний час обслуговує 3374 мешканців, що збігається з загальноєвропейськими середніми даними.
Згідно з офіційними даними на квітень 2010 р. на території Італії зареєстровано 17796 аптек, з них 16246 — приватних, а 1550 — комунальних. Після включення аптек в систему Національної медичної служби вони отримали статус установ охорони здоров’я і на даний час відіграють важливу роль в системі захисту та збереження громадського здоров’я. За законом в кожній аптеці повинна бути копія чинної Італійської Фармакопеї. На субстанції, які не ввійшли до Італійської Фармакопеї, використовуються статті Європейської Фармакопеї. Графік роботи середньостатистичної італійської аптеки зазвичай такий: відкриття у 9–9.30, з 12 до 16–16.30 триває традиційна перерва, а потім аптека знову працює до 19–19.30. Для забезпечення безперервного фармацевтичного забезпечення населення цілодобові чергування розподіляються між усіма аптеками провінції, графік затверджується та публікується в комунах. Аналогічним чином затверджується графік роботи аптек під час всенаціонального відпочинку та відпусток у серпні. За чинним законодавством тільки аптеки мають право реалізовувати рецептурні лікарські засоби. Окрім аптек існують парафармацевтичні магазини (parafarmacie), в яких дозволяється реалізовувати парафармацевтичну продукцію і деякі препарати безрецептурної групи, та фітоаптеки (erboristerie), які займаються реалізацією парафармацевтичної та косметичної продукції рослинного походження. Також у відповідності до Закону 149 / 2005 безрецептурні лікарські засоби, відпуск яких не потебує консультації фахівця, можливо реалізовувати у супермаркетах. Практика дистанційної реалізації лікарських засобів, яка останнім часом стає все більш популярною в деяких європейських країнах, заборонена національним законодавством Італійської Республіки.
В декреті, який нещодавно було представлено до розгляду Міністром охорони здоров’я Італії, пропонується надання аптекам нехарактерних раніше функцій, спрямованих на подальше закріплення їх ролі як первинних установ в системі національного медичного сервісу: — проведення аналізів (вимір кров’яного тиску, рівню цукру, сечової кислоти та холестерину в крові, зняття електрокардіограми); — запис на прийом до лікарів; — надання деяких медичних послуг та масажу на дому, для чого планується зарахування в штат аптеки медичних сестер та фізіотерапевтів-масажистів. Таким чином, в перспективі італійські аптеки будуть поєднувати в собі також деякі функції медичних пунктів i центрів по наданню первинної медичної допомоги неселенню. У березні 2009 р. Урядом було підписано документ, згідно з яким планується введення в Італії з 2012 р. системи виписування рецептів на лікарські засоби та запису на прийом до лікаря через мережу Інтернет, а також оформлення електронних медичних карток. У деяких регіонах Італії у 2010 році стартував пілотний проект по введенню цієї системи, тому на регіональному рівні в Ломбардії, Фріулі, Венето та на Сіцілії й Сардінії пацієнти вже мають електронні медичні картки.
Література 1. Здравоохранение и фармация в Италии / / Здоровая газета. — №28 (12). — 2009. — С. 4. 2. Хабриев Р. У., Копачевская С. В. Фармацевтическая деятельность в зарубежных странах / / Фармация. — №2. — 2007. — С. 38–40. 3. Attuazione della Direttiva 92 / 26 / CEE Riguardante la classificazione nella fornitura dei medicinali per uso umano. — Decreto legislativo № 539, 30 dicembre, 1992. — Доступно з: http: / / www. medicoeleggi. com / argomenti / 11279. htm 4. Direttive 2005 / 36 / ЕС of the European Parliament and of the Council of of 7 September 2005 on the recognition of professional qualifications / / Official Journal of the European Union. — Доступно з: http: / / eur-lex. europa. eu / LexUriServ / site / en / oj / 2005 / l_255 / l_25520050930en00220142. pdf 5. EAHP (European Association of Hospital Pharmacists), Standing Committee of the Hospitals of the European Union (2002) Survey Report: Hospital Pharmacies in the European Union. — Доступно з: www. hope. be / 05eventsandpublications / docpublications / 63_hosppharma_ eu / 63_HosPharma_2002. pdf 6. http: / / www. federfarma. it 7. http://www.federfarma. it / Farmaci-efarmacie / Farmacie-e-farmacisti-inItalia / La-presenza-delle-farmacie-sulterritorio. Aspx
© Провизор 1998–2022
|
Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
Как и чем лечить кашель?
Безрецептурные лекарства при сухом и влажном кашле Устойчивость микробов к антибиотикам →
Помогает ли одежда из шелка лечить экзему?
Что лучше развивает ребёнка — книжки с картинками или с текстом? О безопасности автокресел для детей в возрасте от 4 до 12 лет
Аллергический ринит
Забеременеть в 40 Лечение бесплодия. Обзор существующих вариантов Аденома простаты. Как и чем лечить ? |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|