Логотип журнала "Провизор"








ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ АМІКСИН®ІС У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ГРИП ТА ІНШІ ГРЗ
Другие статьи из раздела: Мнение эксперта
Статья
№ 15'2011 Особливості визнання витрат фармацевтичних компаній на маркетингові цілі
№ 14'2011 Проблеми і тенденції нормативного регулювання фармацевтичної діяльності: історичний погляд і сучасність
№ 13'2011 Застосування ділових ігор у навчальному процесі підготовки провізорів-інтернів
№ 12'2011 Безпечність фармакотерапії та поліпрагмазія
№ 11'2011 ЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ КЛИНИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ
№ 10'2011 ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ И БЕЗОПАСНОСТИ ЛЕКАРСТВЕННОЙ ТЕРАПИИ С ПОЗИЦИЙ ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ
№ 07'2011 Чи можна провести чітку межу між АКТИВНИМИ та ДОПОМІЖНИМИ речовинами?
№ 07'2011 ПРОФІЛАКТИКА НЕБЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ НАПОЇВ В УКРАЇНІ
№ 06'2011 Коментарі експерта: правові аспекти регулювання екстемпорального виготовлення ліків
№ 05'2011 Людина, яка прийшла до аптеки за ліками – це пацієнт чи клієнт?


ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ АМІКСИН®ІС У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ГРИП ТА ІНШІ ГРЗ

В. М. Козько, д. мед. н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб ХНМУ; О. І. Могиленець, к. мед. н., асистент кафедри інфекційних хвороб ХНМУ; Н.Ф. Меркулова, к. мед. н., доцент кафедри інфекційних хвороб ХНМУ; Г. О. Соломенник, к. мед. н., асистент кафедри інфекційних хвороб ХНМУ; К. В. Юрко, к. мед. н., асистент кафедри інфекційних хвороб ХНМУ; О. В. Погоріла, лікар-ординатор ЦРЛ Харківського району

Грип та інші гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) відносяться до поширених інфекцій, які реєструються в усіх країнах світу. Однією з найбільш важливих задач сучасної медицини як з клінічної, так і з медико-соціальної точок зору є забезпечення ефективної фармакотерапії цих захворювань. Особливої актуальності дана проблема набуває в епідемічний період. Значних труднощів в терапії грипу та інших ГРЗ завдає їх поліетіологічність [1, 2]

В комплексному лікуванні хворих на грип та інші ГРЗ поряд з симптоматичним лікуванням важливе значення має етіотропна терапія. Стратегічно саме вона є найбільш перспективним способом лікування інфекційних хворих, тому що забезпечує елімінацію збудника інфекції та епідеміологічну безпечність хворого і, таким чином, виконує не лише терапевтичну, а й профілактичну функцію. Її призначення в ранні строки дозволяє значно знизити відсоток розвитку ускладнень [3–5].

Для етіотропного лікування гострих респіраторних вірусних захворювань (ГРВЗ) використовуються наступні лікарські засоби: противірусні хіміопрепарати, імуноглобуліни, індуктори інтерферону, власне інтерферони. Крім того, їх умовно можна поділити на 2 групи: ті, що впливають виключно на віруси грипу (ремантадин, амантадин, озельтамивір, занамивір); ті, що ефективні в лікуванні всіх ГРВЗ (тілорон, амізон, дібазол, арбідол та ін.) [1, 3, 4, 6–8].

Найефективнішими засобами у лікуванні та профілактиці ГРВЗ є препарати, провідним механізмом дії яких є стимуляція утворення інтерферону (ІФН). Вони володіють широким спектром етіотропної активності в поєднанні з вираженим імуномодулюючим ефектом і можуть застосовуватися для лікування і профілактики переважної більшості ГРВЗ, в тому числі й грипу [6, 9]. Одним із представників цієї групи є Аміксин® ІС. 

Оцінка стану системи цитокінів, у тому числі інтерферонів, дозволяє судити про динаміку розвитку патологічного процесу, рівень захисних можливостей організму, визначати фармакокінетику препаратів, оцінювати ефективність терапії, особливо при застосуванні засобів з імуномодулюючою активністю, серед яких головне значення відводиться препаратам ІФН та його індукторам [10].

Метою роботи було визначення ефективності вітчизняного індуктору інтерферону Аміксину® ІС у хворих на грип та інші ГРЗ на підставі вивчення його впливу на клінікоімунологічні показники.

Матеріали та методи

Дослідження проводилося на кафедрі інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету та клінічній базі кафедри — Обласній клінічній інфекційній лікарні м. Харкова в міжепідемічний щодо грипу період. Нами був обстежений 71 хворий на грип та інші ГРЗ віком від 18 до 58 років.

Діагноз встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних, результатів додаткових лабораторних та інструментальних методів досліджень згідно загальноприйнятих у клінічній практиці критеріїв; підтверджували методами РІФ, РГГА, ІФА.

Дослідження вмісту сироваткового a-ІФН та ІЛ-2 проводили методом ІФА за допомогою комерційних тест-систем (ТОВ «Протеиновый контур», Санкт-Петербург, Росія) при надходженні хворих до стаціонару, що відповідало гострому періоду хвороби, і на тлі терапії (період ранньої реконвалесценції). Аналізи проводили у відповідності до інструкції фірми-виготовлювача тест-систем.


Таблиця 1. Етіологічна структура ГРЗ в групах, що порівнюються
Назва
вірусу
Основна група (n = 32) Контрольна група (n = 39)
Абс. кількість % Абс. кількість %

Грип В

3

9,37

3

7,69

Парагрип

12

37,5

15

38,5

ГрВ+ПГ

1

3,13

3

7,69

Аденовірус

1

3,13

1

2,56

Неуточнена

15

46,87

17

43,6

Залежно від проведеного лікування хворих на ГРЗ було поділено на 2 групи. До основної групи увійшли 32 пацієнти, які в комплексі терапії отримували вітчизняний індуктор інтерферону з широким спектром етіотропної та імуномодулюючої активності Аміксин® IC. Критеріями включення були: вік пацієнтів від 18 до 60 років, термін надходження до стаціонару не пізніше третьої-четвертої доби захворювання, наявність виражених інтоксикаційних та катаральних явищ, отримання згоди хворого на участь у дослідженні. Критеріями виключення відповідно були: наявність вагітності або лактації, тяжких захворювань серцево-судинної або легеневої системи, уживання інших індукторів ендогенного ІФН на момент проведення дослідження, вказівка хворих на попереднє проведення вакцинації проти грипу. Аміксин® IC призначався перорально по 0,125 г 1 раз на добу після їжі в 1-й, 2-й, 4-й, при необхідності — 6-й дні від початку терапії.

Контрольну групу склали 39 хворих, що отримували лише патогенетичне та симптоматичне лікування.

Ефективність проведеної терапії оцінювали на підставі вивчення динаміки клініко-імунологічних показників.

Статистичний аналіз даних, що були отримані, проводили методом варіаційної статистики з використанням критерію t Стьюденту. Обчислення проводили на IBM РС з використанням таблиць Excel.

Результати

Середній вік хворих 1 групи становив 20,66±3,13 років, 2 групи — 24,95±2,56 роки (р > 0,05). В обох групах дещо переважали чоловіки, кількість яких в основній групі дорівнювала 18 (56,25 %), у контрольній — 20 (51,28 %), жінок відповідно — 14 (43,75 %) та 19 (48,72 %). Достовірної різниці в розподілі за віком та статтю не було виявлено.

В обох групах захворювання частіше були викликані вірусом парагрипу (ПГ) або неуточненим агентом (табл. 1).

При надходженні до стаціонару загальний стан було розцінено як задовільний у 14 (43,75 %) хворих основної групи та 16 (41,03 %) контрольної, середньотяжкий — у 18 (56,25 %) та 23 (59,97 %) відповідно.

У хворих обох груп спостерігався гострий початок захворювання з симптомів інтоксикації та катаральних явищ (мал. 1). Достовірної різниці між частотою основних клінічних ознак до початку терапії в обох групах не було встановлено (р > 0,05).

Отже, за клінічними проявами до початку терапії групи також були репрезентативними, що дозволило об’єктивно оцінити терапевтичну ефективність терапії Аміксином® ІС у хворих на ГРЗ. 

Терапія, яку було призначено, як в основній, так і в контрольній групах привела до одужання хворих. Однак зникнення основних симптомів захворювання відбувалося швидше у пацієнтів, які в комплексній терапії отримували Аміксин® IC (мал. 2).

Так, у хворих основної групи спостерігалася достовірно більш швидка нормалізація температури тіла, регресія інших ознак інтоксикації (загальної слабкості та головного болю), що, імовірно, було зумовлено зниженням специфічної інтоксикації, спричиненої інфекційним агентом, та імуномодулюючою дією препарату. Раніше зникали і ката-ральні явища. Термін перебування в стаціонарі хворих основної групи був достовірно коротшим (7,81±0,87 л / днів), ніж у контрольній групі (11,09±0,83 л / днів) (р < 0,01).

Мал. 1. Частота ( %) основних клінічних симптомів до початку терапії


Мал. 2. Тривалість основних симптомів ГРЗ на тлі терапії, дні


Аміксин® IC був ефективним в лікуванні хворих на грип В (ГрВ), ПГ, аденовірусну інфекцію а також ГРЗ невизначеної етіології. У всіх хворих відмічалася добра переносимість препарату, алергічні прояви та інші побічні явища не спостерігалися. Пацієнти дотримувались режиму прийому препарату.

Таким чином, проведений нами аналіз динаміки клінічних показників дозволяє зробити висновок, що включення до терапії Аміксину IC дозволяє досягти кращих результатів у лікуванні хворих на ГРЗ, ніж використання лише патогенетичної та симптоматичної терапії.

Мал. 3. Динаміка вмісту сироваткового α-ІФН у хворих на ГРЗ при різних способах лікування

Аналіз публікацій, присвяченних використанню в комплексній терапії ГРЗ таких препаратів як арбідол, циклоферон, лаферон [10–12], показав, що Аміксин® IC не поступається їм за клінічною ефективністю. Крім того, його перевагою є зручна схема застосування (лише 1 таблетка на добу), що дозволяє досягти найкращого комплаєнсу.

З огляду на механізм дії Аміксину ® IC, ми вивчили його вплив на динаміку a-ІФН та ІЛ-2 у сироватці крові хворих на ГРЗ. 

Вміст a-ІФН в сироватці крові хворих на ГРЗ в основній та контрольній групах до початку лікування мав тенденцію до підвищення по відношенню до здорових донорів (р>0,05). Достовірної різниці між групами не було виявлено.

На тлі терапії рівень сироваткового a-ІФН достовірно підвищувався по відношенню до норми як в основній (р < 0,01), так і в контрольній групах (р < 0,02) (мал. 3).

Різниця між показниками не була достовірною (р > 0,05). Однак у хворих, що одержували Аміксин® IC, підвищення вмісту сироваткового a-ІФН по відношенню до вихідного рівня було достовірним (р < 0,02), тоді як в контрольній групі відмічалася лише тенденція до його підвищення (р > 0,05). Імовірно саме інтерфероногенною дією й опосередкованим імуностимулюючим ефектом, який властивий ІФН, можна пояснити клінічну ефективність препарату.

Мал. 4. Динаміка вмісту ІЛ-2 у сироватці крові хворих на ГРЗ при різних способах лікування

Вихідний вміст ІЛ-2 в сироватці крові до початку лікування достовірно не відрізнявся у хворих обох груп і перевищував такий у здорових осіб (мал. 4).

На тлі терапії у хворих контрольної групи рівень ІЛ-2 майже не змінювався по відношенню до вихідного, тоді як у хворих, які в комплексі терапії отримували Аміксин® ІС, відмічалася тенденція до його зниження (р > 0,05). Ураховуючи той факт, що синтез цитокінів є індуцибельним процесом, отримані дані можуть опосередковано вказувати на те, що призначення Аміксину® ІС в ранні строки захворювання сприяє більш швидкому зниженню антигенного навантаження, що, імовірно, пов’язане з більш швидкою елімінацією збудника в цих хворих. Можливо саме ця особливість дії Аміксину® ІС і зумовлює скорочення тривалості основних симптомів ГРЗ та захворювання в цілому.

З історії хвороби

Хворий У., 20 років, історія хвороби № 1214, надійшов до ОКІЛ на 2 добу від початку захворювання зі скаргами на виражену загальну слабкість, пітливість, порушення загального самопочуття, підвищення температури тіла до 40,2aC, остуду, сльозотечію, головний біль, біль в очних яблуках, ломоту, закладеність носу.

Із анамнезу хвороби відомо, що захворів гостро добу тому, коли погіршилося загальне самопочуття, з’явилися виражена загальна слабкість, головний біль, підвищення температури тіла до 38,4aC, біль в очах. Протягом наступної доби стан погіршився: зросла слабкість, температура тіла підвищилась до 40,0aC з остудою, з’явилася закладеність носу. Лікувався жарознижуючими засобами без помітного ефекту. Машиною швидкої допомоги доставлений в ОКІЛ

Епідеміологічний анамнез: відмічає контакт з хворими на ГРЗ однокурсниками (проживає в казармі Університету внутрішніх справ), також вказує на можливий зв'язок захворювання з переохолодженням.

Під час об'єктивного дослідження з'ясовано: загальний стан середнього ступеню тяжкості. Хворий в свідомості, але млявий. Шкірні покрови бліді, обличчя гіперемійоване, ін’єкція судин склер. Яскрава гіперемія слизової оболонки ротоглотки, гіпертрофія лімфоїдних фолікулів задньої стінки глотки. При аускультації над поверхнею легенів — жорстке дихання. ЧДР в стані спокою — 18 / хв. Тони серця приглушені, ритмічні, тахікардія 100 уд / хв. Артеріальний тиск 110 / 70 мм. рт. ст. Язик вологий, обкладений біля кореня білими нашаруваннями, живіт мaякий, безболісний. Менінгеальні знаки та очагова неврологічна симптоматика відсутні. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. Фізіологічні випорожнення без патології.

Лабораторні дані — клінічний аналіз крові: ер — 4,1*1012 / л, Нв — 136 г / л, КП — 0,9; лей — 4,8*109 / л, е — 1 %, п — 10 %, с — 62 %, л — 11 %, м — 16 %, ШОЕ — 4 мм / год; клінічний аналіз сечі — без патології.

Додатково був визначений вміст a-ІФН та ІЛ-2 у сироватці крові. Показники становили 17,8 пг / мл та 15,7 пг / мл відповідно.

При досліджені слизу з носоглотки методом імунофлюоресценції встановлено наявність антигену вірусу ГрВ

Рентгенологічне дослідження під час надходження до стаціонару: легені та серце без патології.

Діагноз: Грип В клінічно та імунофлюоресцентно, ринофарингіт, середньотяжкий перебіг.

Хворий одержував лікування, що складалося з комплексу препаратів: аскорутин по 1 табл. 3 рази на добу, діазолін по 0,1 г 2 рази на добу та парацетамол по 0,5 г (при температурі тіла вище за 38,5aC), 0,1 % розчин фармазоліну інтраназально по 2–3 краплини 3 рази на добу. З другого дня захворювання хворому було призначено Аміксин® IC по 0,125 г 1 раз на добу після їжі в 1-й, 2-й та 4-й дні від початку лікування.

Уже з другої доби від початку лікування (3-я доба захворювання) самопочуття хворого значно покращилось, температура тіла знизилась до субфебрильних цифр, стан хворого було розцінено як задовільний, серцева діяльність без патології. На 3 добу від початку лікування температура нормалізувалась, з 4 доби вислухувалось везикулярне дихання. Закладеність носу спостерігалася до 6 дня захворювання. На 5-й день від початку терапії вміст a-ІФН дорівнював 40,6 пг / мл, ІЛ-2 – 8,5 пг / мл. Клінічні аналізи крові та сечі на момент виписки без особливостей. Побічних реакцій та ускладнень основного захворювання не спостерігалося. Хворий дотримувався режиму прийому препарату.

Хворий провів у стаціонарі 6 ліжкоднів.

Висновки

1. Аміксин® IC позитивно впливає на клінічний перебіг ГРЗ незалежно від етіології, сприяє більш швидкому зникненню основних симптомів інтоксикаціі та катаральних явищ, скороченню термінів недуги, не викликає при цьому будьяких побічних реакцій.

2. Препарату властива при легкому і середньоважкому перебігові переважно інтерфероногенна дія, яка, певно, вирішує проблему зменшення вірусного навантаження, та cприяє нормалізації вмісту ІЛ-2 в сироватці крові. Це свідчить про імуномодулюючий вплив аміксину на імунну систему при ГРВЗ та грипі.

3. Добра переносимість, пероральний шлях застосування, режим дозування Аміксину® IC дозволяють пацієнту легко дотримуватися інструкції із застосування, що, поряд з терапевтичною ефективністю та вартістю дозволяє вважати Аміксин® IC «золотим» стандартом у своїй групі препаратів.

Література

1. Печінка А. М., Шкурба А. В. Гострі респіраторні захворювання: етіологія, діагностичні підходи, лікування / / Сучасні інфекції. — 2005. — № 3–4. — С. 92–100.

2. Руденко А. А., Бурчинський С. Г. Клинико-фармакологические аспекты ранней терапии гриппа и других ОРВИ / / Журн. практичного лікаря. — 2001. — № 4. — С. 39–41.

3. Лобзин Ю. В., Львов Н. И. Индукторы интерферона в терапии острых респираторних заболеваний: проблемы и перспективы / / Военно-медицинский журнал. — 2001. — № 11. — С. 41–50.

4. Крамарев С. А. Современные подходы к лечению ОРВИ / / Медицинские вести. — 1998. — № 4. — С. 49–51.

5. Лобзин Ю. В. Современные концепции и приоритеты терапии инфекционных больных / / Эпидемиол. и инфекц. бол. — 1999. — № 6. — С. 50–54.

6. Крамарев С. А. Современные подходы к лечению гриппа и ОРВИ у детей / / Здоров’я України. — 2004. — № 21. — С. 47.

7. Ершов Ф. И. Антивирусные препараты. — М: Медицина, 1998. — 205 с.

8. Печенка А. М. Грипп и другие ОРВИ: неспецифическая профилактика / / Сучасні інфекції. — 2006. — № 3–4. — С. 96–101.

9. Принципи діагностики та лікування хворих на гострі респіраторні вірусні захворювання / / Методичні рекомендації. Затверджено наказом МОЗ України від 12.08.09 № 590. — Київ, 2009.

10. Москалюк В. Д. Лаферон у комплексному лікуванні хворих на грип А / / Сучасні інфекції. — 2004. — № 4. — С. 32–34.

11. Козько В. М., Кацапов Д. В., Краснов М. І. та ін. Ефективність препарату Арбідол-Ленс у профілактиці та лікуванні хворих на грип і ГРВІ / / Інфекційні хвороби. — 2004. — № 1. — С. 18–23.

12. Исаков В. А., Максанова В. Л., Ченик Е. Б. Эффективность таблеток циклоферона в терапии гиппа и ОРЗ / / Лечащий врач. — 2000. — № 8. — С. 46–47.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика