Логотип журнала "Провизор"








ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ АПТЕЧНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ
Другие статьи из раздела: Обзоры
Статья
№ 03'2013 Чем и как лечить геморрой у женщин
№ 03'2013 Симптоматика, диагностика и лечение экземы
№ 03'2013 Препараты для потенции – благо цивилизации
№ 03'2013 Новый вирус гриппа является устойчивым к лечению
№ 15'2011 Август – месяц отрывания голов
№ 13'2011 Призрак ЭКОЛИ бродит по европе
№ 12'2011 Будущее антимикробной терапии: принципиально новые классы антимикробных препаратов
№ 12'2011 ФИЛАДЕЛЬФИЙСКИЙ ЭКСПЕРИМЕНТ
№ 12'2011 Оральные контрацептивы наносят удар по венам
№ 12'2011 Антимикробная терапия острого среднего отита: результаты плацебо контролируемого исследования


ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ АПТЕЧНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

Б.Л. Парновський, У.Я. Янишин, Я.О. Гриньків, М.В. Слабий. Кафедра організації і економіки фармації та технології ліків ФПДО Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Указом Президента України № 1085 / 2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з метою оптимізації вказаної системи, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління, утворена Державна служба України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками на основі реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками. Вказана реорганізація збільшує управлінські можливості з керівництва аптечної системи України на основі вертикалі центр-регіон. В останній час на рівні регіонів керівництво аптечною мережею фактично здійснювали Обласні інспекції з контролю якості ЛЗ


Розглянемо деякі проблемні питання діяльності аптечної системи, що потребують оптимізації. Однією з перших проблем на наш погляд є збереження деяких національних фармацевтичних традицій, які сформувались в Україні в другій половині ХХ століття. В колишньому СРСР Україна займала провідне положення в галузі опрацювання теорії та практики створення спеціалізованих аптек [1]. Зокрема, саме вперше в Україні почали функціонувати центральні районні аптеки, центральні міські аптеки, аптеки спеціалізовані по відпуску ЛЗ рослинного походження, дитячі аптеки та аптеки матері та дитини. Можна також додати, що були проведені успішні експерименти зі створення геріатричних аптек, а також аптеки для профілізації забезпечення дерматологічними хворих, оскільки вони потребують індивідуалізації виготовлення екстемпоральних лікарських форм.

Інтегрально, до спеціалізованих аптек, які обслуговують лікувальнопрофілактичні заклади відносяться аптеки клінік (центрів) терапевтичного, педіатричного, хірургічного, кардіологічного профілю. Такі аптеки продовжують функціонувати в Україні, наприклад, при великих кардіоцентрах, дитячих лікарнях, та ін. Функціонують окремі аптеки спеціалізовані з лікарського забезпечення хворих на туберкульоз. У системному плані спеціалізовані аптеки не лише забезпечують профільними та іншими ЛЗ, вони виконують організаційно-методичні функції, а саме: інформація про нові ЛЗ, фармацевтична опіка, санітарно-просвітня робота.

Зупинимось лише на геріатричних аптеках. Наприкінці 70-тих років в Україні обґрунтовано теоретичні основи геріатричної фармації, створено спеціалізовану геріатричну аптеку (сьогодні аптека № 293, м. Львів, завідувач — канд. фарм. наук В. П. Кузь). Вказана аптека централізувала існуючі наукові дані про особливості дії ліків на організм хворих похилого та старечого віку, здійснювала разом із науковцями нинішнього ЛНМУ імені Данила Галицького оперативне інформування інших аптек з даного питання. Було організовано розширене екстемпоральне виготовлення в т. ч. внутрішньо-аптечна заготовка відповідних очних крапель, лікарських форм із вітамінами тощо; систематично безпосередньо в аптеці проводилось консультування вказаного контингенту хворих лікаремгеріатром територіальної поліклініки. Елементи цієї діяльності вдалося зберегти і до сьогоднішнього дня. В цей же час у центральному російському фармацевтичному журналі «Фармация» в 2010 році провідні спеціалісти Росії з організації і економіки фармації опублікували статтю «Подготовка специалистов в области гериатрической фармации» [2]. Віддаючи належне українським вченим, як засновникам такого напряму, вони вказують на його актуальну перспективність і навіть проблему спеціалізованого кадрового забезпечення. Очевидним є факт, що потрібно приділити особливу увагу розвитку (вже не кажучи про збереження) такої пріоритетної організаційної форми в нашій державі.

З вказаною проблемою пов’язані безпосередні вказівки Прем’єр-міністра та Міністра охорони здоров’я України в зв’язку з необхідністю збільшення чисельності аптек, які здійснюють екстемпоральне виготовлення ліків. На наш погляд першим етапом вирішення цього питання має бути аналіз ситуації у аптеках, які зберегли таке виробництво за рахунок фармацевтично мотивованих професіоналів — провізорів, які доклали для цього багато зусиль. Характерно, що, наприклад, у м. Львові є аптека з колективною формою власності, яка підтримує таке виробництво на високому рівні, більш того, провізором О. О. Мандюком у м. Червонограді організовано аптеку приватної форми власності, яка має екстемпоральне виготовлення ліків. Більше того, вказана аптека, за згодою власника, є спеціалізованою на забезпечення ліками хворих епілепсією (повний асортимент готових лікарських засобів, їх екстемпоральне виготовлення, облік індивідуального споживання, планування індивідуальної потреби в лікарських засобах і на рівні сукупності хворих).

Одним із співавторів даної статті (Я. О. Гриньків) опрацьовано програму роботи комплексу «спеціалізована аптека — поліклінічне та психо-неврологічне відділення центральної міської лікарні» [3]. Даний комплекс функціонує в м. Червоногораді для надання інтегрованої медичної та фармацевтичної допомоги епілептичним хворим. Лікарі вказаних відділень скеровують хворих епілепсією лише в спеціалізовану аптеку, де їм безкоштовно відпускають протиепілептичні препарати (відповідно до угоди між аптекою та центральною міською лікарнею). Для профілактики небажаної взаємодії ПЕП між собою та з іншими лікарськими засобами організовуються щомісячні наради лікарів вказаного лікувально-профілактичного закладу з провізорами аптеки для аналізу даних про споживання ЛЗ специфічної та широкого спектру дії хворими на епілепсію, а також вироблення єдиної стратегії інформування хворих, обміну інформацією про появу нових ПЕП, клінічні результати спостережень за дією нових та традиційних ПЕП, дані доказової медицини та фармації, формулярні системи, стандарти та протоколи лікування, інформаційно-методичного забезпечення, літературу тощо.

Вказаним на початку статті Указом Президента в Україні утворено Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Об’єднання двох вказаних напрямків безумовно є актуальним і ставить відповідні завдання для фармацевтичної служби. Одним із співавторів даної статті (канд. фарм. наук У. Я. Янишин) був опрацьований асортимент антиретровірусних (АРТ) препаратів в Україні. Встановлено, що загалом він відповідає світовим стандартам. Від так, на основі аналізу даних та вкрай негативним прогнозом захворюваності на ВІЛ-інфекцію та СНІД в Україні акцентовано увагу на необхідність залучення аптечних закладів, фармацевтів, як спеціалістів охорони здоров’я, до санітарно-просвітницької роботи та інших форм боротьби з глобалізацією ВІЛ-інфекції / СНІДу. Видано інформаційний лист «Інформаційне забезпечення працівників аптек, які надають соціальну та фармацевтичну опіку хворим на ВІЛ / СНІД та членам їх родин» (№ 127, 2007) та навчальний посібник «Фармацевтична допомога хворим на ВІЛ/СНІД» (2007) для інформаційного, навчально-методичного забезпечення такої функції [4, 5]. Також була доведена доцільність створення спеціалізованих аптек (СА) для осіб із соціально небезпечними захворюваннями (окрім ВІЛ/ СНІДу сюди відносили інфекції, які передаються статевим шляхом: сифіліс, гонорея, тощо).

Доцільно також вивчити питання, яке не вимагає спеціальних витрат про поновлення діяльності створених в Україні у 80-ті роки науково-навчально-виробничих комплексів. На той період часу їх центром було Головне аптечне управління МОЗ України, а на регіональному, підсистемами були обласні (міські) виробничі об’єднання та фармацевтичні навчальні заклади. Такі комплекси займалися елементами інформатизації, обліку ЛЗ, економічним аналізом, вивченням рецептури, спеціалізацією аптек, опрацюванням інформаційного, організаційно-методичного забезпечення їх діяльності. На даний момент часу, коли чисельність фармацевтичних навчальних закладів в Україні значно зросла, такі комплекси можуть бути організовані практично в кожній окремій області. Новоутворені комплекси могли б займатися власне вирішенням питань щодо екстемпорального виготовлення ліків, оптимізації підготовки кадрів (організація практики студентів, баз інтернатури), впровадження результатів наукових досліджень у практику.

Всі наведені вище пропозиції не вимагають спеціальних асигнувань. На перспективу хочемо окреслити питання про відновлення в Україні існуючої в 70–80-х роках минулого століття Державної системи фармацевтичної інформації, яка включала відділи фармацевтичної інформації при обласних, міських ВО «Фармація», кабінети фармацевтичної інформації у великих поліклініках, стаціонарах із відповідним інформаційним забезпеченням, матеріалами про нові ЛЗ, взаємодію ліків, у т. ч. їх несумісності, інші аспекти фармацевтичної інформатики.

З впровадженням і розвитком підготовки клінічних провізорів в Україні такі випускники, зокрема, могли б успішно працювати в кабінетах фармацевтичної інформації, разом із тим проводити державну політику з питань правильного виписування рецептів, попередження негативної дії ЛЗ, раціональної фармакотерапії вже на основі сучасних досягнень клінічної фармації, фармакоекономіки, методології фармацевтичного нагляду [6].

Література

1. Парновский Б.Л. Специализированная аптека / Б.Л. Парновский, Д.С. Волох, А.В. Знаевская. – К.: «Здоровья», 1988. – 21 с.

2. Третьякова Е.В. Подготовка специалистов в области гериатрической фармации. / Е.В. Третьякова, Л.В. Мошкова, Э.А. Коржавых. Фармация. – № 6, 2010. – С. 42–44.

3. Гриньків Я.О. Проблеми управління системою надання фармацевтичної допомоги хворим епілепсією./ Я.О. Гриньків. Управління, економіка та контроль якості в фармації. – № 3, 2010. – С. 39–45.

4. Інформаційне забезпечення працівників аптек, які надають соціальну та фармацевтичну опіку хворим на ВІЛ/ СНІД та членам їх родин: інформаційний лист № 127–2007 // [У.Я. Яни-шин]. – К., 2007. – 4 с.

5. Янишин У.Я. Фармацевтична допомога хворим на ВІЛ/СНІД: Навчальний посібник // [У.Я. Янишин]. – Львів: Малті-М, 2007. – 75 с.

6. Слабий М.В. Аналіз стану та шляхи оптимізації системи фармацевтичних кадрів в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора фарм. наук: спец. 15.00.01 «Технологія ліків та організація фармацевтичної справи»/ М.В. Слабий. – Львів, 2010. – 46 с.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика