Логотип журнала "Провизор"








Інсулінотерапія у фокусі безпеки
Другие статьи из раздела: Безопасность лекарств
Статья
№ 13'2011 Опасность β-блокаторов и адреналина
№ 06'2010 Остеопороз - информация для фармацевта
№ 04'2010 Приливы Основные подходы к лечению
№ 02'2010 ИММУННЫЙ КОНФЛИКТ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ
№ 01'2010 ГИПЕРТЕНЗИЯ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ: СОВРЕМЕННАЯ ФАРМАКОТЕРАПИЯ
№ 22'2009 БЕРЕМЕННОСТЬ И ЭКСТРАГЕНИТАЛЬНАЯ ПАТОЛОГИЯ: ЗАБОЛЕВАНИЯ ПЕЧЕНИ И ЖЕЛЧЕВЫВОДЯЩИХ ПУТЕЙ
№ 22'2009 ТАЙЛЕНОЛ МОЖЕТ СНИЗИТЬ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ВАКЦИНАЦИЙ У ДЕТЕЙ
№ 20'2009 МИАСТЕНИЯ Что должен знать фармацевт
№ 20'2009 РЕСПИРАТОРНО-ВИРУСНЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ У БЕРЕМЕННЫХ: ОСОБЕННОСТИ ЛЕЧЕНИЯ
№ 18'2009 Противовоспалительные препараты для пожилых пациентов

Інсулінотерапія у фокусі безпеки

М. Д. Тронько, проф., член-кор. НАНта АМНУкраїни, В.В. Корпачев, проф., д-р мед. наук, засл. діяч науки і техніки, А.М. Кваченюк, д-р мед. наук, Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМНУкраїни О.П. Вікторов, проф., д-р мед. наук, Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска О.В. Матвєєва, канд. мед. наук, І.О. Логвина, ДП«Державний фармакологічний центр» МОЗ

На сьогодні в Україні зареєстрована поширеність цукрового діабету (далі — ЦД) становить 2,4% населення (при цьому реально поширеність цього захворювання в 3–4 рази перевищує офіційні дані). Для порівняння: у Європі близько 4% населення хворіє на ЦД. Частота ЦД становить 10% серед осіб віком від 50 років і понад 10% — серед осіб віком понад 65 років. Кількість хворих на ЦД подвоюється через кожні 12–15 років, тобто йдеться про епідемію ЦД серед дорослого населення. Зазвичай у структурі ЦД 85–95% припадає на ЦД типу ІІ, решта – на ЦД типу І

Інсулінотерапія — пожиттєве щоденне поповнення дефіциту інсуліну в організмі для нормалізації вуглеводного обміну (досягнення нормоглікемії натще і після їди). Цей вид терапії застосовується при абсолютному дефіциті інсуліну (ЦД типу I) та в разі виникнення резистентності до ендогенного інсуліну (ЦД типу II). Відомо, що в кожної людини існує базальна (фонова) секреція інсуліну протягом 24 годин та постпрандіальна, яка виникає у відповідь на вживання їжі. З урахуванням цих біоритмів розроблено відповідні схеми інсулінотерапії.

В Україні призначення препаратів інсуліну хворим на ЦД здійснюється лікарем відповідно до положень наказу МОЗ України від 12.05.2009 р. № 356 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Ендокринологія».

Критерієм ефективності та безпеки дії препаратів інсуліну є компенсація вуглеводного обміну при цукровому діабеті за умови його нормальної переносимості.

До об’єктивних факторів, які зумовлюють ефективність та безпеку препаратів інсуліну при їх медичному застосуванні, слід віднести індивідуальну потребу пацієнта у відповідній дозі препарату, що залежить від концентрації глюкози в цільній крові та/чи у плазмі, а також і такі індивідуальні особливості кожного пацієнта, як чутливість інсулінових рецепторів до інсуліну, вік, масу тіла, дієту, фізичні навантаження, супутні захворювання, стан кислотно-основної рівноваги організму, генетичні особливості пацієнтів, агрегатний стан препарату (розчин чи суспензія), спосіб уведення, ступінь відповідальності та дисциплінованості пацієнта щодо виконання наданих лікарем рекомендацій.

Препарати інсулінів за технологією виготовлення можуть бути свинячі, людські генно-інженерні та напівсинтетичні, аналоги інсуліну людини.

Необхідним засобом для оцінки можливості альтернативного застосування будь-якого, по суті аналогічного, лікарського засобу є порівняння терапевтичних властивостей цих препаратів. Лікарський препарат є терапевтично еквівалентним iншoмy препарату, якщо він містить ту саму діючу речовину або її терапевтично активнучастину i клінічно виявляє таку саму ефективність i безпеку, як i препарат, ефективність i безпека якого встановлені. Усі інсуліни, які застосовуються в Україні, зареєстровані згідно з чинним законодавством нашої держави на підставі результатів клінічних досліджень, проведених в Україні або за даними матеріалів клінічних випробувань, виконаних у країнах Європейського Союзу (ЄС) за нормативною базою ЄС. 

Останнє дозволяє стверджувати, що всі дозволені до медичного застосування інсуліни забезпечують однаковий рівень компенсації цукрового діабету для різних хворих, у зв’язку з тим, що під час проведення їх клінічних випробувань було досягнуто компенсації цукрового діабету. При правильно проведеній інсулінотерапії рівень компенсації цукрового діабету досягається незалежно від виробника препарату (таблиця).

Разом з тим при медичному застосуванні будь-яких препаратів інсуліну можуть виникнути різні за причинами, характером та ступенем тяжкості системні побічні реакції.

Гіпоглікемія, тобто зменшення рівня глюкози у крові, виникає найчастіше під час інсулінотерапії, коли введена доза інсуліну перевищує потребу в цьому гормоні. Значна гіпоглікемія, особливо якщо вона виникає неодноразово, може стати причиною ураження нервової системи та органів зору. Тривала або тяжка гіпоглікемія може становити загрозу для життя хворого.

Ліподистрофія (дистрофічні зміни жирової тканини) виникає в місцях введення препаратів інсуліну внаслідок порушення утворення та розпаду жирової тканини. Ліподистрофія виникає поступово та є результатом тривалої та постійної травматизації дрібних периферичних нервів голкою шприця. Ця побічна реакція може проявлятися або ущільненнями (коли жирова тканина збільшується), або западинами (коли жирова тканина зникає) в місці введення. Ліподистрофія не складає загрози для життя пацієнта, але може призвести до порушення процесу всмоктування препарату інсуліну, появи болючості в місці ін’єкції, а також до виникнення косметичних дефектів шкіри.

Алергічні побічні реакції зумовлені імунними механізмами. Оскільки інсулін – препарат білкового походження, то як будь-який екзогенний білок він може спричинити виникнення алергічних побічних реакцій. Їх місцевими проявами можуть бути відчуття свербежу, почервоніння в місці ін’єкції, пухирцеподібні висипання, кропив’янка, ерозивне ураження слизових оболонок (ротової та носової порожнини, очей). Іноді алергічні побічні реакції мають тяжкі системні прояви та характеризуються появою нудоти, блювання, підвищеної температури тіла, пропасниці, поліартралгії, бронхоспазму, еозинофілії, ангіоневротичного набряку, анафілактичного шоку з наступним порушенням серцевої та дихальної діяльності, які можуть становити загрозу для життя хворого.

Така побічна реакція, як інсулінорезистентність, обумовлена утворенням антитіл до препаратів інсуліну, та характеризується зменшенням ефективності інсулінотерапії і появою гіперглікемії.

Інсулінові набряки спостерігаються в пацієнтів з недостатньою компенсацією цукрового діабету на початку інсулінотерапії. Основною причиною цієї побічної реакції є безпосередній вплив препарату інсуліну на нирки та збільшення затримки натрію в організмі.

При проведенні інсулінотерапії мають місце ситуації, коли виникає необхідність заміни одного препарату інсуліну на інший. У першу чергу йдеться про непереносимість препарату інсуліну, лабільному перебігу ЦД зі схильністю до тяжких гіпоглікемій та інсулінорезистентність.

Дотепер не доведено, якими чинниками викликається непереносимість інсулінів (крім алергічних реакцій). Щодо інсулінорезистентності, яка характеризується зменшенням ефективності інсулінотерапії та появою гіперглікемії, то вона обумовлена утворенням антитіл до препаратів інсуліну.


Таблиця.Терапевтична еквівалентність препаратів інсуліну (за даними 2006 року)
Виробник Назва лікарського засобу
Препарати інсуліну короткої дії

ЗАТ «ІНДАР»

Хумодар Р;
Хумодар РР;
Хумодар Р100;
Хумодар Р 100Р

Елі Ліллі Хумулін Регуляр

Авентіс

Інсуман Рапід

Ново Нордіск

Актрапід НМ

Фармак Фармасулін Н
Препарати інсуліну середньої тривалості дії

ЗАТ «ІНДАР»

Хумодар Б;
Хумодар БР;
Хумодар Б100;
Хумодар Б100P

Елі Ліллі Хумулін НПХ

Авентіс

Інсуман Базал

Ново Нордіск

Протафан НМ

Фармак

Фармасулін Н NР

Препарати інсуліну комбінованої дії

ЗАТ «ІНДАР»

Хумодар К25;
Хумодар К25Р;
Хумодар К25100;
Хумодар К25 100Р

Елі Ліллі Хумулін МЗ

Авентіс

Інсуман Комб 25

Ново Нордіск Мікстард 30НМ


Як зазначено в розділі «Інсулінотерапія хворих на цукровий діабет типу І» вказаного вище наказу, при вперше виявленому цукровому діабеті типу І лікарським засобом вибору є людські генно- інженерні інсуліни. Аналоги інсуліну людини призначаються у випадках непереносимості інших видів інсуліну, лабільному перебігу цукрового діабету зі схильністю до тяжких гіпоглікемій. Не рекомендується переведення хворих з одних видів інсуліну на інші за умов досягнення стану компенсації цукрового діабету. У дітей та підлітків до 18 років, хворих на цукровий діабет типу І, рекомендованим лікарським засобом вибору є людські генно-інженерні інсуліни, а також аналоги інсуліну людини.

Положення наказу МОЗ України від 12.05.2009 р. № 356 дозволяють при переведенні хворого з одного препарату інсуліну на інший досягти оптимального рівня його ефективності та безпеки. Чітке виконання положень наказу дозволяє уникати ситуацій, коли у зв’язку з необґрунтованістю змін одного препарату на інший виникають ускладнення, які суттєво впливають на якість життя хворих. Справа лікарів — ендокринологів та фахівців іншого профілю — вдумливо відноситися до вирішення подібних клінічних завдань, пам’ятаючи, що користь при застосуванні лікарського засобу має переважати ризик.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика