Логотип журнала "Провизор"








Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)
Другие статьи из раздела: Лекарственные растения
Статья
№ 03'2013 Применение льна
№ 03'2013 Тыквенное масло – лучшее лекарство от множества болезней
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 21’2008 ПОЛУЧЕНИЕ ГОМЕОПАТИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ AESCULUS И ИХ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
№ 17’2008 Горобинап тахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІV)
№ 15’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)
№ 13-14’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)
№ 10’2008 БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИЕМА ЭХИНАЦЕИ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ
№ 08’2008 Эхинацея бледная - echinacea pallida (nutt.) Nutt. Аналитический обзор

Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)

Б. М. Зузук, Р. В. Куцик, Івано-Франківський державний медичний університет

Sorbus aucuparia L. 
Горобина птахоприваблива або звичайна.
Родина трояндові — Rosaceae.
Російська назва — Рябина обыкновенная;
англійська — Rowan, Rowan-tree, Moutain Ash;
французька — Sorbier des oiseleurs, Sorbier des oiseaux;
німецька — Eberesсhe, Vogelbeere;
польська — Jarzab pospolity, Jarzab zwyzcajny, Jarzebina;
чеська — Jarabina, Jerab.
Українські народні назви: берек, богорошник, виспина, вогроб, вонега, вонига, вораб, вораба, воробиха, воряска, гороб, горошник, ограба, ораба, оребина, рабина, оріб, ряб, рябина, рябка, юда, юдик, юдина, яжебина, ярабина.

Фармакологічні властивості

У фармакологічному аспекті горобина є достатньо вивченою. В науково-практичній медицині плоди горобини перш за все є відомими як профілактичий засіб, що застосовується при авітамінозах.

Плоди горобини входять до складу вітамінних зборів. Їх здебільшого застосовують у вигляді відварів з лікувальною метою як засоби, що збільшують жовчевиділення, посилюють діурез, діють в’яжуче на слизову оболонку тонкої кишки і нормалізують її функцію.

Дані наукової літератури вказують на виражену протимікробну дію виділених із плодів горобини біологічно активних речовин. Експериментальними дослідженнями встановлено, що аскорбінова і параскорбінова кислоти, виділені із плодів горобини, мають здатність гальмувати ріст деяких мікроорганізмів, грибків та плісняви. Так парасорбінова кислота затримує ріст Staphylococcus aureus, проявляє тератогенну дію відносно деяких вірусів. Парасорбінова кислота в дозі 1 мг / кг ваги, при введенні експериментальним мишам має здатність виліковувати тварин, зараженних Salmonella interitidis (Носовська Т. Д., Прокопенко О. П., 1989).

Виражену протимікробну дію має сорбінова кислота. Володіючи селективною дією, дана сполука має здатність одночасно пригнічувати певні мікроорганізми і не впливати на інші. Сорбінова кислота активно затримує ріст мікроорганізмів, які дають позитивну реакцію на каталазу. Вона майже не впливає на ріст молочнокислих бактерій групи Clostridium. Ці властивості сорбінової кислоти дозволили науковцям використовувати її для виготовлення селективних середовищ, на яких одночасно добре розвиваються штами Lactobacillus I Leuconostoc і затримується ріст інших бактерій, плісняви та дріжджів.

В експериментах досліджувався вплив сорбінової кислоти на 229 культур мікроорганізмів, що входять у 2 роди актиноміцетів, 15 родів бактерій, 19 родів плісені, і 7 родів дріжджів. При цьому середовища були інокульованими молодими культурами вказаних мікроорганізмів і витримувались у термостаті при 34 °С. Спостереження за ростом культур проводилось через 2, 3 і 5 діб. Результати дослідів показали, що пригнічуюча дія сорбінової кислоти була нижчою в печінковому бульйоні у порівнянні із печінковим агаром, проте в першому і другому випадках для одержання позитивного ефекту на ріст культур, які дають позитивну пробу на каталазу, потрібна сорбінова кислота у концентрації 0,12 %.

Аналогічна дія сорбінової кислоти була відмічена також у випадку заміни печінкової витяжки на середовище, що містить 10 г глюкози і 4 г екстракта дріжджів на 1 л води. Концентрація сорбінової кислоти, необхідна для пригнічення росту стійких штамів у глюкозо-дріжджовому середовищі, складала тільки 0,07 %. У середовищі із печінкової витяжки пригнічуюча дія сорбінової кислоти була виражена слабше, ніж у рідкому глюкозному середовищі.

Проведено також дослідження селективності окремих середовищ із сорбіновою кислотою для виділення молочнокислих бактерій із змішаних культур. З цією метою декілька культур різних видів бактерій, що дають позитивну реакцію на каталазу, змішувались з культурою молочнокислих бактерій і висівались на глюкозо-агарове середовище разом із 0,7 % розчином сорбінової кислоти, на середовище із печінкової витяжки з 0,12 % розчином сорбінової кислоти, і на середовище без даного препарата. Після 48-годинної інкубації культур при 30 °С, спостерігався початковий ріст молочнокислих бактерій без помітного забруднення на середовищах, що містили сорбінову кислоту. Проте мікрофлора на контрольних середовищах мала достатньо змішаний характер. Вказані досліди підтвердили можливість використання сорбінової кислоти, як засобу для селективного виділення бактерій, що дають негативну реакцію на каталазу, зокрема, для окремих видів роду Lactobacillus.

Зацікавлення до мікробіологічної дії сорбінової кислоти зумовило необхідність проведення випробувань на різні штами Clostridium. При цьому встановлено значну різницю в стійкості до дії сорбінової кислоти культур Clostridium parabotulinum і Clostridium botulinum. Незалежно від способу зараження вказані культури добре розвивалися у присутності 0,5 % сорбінової кислоти. При зараженні вегетативними клітинами спостерігалась відносно більш висока стійкість вказаних бактерій. При цьому встановлено, що здатність до розвитку і росту бактерій зменшувалась при зниженні рН середовища з 5,8 до 5,0, проте, тесткультури Clostridium parabotulinum розвивалися при рН від 4,9 до 5,0 як у присутності сорбінової кислоти, так і без неї.

При вивченні дії сорбінової кислоти на утворення токсинів у Clostridium parabotulinum встановлено, що введення у поживне середовище 0,12 і 1,0 % даної кислоти не впливає на на утворення летального токсину. Вище приведені дані вказують на те, що сорбінова кислота не є активним інгібітором Clostridium parabotulinum і Clostridium botulinum, оскільки ці бактерії використовують її як джерело вуглецю, а їх ріст продовжується навіть в присутності у поживному середовищі до 3 % сорбінової кислоти.

Інші види бактерій також володіють високою стійкістю до сорбінової кислоти. Так, культури Streptococcus розвиваються в присутності 0,12 % сорбінової кислоти. Стафілококи ростуть при додаванні у поживне середовище до 1 % даної кислоти. Ефективність сорбінової кислоти у відношенні до дріжджів і плісняви значно підвищується у кислому середовищі. Встановлено, що при рН 7,0 інактивація каталази при дії сорбінової кислоти не спостерігається. Проте при рН 4,5, навпаки спостерігається її значне інгібування.

Подібно до інших кислотих препаратів, сорбінова кислота є активною тільки у вигляді вільної недисоційованої кислоти, оскільки її антимікробна дія не зумовлена дисоціацією водневих іонів, як вважали деякі науковці. Чим вищою є концентрація асоційованої сорбінової кислоти, тим сильніше проявляється її протимікробна дія.

Аналогічною ефективністю до сорбінової кислоти володіють її солі та ефіри. При порівняльному вивченні сорбатів, встановлено, що високоефективним сорбатом, який повністю розчиняється у воді, є сорбат натрію. Так, при додаванні сорбату натрію у поживне середовище, спосерігалося незначне видовження мікробних клітин, зумовлене пригніченням їх росту.

Експериментально встановлено, що водний екстракт, одержаний із свіжих і сухих плодів горобини, після лужної обробки володіє протигрибковою активністю відносно грибків родів Penicillum i Mucor. Вважають, що протигрибкова активність екстракту зумовлена присутністю у ньому сорбінової та аскорбінової кислот (Brunner U., 1985).

При вивченні дії сорбінової кислоти на розвиток дріжджів, виділених із томатної пасти, таких, як Torulopsis versatilis, Sacharomyces steineri I Candida krusei, встановлено, що ступінь помутніння поживних середовищ із вказаними видами дріжджів залежить від доз сорбінової кислоти. При концентрації сорбінової кислоти в поживному середовищі від 1 до 0,3 % розвиток дріжджів був мінімальним. А найбільш виражене помутніння спостерігалося у середовищі яблучного сусла при рН 3,65. При цьому штам Candida krusei мав найменшу стійкість. Після трьох діб інкубації спостерігався інтенсивний приріст клітин вище вказаних дріжджів, за виключенням у середовищах із низькими концентраціями сорбінової кислоти, при яких аналогічний приріст спостерігався через 48 годин. Це вказує на те, що сорбінова кислота не має здатності пригнічувати ріст дріжджів.

Виділена із плодів горобини ліпофільна фракція також проявляла протимікробну активність у вдношенні до Escherichia coli та Bacillus subtillis.

В експерменті вивчено вплив сухого спиртового екстракту плодів горобини та виділеної із нього флавоноїдної фракції на опірність організму до дії радіаційного та інших екстремальних факторів. При цьому встановлено, що екстракт горобини в експериментальних тварин у 2,6–3 рази зменшував дозу радіоактивного цистеїна, зберігаючи при цьому його радіозахисний ефект. Це вказує на те, що екстракт горобини сприяє підвищенню радіорезистентності опромінених тварин як в умовах його самостійного застосування, так і при поєднанні із цистеїном.

Галенові препарати із плодів горобини мають здатність зменшувати вміст холестерину у крові (Шнайдман Л. О. и соавт., 1971).

Науковцями Рязанського медичного інституту ім. акад. І. П. Павлова в експериментах на кролях вивчено дію олійного концентрата із плодів горобини. Даний розчин є концентратом каротиноїдів із загальним їх вмістом до 140 мг % в суміші із аскорбіновою кислотою і токоферолами, впливає на динаміку регенерації рогівки ока при лужному опіку. Фармакологічна ефективність ліпофільного концентрату горобини мала перевагу над відомими офтальмологічними засобами. Так, на 2 добу спостерігалась інтенсивна епітелізація, яка повністю закінчувалась на 10 добу. Повна епітелізація кон’юнктиви ока, просвітлення рогівки і наростання поверхневих кров’яних судин по лімбу очей спостерігались на 6 добу (10 доба при контрольному лікуванні). Досліди підтвердили, що жирна олія горобини, згідно встановлених гістоморфологічних і біохімічних показників, є ефективним стимулятором репаративних процесів при опіках рогівки (Моисеева Г. А.,1981).

Науковцями Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького на основі плодів горобини створено оригінальний лікувальний засіб під назвою Фламікар у вигляді сиропу. (Попович В. П.,1992).

Фламікар у технологічному відношенні є сумарним поліекстрактом із плодів горобини звичайної, що містить каротиноїди, біофлавоноїди, есенціальні жирні кислоти, пектини та інші речовини. В даний час технологію вказаного засобу у вигляді сиропу освоєно на АТ Галичфарм та в корпорації Артеріум.

В експерименті на тваринах встановлено, що у сенсибілізованих щурів під впливом Фламікару зростала кількість імунних комплексів. При порівнінні імуностимулюючої дії Фламікару, біомосу та настоянки ехінацеї встановлено, що Фламікар має здатність зменшувати кількість імунних комплексів, проте найбільший нормалізуючий ефект спостерігався при застосуванні біомосу. Підвищення СЦК та рівня НСТ позитивних клітин під впливом Фламікару, яке спостерігалося у сенсибілізованих тварин, вказує на підвищення функціональної активності пероксидантної системи. Крім того, підвищення інтенсивності НСТреакції зумовлює активацію кисеньнезалежних механізмів бактерицидності. Місцева обробка ротової порожнини експериментальних тварин Фламікаром сприяла нормалізації названих вище показників. Застосування Фламікару на фоні сенсибілізації у деяких піддослідних тварин давало позитивну реакцію, яка, напевно, була зумовлена індивідуальним специфічним впливом його на імунну систему.

Фламікар також зумовлював підвищення показників дегрануляції базофілів при сенсибілізації. Так, показник дегрануляції базофілів на наступний день після введення в тканини ясен щурів білка був підвищеним у порівнянні із контролем. Фламікар і настоянка ехінацеї зумовлювали нормалізуючий вплив на цей показник. Найбільш виражений ефект спостерігався при застосуванні комбінації Фламікару із настоянкою ехінацеї, а їх сумарний вплив перевищував дію кожного окремого взятого препарата (Яковлєва І., Войтенко Г. та інші, 2000).

Харківськими науковцями на основі ліпофільного комплексу, виділеного із плодів горобини, розроблено новий лікарський засіб Сорбілін, який володіє протизапальною, гастропротекторною, протиопіковою, ранозагоювальною і радіопротекторною активністю (Виндюкова А. И., Носовская Т. Д.,1998).

Токсикологія, побічна дія і протипокази щодо застосування

В токсикологічному аспекті лікувальні засоби із плодів горобини не є грунтовно вивченими.

У працях науковців України, Росії та інших східноєвропейських країн недостатньо вивчено токсикологічні властивості галенових і новогаленових препаратів, одержаних із плодів горобини. В деяких інформаційних наукових джерелах Західної Європи вказується на заборону вживати засоби та харчові продукти, виготовлені із свіжих плодів горобини. Така заборона зумовлена наявністю у свіжих плодах горобини значної кількості парасорбінової кислоти (див. вище). Парасорбінова кислота в токсикологічному аспекті є гастротропною і гепатотропною отрутою, яка може зумовити небажані гастрити і гепатити. У процесі замороження і висушування плодів парасорбінова кислота розкладається або метабілізується до малотоксичних метаболітів. Небажане отруєння засобами із горобини можуть зумовити плісняві грибки, які утворюються при поганому зберіганні та висушуванні свіжозібраних плодів (Bodlаеk J., 1999).

У токсикологічному аспекті проведено вивчення комплексного препарата із плодів горобини — Фламікара. При цьому встановлено, що Фламікар має детоксикаційні властивості, реалізація яких сприяє виведенню із організму інкорпорованих іонів важких металів. Препарат позитивно впливав на організм експериментальних тварин при ССТІ, нормалізуючи при цьому порушення ліпідного і мінерального обмінів, викликаних хімічними факторами. Вважають, що завдяки антирадикальним властивостям, Фламікар може використовуватися із профілактичною метою, для захисту населення від токсичної дії техногенних факторів, що можуть спостерігатися при несприятливих екологічних умовах (Юрженко Н. М,1998).

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика