Логотип журнала "Провизор"








Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)
Другие статьи из раздела: Лекарственные растения
Статья
№ 03'2013 Применение льна
№ 03'2013 Тыквенное масло – лучшее лекарство от множества болезней
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 21’2008 ПОЛУЧЕНИЕ ГОМЕОПАТИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ AESCULUS И ИХ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
№ 17’2008 Горобинап тахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІV)
№ 16’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)
№ 13-14’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)
№ 10’2008 БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИЕМА ЭХИНАЦЕИ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ
№ 08’2008 Эхинацея бледная - echinacea pallida (nutt.) Nutt. Аналитический обзор

Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)

(Частина ІІ)

Б. М. Зузук, Р. В. Куцик, Івано-Франківський державний медичний університет

Sorbus aucuparia L.
Горобина птахоприваблива або звичайна.
Родина трояндові — Rosaceae.
Російська назва — Рябина обыкновенная;
англійська — Rowan, Rowan-tree, Moutain Ash;
французька — Sorbier des oiseleurs, Sorbier des oiseaux;
німецька — Eberesсhe, Vogelbeere;
польська — Jarzab pospolity, Jarzab zwyzcajny, Jarzebina;
чеська — Jarabina, Jerab.
Українські народні назви: берек, богорошник, виспина, вогроб, вонега, вонига, вораб, вораба, воробиха, воряска, гороб, горошник, ограба, ораба, оребина, рабина, оріб, ряб, рябина, рябка, юда, юдик, юдина, яжебина, ярабина.


Біологічно активні речовини

Лікарська сировина із горобини містить значний арсенал біологічно активних речовин. У фітохімічному аспекті плоди горобини є перш за все джерелом сполук, що мають високу вітамінну активність. Зокрема вони мають здатність накопичувати вітамін С, або аскорбінову кислоту.

Аскорбінова кислота (вітамін С, антискорбутний) в хімічному відношенні є групою сполук, похідних L-гулонової кислоти. Найважливішою із них є L-аскорбінова кислота, її ізомер — дегідроаскорбінова кислота. Дані сполуки у природному стані мають здатність легко переходити із одного ізомера в інший.

Згідно даних більшості фітохіміків, вміст аскорбінової кислоти в плодах горобини становить від 60,0 до 160 мг %. Динаміка нагромадження аскорбінової кислоти, а також інших речовин у плодах горобини суттєво залежить від кліматичних і географічних факторів.

Значне нагромадження аскорбінової кислоти у плодах горобини спостерігається наприкінці вегетаційного періоду, переважно у дощове літо із середньостатичною температурою до 18 °С. 

Дані різних авторів відносно кількісного вмісту аскорбінової кислоти в плодах горобини є надто суперечливими. Деякі дослідники відмічають, що при порівнянні кількісного вмісту аскорбінової кислоти в плодах горобини, зібраних із рослин, що ростуть у північних регіонах, з аналогічним вмістом даної речовини у плодах рослин, що ростуть у південних районах, вміст вітаміну С є меншим у плодах рослин, зібраних у більш південних регіонах (Попов А. А., 1990).

Встановлено, що при дозріванні плодів горобини кількість аскорбінової кислоти є меншою у плодах з помаранчовим забарвленням в порівнянні з червоними плодами. Кількісний вміст вітаміну С в дозрілих плодах також залежить від температури повітря навколишнього середовища. Так, із пониженням температури (у жовтні-листопаді), спостерігається різке зменшення аскорбінової кислоти. Дослідженнями С. А. Деренько встановлено збільшення вмісту аскорбінової кислоти в процесі дозрівання плодів, проте з приходом перших заморозків кількісний вміст вітаміну С починає різко знижуватися.

В процесі зберігання плодів горобини спостерігаються значні втрати аскорбінової кислоти. Даний вітамін є нестійким і швидко руйнується, якщо при зберіганні у сховищах не підтримується постійна відповідна температура. Свіжі плоди, заморожені у звичайних умовах, містять меншу кількість вітамінів. Подекуди втрати вітаміну С досягають 90 %. Відсоток каротину і Рактивних речовин в плодосховищах до кінця третього — початку четвертого місяця зберігання суттєво залежить від сортів горобини. При цьому втрати вітамінів у % в середньому складають: для каротину — 10– 25, для катехінів — 15–20, для аскорбінової кислоти — 45–50 %.


Крім вітаміну С в плодах горобини ідентифіковано також вітаміни Р, В2, РР, Е, фолієву кислоту.

За рівнем нагромадження в плодах каротиноїдів, вітамінів С і Р, горобина значно перевищує вміст даних сполук у плодах яблуні, груші та сливи, що ставить горобину птахопривабливу в число цінних плодових порід-вітаміноносів, а це має велике значення для проведення селекційних робіт.

За вмістом речовин, що мають Рвітамінну активність, плоди горобини займають одне з чільних місць серед усіх відомих плодово-ягідних культур.

Плоди горобини також мають здатність нагромаджувати каротиноїди. Хроматографічними і спектральними методами в плодах горобини ідентифіковано такі каротиноїди, як α-каротин, β-каротин, нео β-каротин, ε-каротин, каротинмоноепоксид, цис- і транс-криптоксантин, пілоксантин, 5,6-моноепоксид α і β-каротину, зеоксантин, лютеїн, ксантофіл та деякі інші.

При кількісному визначенні суми каротиноїдів встановлено, що загальна кількість каротиноїдів у плодах горобини становить 16,3 мг % у перерахунку на суху вагу. Хроматоспектрофотометричним методом встановлено, що каротиноїдна фракція плодів містить 6,2 мг % α-каротина, 3,3 мг % нео β-каротина, 3,8 мг % β-каротина, 1,4 мг % полікопіна і 1,6 мг % — каротина в перерахунку на абсолютно суху вагу (Деренько С. А., 1981). Кількісний вміст каротиноїдів також значно змінюється впродовж дозрівання плодів і в залежності від умов проростання. Так, у плодах горобини із жовто-оранжевим забарвленням міститься 42,9–54,7 мг % каротиноїдів у перерахунку на β-каротин, а в плодах із темно-червоним забарвленням міститься 54,6–56,7 мг % каротиноїдів у перерахунку на суху масу.

З приходом осінніх похолодань і перших заморозків кількість каротиноїдів у плодах різко зменшується. Максимальне нагромадження каротиноїдів у плодах горобини спостерігається в період дозрівання плодів. Вміст каротиноїдів у плодах горобини починає знижуватись, а після заморозків різко падає.

Вміст вітаміну Р і лейкоантоціанів в плодах горобини може досягати 0,2–0,3 %. В 100 мл соку горобини міститься майже добова норма (для дорослої людини) вітаміну С (40–45 мг) і 3–4 норми вітаміну Р (180–220 мг). Проте, такі сорти горобини птахопривабливої, як Буравка, Гранатова відрізняються від горобини моравської і сорту Невежинська майже в 2–3 рази меншим вмістом вітаміну С. Вказані сорти в 2–3 рази перевищуують інші сорти і види горобини за вмістом у них вітаміну Р. В зв’язку з цим у смаковій технології, при виготовленні біологічно-активних добавок, доцільно змішувати або купажувати соки різних сортів горобини. Крім цього, їх також купажують із соками низькокислотних сортів яблук і груш, які мають дещо нижчий вміст вище вказаних вітамінів. Це, зокрема, зумовлює покращення смакових якостей готової продукції.

В заморожених плодах горобини у кількісному аспекті вітаміни добре зберігаються, якщо їх не піддавати розмороженню і повторному замороженню.

100 г свіжих плодів горобини можуть забезпечити добову потребу і терапевтичну дію при гіповітамінозі вітаміна Р. Доцільно відмітити, що в консервованих соках із плодів горобини вітаміни зберігаються до одного року, а найбільш нестійким впродовж зберігання соків є тільки вітамін С. 


В наукових джерелах інформації інколи зустрічаються дані щодо вмісту в плодах горобини рибофлавіну та токоферолів. Зокрема, кількість рибофлавіну в плодах горобини досягає 70 мг %, в перерахунку на суху масу даної сировини. кількість токоферолів у сухих плодах горобини може досягати до 4,4 мг %, в перерахунку на α-токоферол.

Крім вище вказаних вітамінів, плоди горобини є важливим джерелом фенольних і поліфенольних сполук. Встановлено, що в кількісному аспекті плоди горобини містять до 780 мг %, флавонових глікозидів.

Науковцями Челябінського медичного інституту у 70-х роках проведено детальне хімічне вивчення флавоноїдного складу плодів горобини. При цьому м’якуш плодів екстрагували 90 % етанолом, екстракт концентрували і хроматографували на колонці з целюлозою. В результаті проведеної роботи виділено кверцетин та його ізомер ізокверцетин. Ідентифікацію вказаних сполук підтверджено спектральними методами (Затулина Г. Г., 1970).

Харківськими науковцями при вивченні флавоноїдів листків і квіток горобини плакучої і дуболистої ідентифіковано такі флавоноїди як рутин, гіперин (кверцетин 3-β-D-галактопіранозид), астрагалін (кемпферол 3-β-D-глюкопіранозид), космосин (апігенін 7-глюкозид), кемпферол 3-мальтозидоглюкозид (Павлий А. П., 1967).

При порівняльному кількісному визначенні суми флавоноїдів спектрофотометричним методом встановлено, що кількість флавоноїдів у плодах горобини птахопривабливої в перерахунку на рутин становить 0,112–0,141 %, а в плодах горобини амурської — 0,138–0,273 % (Матющенко Н. В., Степанова Т. А., 2003). При визначенні суми флавоноїдів у відварах плодів горобини птахопривабливої Г. В. Крамаренко і В. П. Попович (1989) встановили, що відвари, одержані із цілих плодів, вміщують значно меншу кількість флавон-3-β-D-галактопіранозиду і астрагаліну, ніж аналогічні відвари, одержані із подрібленої сировини. Тому для збільшення переходу флавоноїдів у водну фракцію, науковці вважають доцільним, при виготовленні зборів із плодами горобини, використовувати подріблені плоди горобини.

Методами хроматографії у тонких шарах сорбента в плодах горобини птахоривабливої встановлено наявність катехінів. Хроматографічними методами лужних гідролізатів спиртоводного екстракту плодів вище вказаного виду горобини, ідентифіковано такі катехіни, як галокатехін галат, епігалокатехін, галову кислоту. При цьому слід відмітити, що при хроматографуванні Rf очищених катехінів горобини співпадало із Rf катехінів китайського чаю (Ватулина Г. Г., 1970).

Методом хроматографії на папері встановлено, що у квітках горобини птахопривабливої також міститься значна кількість флавоноїдних сполук, при цьому ідентифіковано такі характерні для сировини даного виду флавоноїдні сполуки, як ізокверцитрин (кверцетин-3-глюкозид) і спіреозид, який за хімічною структурою є кверцетин-4’-О-β-глюкозидом (Борисов М. І., Журавльов М. С., 1965).

Із плодів горобини методом циркуляційної екстракції одержано ліпофільну фракцію і створено на її основі олеогель. Спектрофотометричним методом встановлено, що кількість каротиноїдів у одержаному екстракті у перерахунку на β-каротин становить 0,066 % (Арчинова Т. Ю. и др.,2001).


У фітохімічному аспекті важливим компонентом плодів горобини є сорбінова кислота. У хімічному відношенні сорбінова кислота є 2,4гексадієновою кислотою, яка у чистому вигляді є білою кристалічною речовиною з характерним тонким запахом. Сорбінову кислоту вперше одержав німецький хімік А. Гофман (A. W. Hofmann) у 1859 році із соку свіжих плодів горобини. Проте науковці звернули увагу на дану сполуку тільки у 60-х роках минулого століття. Промислове одержання сорбінової кислоти із плодів горобини є практично неможливим, так як із 44,5 кг плодів горобини можна отримати всього 90 г даної кислоти. Це спонукало науковців до пошуків синтетичного одержання сорбінової кислоти.

Для одержання сорбінової кислоти розроблено такі методи синтезу:

  • конденсація малонового альдегіду з малоновою кислотою;
  • конденсація кротонового альдегіду з монобромацетатним ефіром у присутності цинку;
  • конденсація кротонового альдегіду з калієвою сіллю моноетилового ефіра малонової кислоти;
  • конденсація кротонового альдегіду з кетеном.

Останній метод є найбільш перспективним і дає найбільший вихід сорбінової кислоти (Полянский Н. Г., и др., 1965.).

У хіміко-аналітичному аспекті сорбінова кислота є реакційно активною сполукою, котра може швидко змінювати свою структуру під впливом органічних та неорганічних речовин. Дана сполука може широко використовуватися у полімералогічних перетвореннях, для синтезу нових фізіологічно активних речовини. Деяким фітохіміками вивчено можливість одержання похідних сорбінової кислоти, зокрема, пропропаргілового ефіру сорбінової кислоти з оригінальними фармакологічними властивостями, як перспективної речовин для використання у медичній практиці. При цьому пропаргіловий ефір сорбінової кислоти одержують етерифікацією вихідної сполуки з пропаргіловим ефіром у середовищі абсолютного бензолу і в присутності концентрованої сірчаної кислоти як каталізатора. Приєднання до молекули сорбінової кислоти ненасиченого ацетиленового угрупування зумовлює посилення відомих властивостей вихідної сполуки, зокрема її антимікробної дії, що дає переспективи використання нової синтезованої речовини у фармацевтичній і медичній практиці для одержання засобів, що можуть застосовуватись у боротьбі із патогенними інфекційними кишковими збудниками (Максумов А. Г., 1973).


Плоди горобини містять також своєрідну парасорбінову кислоту, яка знаходиться у плодах як у вільному стані, так і у вигляді моноглікозида. Вміст парасорбінової кислоти зумовлює гіркий смак плодів і значно впливає на їх токсичність. Доцільно відмітити, що при замороженні свіжих плодів горобини вміст сорбінової кислоти збільшується до 0,04–0,06 %, внаслідок розкладу моноглікозиду парасорбінової кислоти, чим пояснюється зникнення гіркості вказаних плодів після заморозків.

У плодах горобини також ідентифіковано речовини тритерпенової природи, такі сполуки, як лупеол, урсолову та олеанолову кислоти. Загальний вміст тритерпенових сапонінів в плодах горобини досягає до 2 % в перерахунку на суху масу плодів. У плодах також встановлено наявність стероїдів, зокрема β-ситостерину.

Плоди горобини містять фосфоліпіди (лецитин кефалін), значний відсоток цукрів, зокрема глюкози, кількість якої становить до 3,8 %, фруктози до 4,3 %, сахарози 0,7 %. В плодах горобини також міститься значна кількість органічних кислот. Серед вмісту органічних кислот ідентифіковано яблучну, винну, лимонну, бурштинову, щавлеву, виноградну, фумарову і малонову кислоти. Плоди горобини містять також характерний для них шестиатомний спирт сорбіт.

Вміщають плоди горобини і пектинові речовини. У недозрілих плодах вміст пектинових речовин досягає до 12 %, а у дозрілих зменшується до 6 % в перерахунку на суху масу. Із пектинових речовин у плодах горобини виявлено протопектин, пектин, пектову кислоту та її солі.

У незначних кількостях у плодах горобини міститься глікозид ціанідної кислоти амигдалін. Дана сполука нагромаджується переважно у насінинах плодів. Крім цього насінини плодів горобини містять до 22 % жирної олії, яка відрізняється значним вмістом ненасичених жирних кислот, серед яких ідентифіковано олеїнову, лінолеву та ліноленову кислоти.

Плоди горобини мають енергетичну цінність завдяки вмісту у них білкових речовин. Зокрема, загальний вміст білків у свіжих плодах горобини досягає 1,4 %. За загальним вмістом вільних амінокислот, плоди горобини стоять на чільному місці серед усіх плодів, зібраних із відомих дикорослих і культивованих плодово-ягідних рослин. У плодах горобини птахопривабливої ідентифіковано до 18 амінокислот, зокрема такі, як лізин, гістидин, аргінін, цистин, цистеїн, α-аланін, аспарагінова кислота та інші.

Плоди різних видів горобини є важливим джерелом мікроелементів. У плодах горобини моравської, сортів Бурката, Десертна міститься: Mg — 3–4 мг, Cu — 0,01– 0,05 мг, Ni — 0,01 мг. Крім цього, плоди горобини є джерелом мікроелементів. В 1 кг зольного залишку плодів горобини міститься: Mn — 10–15 мг, Cr — 0,03–0,05 мг, Ba — 0,3–5 мг, Si — 0,3 мг, Ti — 0,1– 0,5 мг, Ca — 5–7 мг, P — 7–12 мг. Присутність в плодах фосфору і амінокислоти треоніну особливо підвищує їх харчову цінність.

Історія застосування в медицині, застосування у народній медицині

Горобина відома людству із древніх часів, перш за все як харчова рослина. Древні греки і римляни відмічали, що плоди горобини мають в’яжучі і дезинфікуючі властивості.

Древні скіфи із свіжозаморожених плодів горобини вичавлювали сік, давали йому перебродити і отримували п’янку брагу, з якою коротали довгі зимові вечори.

Особливо популярною горобина була у слов’янських народів.

Ще за часи Київської Русі, слов’яни вживали плоди горобини квашені та з медом, як харчові продукти.

В минулому слов’яни помітили, що ягоди горобини, зібрані після перших заморозків, замішані з тістом і запечені у печах, надають хлібу пікантний смак.

Різні частини горобини використовували як народний антисептичний засіб. Так, господині, щоб зберегти воду від псування, клали в посудину з водою гілочки горобини, після чого вода набувала приємного запаху і могла зберігатися впродовж декількох місяців. Жителі Полісся таким чином робили придатною для пиття багнову воду.

Наші предки також вважали горобину магічною рослиною, що має здатність відганяти злих духів.

У Скандінавських та Прибалтійських країнах напередодні Янової ночі (ночі на Івана Купала) горобинову гілку, як оберіг, прибивали до всіх дверей, які були в жилих і господарських садибах. Горобина раніше фігурувала і досі вважається оберегом у багатьох російських народних звичаях і обрядах.

У середньовічній Європі вважали, що горобина захищає людей від драконів, демонів, злих духів та інших напастей, і тому її гілки прикріплювали до воріт і вхідних дверей осель, щоб до них не заходили злі духи. Жителі Карелії та північних губерній Росії влітку виносили хворих дітей під горобину, так як вважали, що дух горобинового деревця має здатність виганяти із людини хвороби. Гілки горобини, як символ і гарант щастя, прибивали до осель у багатьох поселеннях Центральної Росії напередодні свята Івана Купала. Тому навіть в даний час кожний житель російського села вважає своїм обов’язком посадити кущик горобини біля своєї оселі.

У народній медицині слов’янські народи вживали переважно відвар та настій із свіжих ягід, а також з висушених плодів. В минулому саморобні цукерки, виготовлені на цукрі із свіжих плодів горобини прикрашали столи багатіїв.

В Україні віддавна виготовляли горобинову пасту. Для цього заморожені плоди розчавлювали дерев’яними ложками і перемішували з цукровою пудрою. В Криму місцеві винороби із плодів горобини береки виготовляли оригінальні вина і медовуху. Особливою популярністю користувалась горобинова настоянка, яку високо цінували в минулому російські купці. Горобинова настоянка зумовлювала незвичайний стан у того, хто її вживав. На початку її вживання наступала короткотривала втрата слуху, а через декілька секунд у роті з’являвся приємний горобиновий смак.

У ХІХ столітті російський підприємець Смирнов на основі горобинової настоянки, одержаної із плодів Невежинської горобини, створив знамениту російську горілку «Смирновская», котра довгий час користувалася значним попитом у Європі.

На Україні із плодів горобини виготовляли гіркувате варення, яке вживали для заспокоєння нервів.

Висушеною корою горобини у вигляді відварів лікували хвороби печінки.

Перші медико-наукові дані про цілющі властивості горобини почали публікуватися у російських зільниках, починаючи із 1781 року. Плоди горобини російські зільники рекомендували застосовувати при авітамінозі, дизентерії, ниркокам’яній та жовчекам’яній хворобах, ревматизмі, геморої. Плоди горобини рекомендували вживати також при анемії, набряках, диспепсії, подагрі, солевому діатезі, та як легкий послаблюючий засіб і як засіб, що має здатність нормалізувати обмін речовин. Порошок із висушених плодів і свіжий сік народна медицина рекомендує вживати у їжу для зв’язування вуглеводів при ожирінні. Крім цього плоди горобини зумовлюють екстрогенну дію і підвищують лактацію у матерів-годувальниць.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика