Логотип журнала "Провизор"








Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)
Другие статьи из раздела: Лекарственные растения
Статья
№ 03'2013 Применение льна
№ 03'2013 Тыквенное масло – лучшее лекарство от множества болезней
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 21’2008 ПОЛУЧЕНИЕ ГОМЕОПАТИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ AESCULUS И ИХ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
№ 17’2008 Горобинап тахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІV)
№ 16’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)
№ 15’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)
№ 10’2008 БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИЕМА ЭХИНАЦЕИ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ
№ 08’2008 Эхинацея бледная - echinacea pallida (nutt.) Nutt. Аналитический обзор

Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)

Б. М. Зузук, Р. В. Куцик, Івано-Франківський державний медичний Університет

Sorbus aucuparia L. 
Горобина птахоприваблива або звичайна.

  • Родина трояндові — Rosaceae.
  • Російська назва — Рябина обыкновенная;
  • англійська — Rowan, Rowan-tree, Moutain Ash;
  • французька — Sorbier des oiseleurs, Sorbier des oiseaux;
  • німецька — Eberesсhe, Vogelbeere;
  • польська — Jarzab pospolity, Jarzab zwyzcajny, Jarzebina;
  • чеська — Jarabina, Jerab.
  • Українські народні назви: берек, богорошник, виспина, вогроб, вонега, вонига, вораб, вораба, воробиха, воряска, гороб, горошник, ограба, ораба, оребина, рабина, оріб, ряб, рябина, рябка, юда, юдик, юдина, яжебина, ярабина.


Етимологія латинської ботанічної назви горобини до цього часу є недостатньо визначеною. Латинська назва горобини, Sorbus, зустрічалася у працях античних вчених Вергілія і Плінія. В даний час існує декілька версій щодо походження ботанічної латинської назви даної рослини. Так, одна із версій вказує на те, що латинська назва горобини походить від кельтського слова «sor», що в перекладі означає «терпкий » і вказує на смак плодів даної рослини. Згідно іншої версії, назва горобини походить від латинського слова «sorberi», що в буквальному перекладі означає «поглинати» або «споживати» і вказує на те, що плоди горобини є їстівними і в минулому використовувались для харчування. Видова назва горобини птахопривабливої Aucuparia походить від слова «aucupari», що в перекладі означає «приваблювати», або «ловити птахів». Плоди горобини полюбляють птахи, особливо дрозди, за її терпкий смак. Не випадково горобину в минулому використовували птахолови як приманку для птахів. Враховуючи даний факт, вважаємо доцільним змінити українську ботанічну назву виду «горобина звичайна» на назву «горобина птахоприваблива», оскільки назви «горобина звичайна » та «горобина пташина» є прямою калькою російських назв даного виду горобини і не відповідають сучасній науковій латинській ботанічній термінології. При цьому доцільно відмітити, що в деяких російських монографіях подекуди зустрічається така назва даного виду горобини, як «рябина птичья »(горобина птишина). Вказана назва також не відповідає сучасній російській ботанічній термінології, оскільки таку російську назву має інший ботанічний вид горобини, Sorbus avium L. Враховуючи сказане вище, щоб не вносити плутанину щодо назв окремих видів горобини, в подальшому нами замість назви «горобина звичайна» буде використовуватись назва «горобина птахоприваблива», яка відповідає латинській назві Sorbus aucuparia L. та російській назві «рябина обыкновенная ».

Ботанічна систематика

Горобина птахоприваблива згідно сучасної ботанічної систематики належить до роду горобина — Sorbus L., що входить до підродини яблуневі — Pomoidae, родини трояндові — Rosaceae.

Рід Sorbus L. є одним з найбільш примітивних родів серед підроди ни Pomoidae. Даний рід, згідно специфічної будови листків, також розділено на два підроди. Види із непарноперистими листками віднесено до підроду Eusorbus Kom.— справжні горобини. До даного підроду входять такі види, як горобина птахоприваблива — Sorbus aucuparia L., горобина пташина — Sorbus avium, горобина великоплідна, або домашня чи садова — Sorbus domestica, горобина приземиста — Sorbus chamaemesfilus (L.), горобина бузинолиста — Sorbus sambucifolia Roem., горобина сибірська — Sorbus sibirica Hedl., горобина амурська — Sorbus amurensis Koehne.

Види горобини із простими цільнокрійними і малорозсіченими листками віднесено до підроду Hannia Medic. До даного підроду входять такі види, як горобина арія або круглолиста — Sorbus aria (L.) Glantz, горобина глоговина або берека — Sorbus tovinalis L Cr., горобина кавказька — Sorbus caucasica Zinserl.

Серед вище вказаногого видового складу роду горобина, найбільше медичне значення мають види підроду Eusorbus Kom., від якого походять більшість різновидностей, які формують сучасний асортимент культивованих форм і сортів горобини.

Види, що входять до підроду Hannia Medic мають декоративне значення і використовуються переважно у декоративному садівництві.

Із вище вказаних видів горобини в науково-практичній медицині та фармації найбільш широко використовується сировина із дикорослих і культивованих форм горобини птахопривабливої — Sorbus aucuparia L

В Україні також відомі такі декоративні форми горобини птахопривабливої, як:

  • — Sorbus aucuparia, Pendula, форма, що має звисаючі гілки;
  • — Sorbus aucuparia, Dirkenii, з жовтуватими листками;
  • — Sorbus aucuparia, Fastigiata з колоновидною кроною;
  • — Sorbus aucuparia Integirrima, з цільнокрійними листками;
  • — Sorbus aucuparia Macrocarpa, з великими плодами;
  • — Sorbus aucuparia, Aureis із золотистими листками;
  • — Sorbus aucuparia, Rossica, з великими листками;
  • — Sorbus aucuparia, Xanthocarpa з жовтогарячими плодами.

Внутрішньовидова різноманітність горобини птахопривабливої є надзвичайно мінливою. Різні варіанти даного виду відрізняються за розмірами і типами крони, формою і забарвленням листків, смаком плодів і їх морозо- і посухостійкістю. Одним із найбільш відомих різновидів горобини птахопривабливої, який є популярним серед садоводів, є горобина моравська — Sorbus aucuparia var. Moravica, яку в народі називають солодкою горобиною. Інший різновид вказаного виду, горобина солодкоплідна — Sorbus aucuparia var. Edulis, практично не відрізняється від горобини моравської, проте він має дещо менші суцвіття та більш крихку китицю.

Здатність горобини до міжвидового схрещення зумовило широкі можливості для одержання нових садових форм і сортів, які мають здатність витримувати суворі зими і мають якісно нові смакові якості і вміст біологічно-активних речовин. Так російським селекціонером В. І. Мічуріним у 20-тих роках минулого століття, завдяки схрещенню горобини звичайної з мушмулою, аронією чорноплідною, глодом, виведено такі нові гібридні сорти горобини, як Лікерна, Гранатна, Мічурінська Десертна, Невежинська.

Із вище вказаних сортів особливо відрізняється такий сорт солодкоплідної горобини, як горобина невежинська. Проте, як вказують достовірні джерела інформації, горобина Невежинська не є мічурінським сортом, а є результатом багатовікової спонтанної народної селекції. А таку назву даний сорт отримав від назви села Невежино Володимирської обл. Росії, де її вперше було виявлено і описано російським ботаніком-селекціонером В. І. Мічуріним.

Ботанічний опис

У ботанічному аспекті горобина птахоприваблива є невисоким деревом, або кущем 4–15 м заввишки, зі стовбуром, що деколи досягає до 30–40 см в поперечнику. Кора стовбура брунатно-сіра, на молодих пагонах світло-сіра або сірувато-біла. Листки складні непарноперисті, 10–20 см завдовжки. Окремі листочки складного листка є продовгуватоланцентними, на краях пильчасті завдовжки 3–5 см.

Суцвіття — щиток, 5–10 см в поперечнику, Квітки суцвіть білі 6– 15 мм в поперечнику. Плоди, переважно кулясті, деколи яблукоподібні, до 1,5 см в діаметрі, важать 0,5– 0,6 г. Плоди яскраво-червоні, в деяких сортах оранжеві або жовтуваті, гіркі, або терпкі на смак. Дозрівають плоди в залежності від географічного поширення, переважно у першій половині вересня до жовтня, а подекуди в листопаді. У посушливі роки плоди горобини можуть дозрівати раніше вказаних термінів.

Горобина птахоприваблива є довговічною рослиною, вік якої може досягати до 100–150 років, а деколи навіть до 200 років.

Ареал, поширення. Ресурси

Ареал горобини птахопривабливої охоплює північну частину євроазійського материка. Оскільки го__робина птахоприваблива є морозостікою рослиною, то її ареал деколи може заходити навіть за полярне коло.

У дикорослих фітоценозах горобина птахоприваблива росте поодиноко і невеликими групами на полянах лісів, вздовж ярів, на узліссях листяних, мішаних і хвойних лісів, деколи може утворювати суцільні насадженя. В лісовій зоні добре росте на дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, краще росте на легких і середніх суглинистих ґрунтах, проте на бідних, піщаних і суглинистих ґрунтах росте погано. Природні запаси сировини горобини птахопривабливої в країнах Східної Європи є значними, зокрема, найбільші запаси даної сировини зосереджені в центрально-чорноземній зоні Росії. В Україні найбільші ресурси горобини птахопривабливої є на Поліссі, в Галичині, в передгірських і гірських районах Криму.

Інші види горобини, близькі до даного виду, мають переважно власні обмежені ареали поширення на території Європи та Азії. Так, на території України, Білорусі та європейської частини Росії у дикому стані росте переважно горобина птахоприваблива. Для флори Західного і Східного Сибіру та Далекого Сходу та Камчатки типовими є горобина сибірська Sorbus sibirica Hedl. та горобина амурська — Sorbus amurensis Koehne. Tам також поширені горобина бузинолиста — Sorbus sambucifolia (Chem et Schlecht) Roem та горобина камчатська Sorbus kamtschatiensis Kom., які за ботанічними ознаками є подібними до горобини бузинолистої. В деяких ботанічних джерелах вказані види подекуди об’єднують і вважають одним видом Sorbus sambucifolia (Chem et Schlecht) Roem. Проте, згідно сучасної ботанічної систематики горобина бузинолиста, горобина амурська і бузина камчатська є окремими самостійними видами.

В Прибалтиці та в скандінавських країнах поширені такі види горобини, як горобина шведська або проміжна — Sorbus intermedia (Ehrh) Pers. і горобина фінська — Sorbus fennica Fries., скандінавські види горобини мають високу морозостійкість і привабливу декоративність.

У країнах середньої і південної Європи серед видів горобини найбільш широко поширена горобина приземиста — Sorbus chamaemesfilus (L.), яка відрізняється від інших видів горобини раннім дозріванням плодів. Даний вид горобини у балканських країнах було введено в культуру ще у 1683 році. Плоди горобини приземистої мають високі смакові якості і можуть застосовуватися як повноційний замінник плодів горобини птахопривабливої.

Лікарська сировина

Для потреб фармацевтичної промисловості як лікарську сировину використовують висушені плоди горобини (Fructus Sorbi) та деколи плоди у сирому вигляді. Плоди горобини є офіцинальною сировиною в Україні, Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини та в деяких інших країнах.

Крім плодів горобини птахопривабливої, для практичного застосування також дозволяється використовувати плоди деяких інших видів роду Sorbus L., зокрема плоди таких видів горобини, як сибірської Sorbus sibirica held, гладкуватої S. Glabrata (Wimm et Grab) Hedl, амурської S. аmurensis Koechne та бузинолистої — S. Sambucifolia (Cham et Shlecht) M Roem.

Плоди заготовляють як із дикорослих, так із культивованих сортів у період їх повного дозрівання, переважно у вересні-листопаді. Для заготівлі зривають щитки разом із плодами. З низьких дерев і кущів плоди зривають руками. Для збору плодів із високих дерев використовують секатори. Не дозволяється вирубувати деревця та зрізувати окремі гілки з плодами. Зібрані плоди складають у кошики, відра або мішки. Плоди із щитками, зібрані до заморозків, очищають від гілок, листків і плодоніжок. Плоди, зібрані після заморозків, залишають у щитках, і деякий час витримують на холоді, після чого очищають і складають у кошики. Такі плоди можно зберігати впродовж зими у прохолодному приміщенні, або у замороженому вигляді. Урожайність свіжозібраних плодів горобини становить від 3 до 30 кг з одного дерева або куща.

Перед сушінням сирі плоди сортують, відкидають плодоніжки та сторонні домішки. Сушать у сухарнях або печах при температурі до 60 °С, а також у добре провітрюваних приміщеннях. В теплу погоду плоди можна сушити на повітрі під наметами, розкладаючи їх тонким шаром на тканині або на папері, час від часу періодично перемішуючи. Висушені плоди не повинні бути вицвілими або почорнілими, а при стисканні не повинні утворювати комки. Висушені плоди упаковують у паперові або полотняні мішки і зберігають у сухому приміщенні з доброю вентиляцією.

На тривале зберігання плодів горобини і збереження в них вітамінів негативно впливає пересушування ґрунту в період формування плодів. Це зумовлює передчасне дозрівання плодів і скорочення терміну їх зберігання. В посушливі роки урожай необхідно збирати швидше, не допускаючи перезрівання плодів.

При зберіганні свіжозібраних плодів горобини потрібно дотримуватись наступних умов. Так, в плодосховищах без автоматичного регулювання режиму зберігання при__температурі 1–2 °С і відносній вологості повітря 80 %, плоди добре зберігаються впродовж 3–3,5 місяців. При більш тривалому зберіганні спостерігаються значні втрати плодів від загнивання і зниження у них вмісту вітамінів.

Добрі результати дає зберігання плодів горобини в атмосфері регульованого вмісту вуглекислого газу в поліетиленових пакетах по 3–4 кг, укладених у ящики. В цьому випадку терміни зберігання плодів збільшуються у 1,5– 2 рази в порівнянні із зберіганням плодів у холодильних камерах. Крім цього, в процесі такого зберігання у плодах значно зменшуються втрати вітамінів. При зберіганні плодів у регулюючій атмосфері вуглекислого газу, у них значно зменшуються природні втрати від фізіологічних порушень і забруднення мікроорганізмами. Оцінка якості плодів горобини при зберіганні їх в атмосфері вуглекислого газу вказує на те, що при цьому втрати вітамінів С і Р в плодах є значно меншими у порівнянні із іншими вище вказаними методами зберігання.

При оцінці порід і сортів горобини, тривалість зберігання свіжих плодів і втрати в них за цей час біологічно активних речовин мають важливе значення як для харчової, так і для фармацевтичної промисловості. Зокрема, у порівнянні з іншими сортами горобини, плоди сорту Десертна зберігаються дещо гірше, що зумовлено раннім терміном їх дозрівання.

У повсякденному і дієтичному харчуванні також використовують соки, вичавлені із свіжозібраних плодів горобини. Завдяки високому вмісту вітамінів С і Р вони є особливо цінними в зимово-весняний період.

Продовження буде

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика