Логотип журнала "Провизор"








Дуб звичайний (Quercus robur L.)
Другие статьи из раздела: Лекарственные растения
Статья
№ 03'2013 Применение льна
№ 03'2013 Тыквенное масло – лучшее лекарство от множества болезней
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 21’2008 ПОЛУЧЕНИЕ ГОМЕОПАТИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ AESCULUS И ИХ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
№ 17’2008 Горобинап тахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІV)
№ 16’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)
№ 15’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)
№ 13-14’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)
№ 10’2008 БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИЕМА ЭХИНАЦЕИ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ

Дуб звичайний (Quercus robur L.)

Т. Г. Ярных — д. фарм. н., проф., зав. каф. технологии лекарств, Н. В. Хохленкова, к. фарм. н., доцент, В. Н . Чушенко — к. фарм. н., доцент, М. В. Буряк, Національний фармацевтичний університет, г. Харьков

Російська назва: Дуб звичайний або дуб літній, дуб черешчатий.

Лат.: Quercus robur, Quercus pedunculata.

Англ.: Oak, English oak, Truffle Oak, Pedunculate Oak.

Фр.: Chêne.

Нім.: Stieleiche.


Ботанічна систематика

Дуб звичайний належить до родини букових (Fagaceae). Родина букових об’єднує 8 родів і близько 900 видів [44, 45, 59].

Вид Дуб звичайний має такі підвиди:

  • Quercus robur L. subsp. robur. Синоніми: Quercus estremadurensis, Quercus robur L. subsp. Broteroana;
  • Quercus robur L. subsp. broteroana. Синонім: Quercus robur L. subsp. Robur;
  • Quercus robur L. subsp. brutia. Синонім: Quercus brutia;
  • Quercus robur subsp. robur x petraea.

Відомі дві форми дуба звичайного — рання й пізня. У раннього дубу листи розпускаються у квітні і на зиму обпадають, а в пізнього розпускаються на два — три тижні пізніше та на молодих рослинах залишаються на зиму [9].

Ботанічний опис

Велике, гарне, могутнє листопадне дерево сімейства букових, що досягає 40–50 м у висоту й 2 м у діаметрі, має іноді віку 1000 і більше років. Дуб випаровує за теплу пору року більше 100 тонн води, що в 225 разів більше його власної ваги. У нашій країні налічується близько 20 видів дубу. Найпоширеніший з них — дуб черешчатий. Корінь потужний, широко розгалужений; крона — добре розвинена, розкидиста. Кора в молодих пагонів гладка, ледве опушена, оливково-бура, у старих — сіробура, у тріщинах. Листи — чергові, прості, короткочерешкові, видовженооберненояйцевидні, голі, темнозелені, блискучі з виступаючими жилками. Навесні дуб розпускається пізно, одним з останніх серед листопадних дерев [7, 8, 10, 12].

Квітне дуб у квітні — травні, коли в нього ще зовсім маленькі листи. Квітки одностатеві, однодомні, дуже дрібні й непоказні. Чоловічі або тичинкові квітки зібрані у своєрідні суцвіття — довгі й тонкі жовтувато-зеленуваті пониклі сережки, що нагадують сережки ліщини. Ці сережки цілими пучками звисають із гілок і майже не відрізняються по кольору від молодих маленьких листів. Жіночі або маточкові квітки дуба сидячі, зовсім крихітні — не більше шпилькової голівки. Кожний з них має вигляд ледь помітного зеленуватого зернятка з малиново — червоною верхівкою. Ці квітки розташовуються поодинці або по 2–3 на кінцях особливих тонких стеблинок. З жіночих квіток до осені виростають жолуді. Після цвітіння спочатку розростається маленька чашоподібна обгортка — плюска, а потім і сам плід — жолудь. Жолуді дозрівають на кінець вересня — початок жовтня. Жолуді не переносять висихання, втрата навіть невеликої частини води призводить до їх загибелі [9, 10, 15].

Ареал, поширення

Дуб росте в лісовій і степовій зоні Європи. У давнину майже половину лісів Європи становили діброви, тепер же дубових лісів близько 3 % всіх лісів Європи. Часто домінує в складі змішаних лісів. На Далекому Сході, Криму, на Кавказі ростуть інші види дуба (дуб пухнатий, дуб скельний) [9, 10, 15, 35].

Розповсюджений у середній і південній смугах європейської частини Росії до Уралу. Дуб важко переносить холодний і вологий клімат, тоді як на півдні він розвивається краще.

Утворює часті насадження або росте в суміші з іншими породами майже по всій території України (у степу — головним чином по долинах річок).

Дуби підрозділяються на літні, зимові і вічнозелені. Із 3 видів дубу, які ростуть на території України, найбільш розповсюджений і важливий для промисловості є дуб звичайний (дуб черешчатий або літній) Quercus robur L. [9].


Біологічно активні речовини

Перш за все сировину дубу розглядають як джерело отримання дубильних речовин. У корі міститься 10–20 % дубильних речовин, також вони входять і до хімічного складу листків та плодів (5–8 %). Дубильні речовини — це суміш близьких за структурою фенольних сполук. З-поміж цієї групи до складу дубильних речовин кори дубу входять як група конденсованих, так і група гідролізованих дубильних речовин [1, 5, 6, ].

Крім дубильних речовин кора дуба містить органічні кислоти (галова, елагова), вуглеводи, слиз, крохмаль, пентозани (13–14 %), флавоноід кварцетин, білкові речовини. Також до складу кори входять: мікроелементи (мг / г): K — 1,40, Ca — 23,00, Mn — 0,60, Fe — 0,20; мікроелементи (мкг / г): Mg — 142,60, Cu — 12,30, Zn — 10,20, Cr — 0,80, Al — 116,08, Ba — 537,12, V — 0,08, Se — 0,04, Ni — 1,84, Sr — 212,00, Pb — 3,04, B — 74,80. Концентруються Ca, Ba, Se, Sr.[19].

До складу плодів дубу — жолудів — входять крохмаль, дубильні та білкові речовини, цукри, жирна олія (до 5 %). Завдяки такому складу жолуді разом з цикорієм входять до складу суміші, що використовується як замінник кави, що має досить поживні властивості [6, 7].

Листя дубу містить у своєму хімічному складі дубильні речовини, кверцетин, кверцитрин, пентозани [6, 7, 14].

Гали, що утворюються на листі дубу, містять велику кількість дубильних речовин [6, 19, 35].

Застосування в медицині

Галенові препарати кори дубу мають в’яжучі, протизапальні та антимікробні властивості. Дубильні речовини рослини обумовлюють основну дубильну дію. При нанесенні галенових препаратів дубу на рану або слизову оболонку спостерігається взаємодія з білками, при цьому утворюється захисна плівка, яка захищає тканини від місцевого подразнення. Це гальмує процес запалення та зменшує біль. Дубильні речовини денатурують протоплазматичні білки патогенних мікроорганізмів, що приводить до затримки їх розвитку або загибелі [12].

На сьогодні накопичені дані про спектр резорбтивної дії дубильних речовин, що включає спазмолітичний, гіпотензивний, противірусний та ряд інших ефектів. [16].

До складу дубильних речовин входить суміш поліфенолів, які при взаємодії з окислювальними радикалами утворюють семіхіноїдні радикали та іон-радикали, в присутності яких інтенсивність пероксидації знижується, тому можна відзначити антиоксидантну активність дубильних речовин [16].

Для дубильних речовин встановлено антиканцерогенну та протирадіаційну активність [17, 18].

За способом використання препарати кори дубу можна розподілити на дві групи: зовнішнього і внутрішнього використання (схема).

Варто відзначити, що дані токсикологічних властивостей дубильних речовин характеризують їх як практично нетоксичні сполуки [16].

Кора дубу входить до складу різних зборів із лікарських рослин і до складу комплексних лікарських засобів. Кора дубу входить до складу препаратів: драже «Тонзілгон Н», виробник «Біонорика АГ», застосовується при гострих хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, фарингіти, ларингіти), профілактиці ускладнень при респіраторних вірусних інфекціях і як доповнення до терапії антибіотиками при бактеріальних інфекціях; гель «Вітапрокт» застосовується для лікування гострого та хронічного геморою; препарт «Полігемостат» застосовується в хірургічній практиці як кровоспинний препарат.

Використання в інших галузях

Дуб звичайний використовується як джерело деревинної і фарбувальної сировини, як фітонцидна, харчова, медоносна, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина [3, 4, 15].

Для дубильної промисловості найкращою вважається кора дубу у віці 15–20 років. Оскільки кора є гарним дубителем, її використовують безпосередньо як дубильний матеріал, а з дерева роблять дубильні екстракти.

Деревина дуба має гарний колір і текстуру. Вона щільна, міцна, пружна, добре зберігається на повітрі, у землі й під водою, повільно розтріскується й деформується, легко колеться, стійка проти загнивання і домашнього грибка.

Дерево дуба використовується в суднобудуванні, меблевій промисловості, для виробництва паркету, шахтних і гідротехнічних споруджень, для виготовлення ободів, полозків, фанери, токарських і різьблених виробів, деталей кінних візків (голобель, коліс). Особливо цінується «морений дуб» — стовбури дерев, що пролежали на дні озер або рік багато років. Така деревина стає незвичайно міцною і має майже чорний колір.

Деревина дуба не має особливого запаху, з неї виготовляють бочки для вина, пива, спирту, оцту, масла.

Дуб дає прекрасне паливо.

Дуб звичайний — весняний пилконіс. Бджоли збирають на ньому багато високопоживного пилку, в окремі роки з жіночих квіток збирають нектар. Але на дубі часто з’являються медвяна роса і падь. У місцях, де дуб займає великі площі, бджоли збирають багато медвяної роси і паді, з яких виробляють непридатний для зимового поїдання мед. Щоб уникнути масової загибелі бджіл під час зимівлі такий мед відкачують.

Листя дубу містять пігмент кверцитин, яким, залежно від концентрації, фарбується вовна і вироби з неї в жовтий, зелений, зеленуватожовтий, коричневий і чорний кольори.

Жолуді дуба є високопоживним кормом для диких тварин і домашніх свиней. Однак, відомі випадки отруєння жолудями (особливо зеленими) інших свійських тварин. Жолудеве борошно годиться також у їжу людині.

Дубові віники в російській лазні не поступляться березовим, а то й перевершують їх.

Дуб звичайний використовується у зеленому будівництві як декоративна і фітонцидна рослина при створенні приміських гаїв, алей, одиночних насаджень у парках і лісопарках. Відомі декоративні форми дуба звичайного — з пірамідальною кроною, у якої листя обпадає на 15– 20 днів пізніше, ніж у звичайного [3, 4, 15].

Лікарська сировина

Як лікарська сировина використовується в основному кора дуба, яку заготовлюють ранньою весною, без коркового шару і деревини. Для збору кори можна використовувати тільки молоді дерева, що зрубуються на лісосіках і при санітарних вирубуваннях. Сушать її під навісами на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях. У гарну погоду можна сушити на сонці. Суха кора при згинанні ламається, а недосушена — гнеться. Треба стежити за тим, щоб кора при сушінні не намокала, тому що при цьому вона втрачає значну частину дубильних речовин, що втримуються в ній. Згідно ГФ ХІ для неподрібненої сировини кори дубу числові показники повинні становити: дубильних речовин не менше 8 %, вологість не більше 15 %, загальної золи не більше 8 %; шматків кори, які потемніли з внутрішньої сторони, не більше 5 %, органічних домішок не більше 1 %, мінеральних домішок не більше 1 %. Строк придатності сировини 5 років. Запах у сухої кори відсутній, але при настоюванні у воді та особливо у гарячій воді з’являється характерний запах, властивий свіжій корі. Смак сильно в’яжучий [2].

Висновок

Наведені дані свідчать, що дуб черешчатий (Quercus robur) широко розповсюджений в Україні, має достатню сировинну базу, виявляє різноманітну фармакологічну дію. Враховуючи вищевикладене, перспективним є розробка екстракційних препаратів на основі кори дубу черешчатого для застосування в якості лікарських засобів.

ЛИТЕРАТУРА

1. Блажей А., Шутый Л. Фенольные соединения растительного происхождения.— М.: «Мир», 1977. — С.239.

2. Гринкевич Н. И., Сорокина А. А., Легенды и были о лекарственных растениях. — М.: Наука, 1988. — С.151.

3. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979. — С.256.

4. Запрометов М. Н. Биохимия катехинов. — М.: Наука,1964. — С.295.

5. Запрометов М. Н. Основи биохимии фенольных соединений. — М.: Высшая школа,1974. — С.214.

6. Запрометов М. Н. Фенольные соединения: распространение, метаболизм и функции в растениях. — М.: Наука, 1993. — С. 272.

7. Исамбеков Ш. Ю., Каримджанов А. К. / / Химия природных соединений. — 1990. — № 3. — С.293–304.

8. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Під ред. А. М. Гродзинського. — К.: Українська енциклопедія, 1991. — С.542.

9. Лотов Л. И., Тимохин А. К. / / Ботанический журнал. — 1996. — № 3. — С.66–73.

www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика