Логотип журнала "Провизор"








Дивина густоквіткова (Verbascum thapsiphorme)
Другие статьи из раздела: Лекарственные растения
Статья
№ 03'2013 Применение льна
№ 03'2013 Тыквенное масло – лучшее лекарство от множества болезней
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 21’2008 ПОЛУЧЕНИЕ ГОМЕОПАТИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ AESCULUS И ИХ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
№ 17’2008 Горобинап тахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІV)
№ 16’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)
№ 15’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)
№ 13-14’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)
№ 10’2008 БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИЕМА ЭХИНАЦЕИ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ

Дивина густоквіткова (Verbascum thapsiphorme)

Б. М. Зузук, Р. В. Куцик, Івано-Франківський державний медичний університет, М. Р. Грицина, Й. М. Берко, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького

Verbascum thapsiphorme Schrad, syn. Verbascum densiflorum Bertol. Дивина густоквіткова, син. Дивина скіпетровидна. Російська назва: коровяк густоцветковый, коровяк скипетровидный; англ.: Wool mullein; франц.: Bouillon; нім.: Grossblumige koenigskerze; польськ.: Dziewanna wielkokwiatowa; чеськ.: Divizna sapovita, divizna velkokveta. українські народні назви: дивина великоцвіта, дівана, дівина, коров’як, медвеже вушко, царська свічка.


Ботанічна систематика

Дивина скіпетровидна належить до роду дивина Verbascum L. Рід дивина Verbascum L. має найбільший видовий склад серед усіх відомих родів родини Scrophulariaceae, який нараховує більше 400 видів рослин (Tatli Z. S. et al, 2004).

Першим дослідником систематики роду Verbascum L. був Шредер (Schraider «Generis Verbasci» 1813–1823). Відомі до 20-тих років ХІХ століття 59 видів рослин роду Verbascum L. Шредер розділив на дві групи, взявши за основу систематичного поділу, різницю у будові листків, зокрема ступінь їх збіжності. Так, багаточисельну першу та другу групу він поділив на підгрупи за різницею у будові суцвіть. Пізніше Бентам і Лекандоль розділили види роду Дивина на дві секції за різницею у формі пиляків. Через 30 років Франшет (Franchet, 1875) при вивченні окремих видів дивини флори Франції і Центральної Європи дотримується класифікації Бентама, проте змінює назви видів. Так, секцію Thapsus він називає Heterandra, а секцію Lyhcnitis Benth.— Isandra. У 1933 році виходить монографія Мурбека (Murbeck, 1933), присвячена вивченню роду Verbascum, в котрій висвітлена складна класифікація його систематики, в якій секції й підсекції вказаного роду виділялися на основі будови оболонки плодів та суцвіття, а поділ останніх на групи здійснювався за відмінністю пиляків тичинок. Зокрема, Мурбек на основі будови плодів і насіння видів роду Verbascum L., що ростуть в Іспанії, розділив вказаний рід на дві групи. До першої віднесено види, в яких коробочки вкриті розгалуженими волосками, а до другої — види, в яких у коробочках волоски відсутні. Такий поділ також відповідав розмірам віночка й кількості тичинок. Проміжним видом у даному поділі залишився тільки вид Verbascum virgatum.

До роду Verbascum L. подібним є рід Celsia L., який деякі сучасні ботаніки об’єднують із родами Verbascum L., Stanrophragma Fisch et Mey, і відносять до триби Verbasceae Benth. In D. C., оскільки різниця між видами вище вказаних родів є тільки у будові тичинкового апарату.

Так, у роді Celsia андроцей утворений з 4 тичинок, а п’ята тичинка є зовсім редукованою, або є у вигляді стамінодія. Фергузон у «Флорі Європи» також об’єднав роди Verbascum L. і Celsia, в групу А, до якої відніс види з однією квіткою в приквітнику.

Так, для Verbascum dаenzeri, Verbascum rupestre, Verbascum roripifolium, Verbascum creticum, Verbascum bugulifolium і Verbascum arcturus характерними є 4 тичинки, які мають різну будову, а стамінодій не завжди присутній, зокрема у Verbascum barnadensii він є завжди. У таких видах, як Verbascum cylleneum, Verbascum orientale, Verbascum transcaucasicum (ендемік Кавказу) є тільки 4 тичинки з однаковими нирковидними пиляками. У Verbascum zuccarinii стамінодій інколи відсутній. Серед видів, які відносяться до роду Verbascum, таких як V. pyramidatum, V. macrocarpum та V. phoeniceum кількість тичинок є непостійною (переважно є 5, а у деяких квіток може бути 4).

Такі зміни свідчать про нечітку межу між цими двома родами, а також про те, що втрата тичинки без зміни її функції є мінливим явищем, характерним тільки для представників родини Scrophulariaceae, на відміну від інших родин. Проте за вище вказаними видами залишилися дві родові назви, що зумовлює деяку плутанину серед сучасних ботаніків. Крім цього, слід відмітити, що особливості будови нектарників даної родини можуть використовуватися як додаткова систематична ознака при визначенні окремих видів роду Дивина. (Швецова, 1989). Ці вказані два роди також можуть бути об’єднані в один рід на основі проходження етапів ембріогенезу, оскільки у V. phlomoides зародок розвивається по типу хрестоцвітих. (Chandra Saroj, 1988).

За даними Хакансона, гаплоїдні числа хромосом для рослин роду Verbascum переважно становлять 16 (V. thapsus — 16, Vphlomoides — 17, Vphoeniceum — 19), що зумовлено різною кількістю тичинок і поліфілетичною відмінністю роду Celsia від Verbascum L. із участю гібридизації й поліплоїдії. Аналіз географічних ареалів підтвердив вище вказану думку (Афанасьева, 1960). За даними Kampоny & C.- M. Dengler (1997), рід Verbascum і Antirrhrinum за генами, які контролюють формування квітки, мають дуже низький рівень розходження, тоді як за іншим геном із цієї групи — рівень розходження є дуже високим. Проте причина цього явища вимагає додаткових досліджень. (Viera, Charlesworth, 2001). Так, при аналізі структури інших генів (rbcl, ndhF, rps2) вказані вище роди попадають в різні групи, виділені в межах родини (Olmtead, Pampilis, Am j bot, 2001, 88, 348–361 (Kampоny & C.-M. Dengler, 1997).

Слід відмітити, що вище вказана систематика Мурбека була взята за основу більшістю сучасних дослідників роду Дивина. Проте, Федченко у «Флорі СРСР» відкинув попередній поділ роду Verbascum на секції, а підсекції виділив в ранг таких секцій, як Fasciculata Murb. і Singuliflora Murb. В першу секцію віднесено види, у яких квітки зібрані в багатоквіткові пучки, а в другу секцію види, у яких у пазусі приквітника міститься лише одна квітка. Секцію Fasciculata Федченко розділив на дві підсекції за особливостями будови тичинкового апарату. До першої підсекції, яка одержала назву Heterandra, віднесено види, в яких нитки двох передніх тичинок голі, а пиляки сильно збігають на них. Тичинкові нитки трьох задніх — густо опушені білими сосочковидними волосками, а пиляки мають нирковидну форму. Друга підсекція — Isandra — має по-різному опушеними білими або фіолетовими волосками тичинковими нитками, та пиляками, які у всіх тичинок є нирковидної форми.

Докорінний аналіз усієї систематики даного роду розроблених Мурбеком і Федченко провела Гриценко. На її думку, поділ роду на секції на основі будови суцвіть є неправильним, оскільки їх еволюція відбувалася від складної тирсоїдної розлогої китиці з багатоквітковими дихазіями до простої китиці з поодинокими квітками. Крім цього, вона проходила незалежно від інших ознак важливих в систематичному аспекті, зокрема в андроцеї і гінецеї, еволюція яких відбувалася паралельно. Проте недоліком попередньої систематики, як вказує Гриценко, є те, що обидві підсекції секції Fasciculata, можно виділити і в другій секції Singuliflora. Це дало підстави вище вказані підсекції підняти до рангу секцій Heterandra та Isandra. Другу новостворену секцію було поділено згідно будови клітин епідермісу на дві групи — Flexuosa та Recticulata, оскільки будова покривної тканини проявляє корелятивні зв’язки з еволюцією попередніх ознак. Відносно вище вказаних відмінностей секції поділено на ряди, які об’єднують у собі морфологічно близькі види.

Систему Мурбека пізніше використали Губерт-Морат (1939–1965), а також Фергузон при їх дослідженні рослин роду Verbascum флори Туреччини та Південної Європи. Аналогічного поділу дотримується також Котов (1960) при критичному морфологічному аналізі рослин роду Verbascum флори України.

Проте питання внутрішньовидової і міжродової систематики роду Verbascum так і залишається відкритим на сьогоднішній день, і тому, на нашу думку, сучасним ботанікам потрібно вдосконалити систематику Мурбека, враховуючи попередні дослідження і на основі проведення детальних ембріональних і генетичних досліджень всіх відомих на сьогоднішний день видів рослин роду Verbascum.

Ботанічний опис

Дивина густоквіткова, як і більшість рослин роду Verbascum за життєвою формою є трав’янистою дворічною рослиною, яка на перший рік вегетації утворює з продовгувато-еліптичних листків розетковий пагін. На другий рік життя з його верхівкової бруньки розвивається видовжений генеративний пагін, густо вкритий листками, які вгорі стебла стають сидячими, з яйцевидною пластинкою, що сильно збігає по стеблу, утворюючи крила, а у V. phlomoides — вушка. Верхні листки у V. thapsiforme — видовжено еліптичні, городчасті, загострені. Стеблові листки збігають на меживузля стебла, утворюючи на ньому крила. Верхні листки дещо менші. Вся рослина густо вкрита м’яким сіро- або жовто-войлочним опушенням. Квітки двостатеві, неправильні, жовті на квітконіжках, зібрані по 2–5 (7) у пучку в основі спільного низбігаючого. Вони зібрані у густе колосовидне суцвіття або у колосовидну китицю, у Verbascum phlomoides кожна квітка знаходиться в пучку, що прикріплюється на квітконіжці до осі суцвіття, у Verbascum thapsus всі квітки на коротких квітконіжках, оскільки вони приростають до осі суцвіття і мають вигляд сидячих. Оцвітина подвійна, п’ятичленна, чашолистики ланцетоподібні, віночок колесоподібний__у Verbascum thapsiforme i Verbascum phlomoides зовні вкритий зірчастими волосками і має 35–55 мм в діаметрі. У Verbascum thapsus віночок дещо менших розмірів (12–20 мм), у якому всередині просвічуються прозорі плями. Тичинковий апарат утворений з п’яти тичинок, які відрізняються між собою будовою. Дві передні з яких не опушені, із сильно низбігаючими на нитку пиляками. Три задні — мають пиляки ниркоподібної форми, нитки яких густо опушені білими залозистими волосками. Зав’язь верхня опушена, стовпчик потовщується й закінчується приймочкою маточки лопатковидної форми, яка збігає на нього. У Verbascum thapsus на верхівці ниткоподібного стовпчика знаходиться булавовидна приймочка. Плід — коробочка еліптичної форми («Флора України», Стефанова, Нинова, Крушков, 1981).

Переважно більшість видів Verbascum представлені дворічною життєвою формою, тільки Verbascum orientale, Verbascum nigrum i Verbascum laxum є трав’янистими багаторічниками. У представників даної підсекції, на відміну від попередньої, пагони часто галузяться, утворюючи пірамідально-розгалужене суцвіття і є тонко опушеними. Досить часто стебла вищевказаних рослин циліндричні на поперечному перерізі, ребристі (V. lychnitis), деколи із бурим забарвленням (V. banaticum, V. nigrum), або тільки у верхній частині ребристі, як у V. speciosum. Нижні листки зібрані в розетку і мають овальну, ланцетну, серцевидну чи продовгувату форму, суцільнокраї, інколи з зубчастими або виїмчастими краями та звужені на черешок пластинки, у V. gnaрhalodes — клиновидно, у V. nigrum та V. lanatum із серцевидною основою. Для таких видів, як V. sinuatum, V. orientale i V. banaticum характерні виїмчастогородчаті прикореневі листки, майже лопатеві, а у V. pinnatifidum всі листки пірчасто-роздільні з зубчатим стрижнем і довгастими пірчасто-надрізаними частками. Поступово, вверх по стеблу вони стають сидячими з яйцевидними, опушеними з обох сторін пластинками. У V. lychnitis, V. orientale та деяких різновидностей V. nigrum вони більш опушені знизу, а зверху майже голі. Квітки зібрані також в пучки по 5–12 штук у кожному. Віночок 15–30 мм у діаметрі, забарвлений жовтим, зовні опушений зірчастими волосками (у V. nigrum всередині має бурі плями). Пиляки всіх тичинок нирковидної форми, а нитки — опушені булавовидними волосками, білого кольору, лише у V. nigrum та V. orientale вони фіолетові. Стовпчик не опушений.

Плід — коробочка. Цвіте рослина в умовах України впродовж літа від червня до липня. Плодоносить восени, у вересні-жовтні.

Ареал, поширення, ресурси

Дивина густоквіткова, як і більшість видів даного роду має Євроазіатський ареал поширення, за винятком виду Verbascum thapsus, який трапляється як занесена рослина у Північній Америці, Японії та Новій Зеландії. Північна границя європейського ареалу дивини густоквіткової проходить південними регіонами Скандінавських і Прибалтійських країн і північними районами Білорусі, простягаючись до Воронезької і Курської областей Росії. Південна границя ареалу дивини проходить північним побережжям Середземного і Чорного морів, доходячи до Північного Кавказу.

На території європейської частини ареалу згідно даних описів «Флори Європи» росте до 87 видів рослин роду Дивина, причому такі види із них як, V. chaixii Vill, V. glabratum Friv., V. nigrum L. V. niveum Ten., V. rotundifolium Ten, V. speciosum Shrad., V. thapsus L. представлені в природі двома-трьома різновидностями (Ferguson, 1980). Більша половина європейських видів (80 %) поширені винятково в межах Балканського півострова, зокрема, у Греції зростає 75 представників, які майже всі є ендеміками на даній території (Verbascum Greece).

Значна кількість видів роду Verbascum (227) також поширена на території Анатолії та ПівденноСхідної Азії, 185 із яких є ендеміками Туреччини. Причому, лише незначна кількість із цих видів, наприклад, V. spectabile Bieb., V. piramidatum Bieb., V. orientale L., V. sinuatum L., V. pinnatifidum Vahl., V. pseudonobile Stoj., V. graecum Heldr., V. macronatum Lam., V. gnaphaloides Bieb. зростає ще й на Балканському півострові.

На основі вище викладеного матеріалу можна зробити висновок, що в Балкансько-Малоазіатському флористичному регіоні сконцентровано близько 90 % всіх видів роду Verbascum, які, переважно, є його ендеміками. Це дало підстави вважати даний регіон центром виникнення та видоутворення даного роду. На думку Гриценко, до такого центру можна віднести ще й Кавказ, оскільки із 35 видів місцевої флори третина видів зустрічається тільки там. За межами від центру кількість видів дивини поступово зменшується. Так, на захід від нього, у флорі Середземномор’я зростає до 22 видів, проте половина із них є ендеміками. На північ різноманітність видів роду Verbascum також поступово зменшується, і в Центральній Європі зустрічаються тільки такі види, як V. ovalifolium Donn ex Sims, V. purpureum HuberMorath, V. blattaria L., V. phoeniceum L., V. phlomoides L., V. densiflorum Bertol., V. vandasii Rochlena, V. thapsus L., V. speciosum Schrad., V. purverulentum Vill., V. banaticum Schrader, V. lich-nitis L., V. chaicii Vill., V. nigrum L., V. lanatum Schrader., V. glabratum Friv., тоді як до північних районів доходять ареали лише декількох загально розповсюджених видів, зокрема, V. densiflorum, V. thapsus, V. lichnitis, V. nigrum. («Флора Європи»). Аналогічна картина спостерігається також при аналізі видового різноманіття на південь від центру видоутворення дивини. Так, в Іраку зростає тільки незначна частина дивини, до 27 видів, на Аравійському__півострові, їх ще менше — лише вісім. В Казахстані та Середній Азії розповсюджені лише 11 видів, три з них, V. turkestanicum Franch., V. turcomanicum Murb., V. korovinii, є ендеміками Копетдагу, ПаміроАлтаю та Західних Гімалаїв. На основі цього можна зробити висновок, що деякі види є загальнопоширеними на Євроазіатському континенті. Зокрема, найбільш поширеним є V. thapsus, який зросте навіть в Східному Сибіру та Китаї. Ареали V. lychnitis та V. purverulentum, що згідно «Флори СССР» є ідентичними, і V. blattaria доходять до Західного Сибіру. V. phlomoides, V. thapsiforme і V. nigrum ростуть по всій Європі, на Кавказі, проте відсутні в азіатській частині регіону. Територія розповсюдження V. phoeniceum і V. chaixii в Європі обмежується центральною та південно-східною її частинами, а V. chaixii зустрічається ще в Західному Середземномор’ї. Окрім вище перерахованих регіонів, ці види зустрічаються в Малій Азії та Західному Сибіру. Інші види, V. speciosum, V. undulatum, V. sinuatum поширені в Балкансько-Малоазіатському регіоні.

У флорі України росте до вісімнадцяти видів роду Дивина (Verbascum L.), зокрема дивина залізняковидна (V. phlomoides L.), дивина скіпетровидна (V. thapsiforme Schrad.), дивина звичайна (V. thapsus L.), дивина борошниста (V. lychnitis L.), дивина тарганка (V. blattaria L.), дивина фіолетова (V. phoeniceum L.), та дивина чорна (V. nigrum L.). Зокрема, Verbascumnigrum L. Має декілька різновидностей, такі як, var. glabrescentes Hart., var tomentosum G Mey, var geminum Koch., які виділяють за ступенем опушення листкової пластинки. Дуже подібна до V. nigrum є дивина шерстиста (V. lanatum Schrad.), проте, Федченко існування останньої, як окремого виду, ставить під сумнів і вважає її підвидом V. nigrum. За даними Карнавуха, на території Закарпаття росте дивина австрійська (V. austЇriacum Schot.), яку у «Флорі Європи» ввважають різновидністю V. chaicii, та дивина оголена (V. glabratum Friv.). Дивина прекрасна (V. speciosum Schrad.) Дивина прекрасна дуже рідко зустрічається тільки в південній частині русла річки Дністер. Вказана територія є крайньою межею Європейського ареалу даного виду.

В південній частині України, окрім деяких вище перерахованих видів рослин, поширені такі представники роду Verbascum, як дивина пірамідальна (V. piramidatum M. B.), дивина блискуча — V. spectabile M. B.), дивина виїмчаста — V. sinuatum L., дивина пірчастороздільна — V. pinnatifidum Vahl., дивина банатська (V. banaticum Roch.), дивина білошерстиста (V. gnaphalodes M. B.), дивина східна (V. orientale, або згідно «Флори Європи» — V. chaicii var. orientale), дивина овальнолиста (V. ovalifolium Don.), дивина розлога (V. laxum Filar. et Jav).

У «Флорі України» підсекція Isandra секції Fasciculata представлена, порівняно більшою кількістю видів, які зростають переважно в південному регіоні.

Дивина густоквіткова любить піщані, гравієві, кам’янисті грунти. Росте переважно на лісових просіках, полянах. Як рудеральна рослина також зустрічається на засмічених луках, розвалинах, на смітниках, поблизу житла. У природних умовах дивина густоквіткова переважно не буває домінантом у рослинних угрупуваннях, проте в місцях із порушеним рослинним покриттям (насипи, кар’єри, яри), може утворювати окремі ділянки чистих заростей. Такі ділянки є переважно невеликими, проте рослини, які на них проростають, розвиваються добре (Кузьмина Л. В. и соавт., 1985).

Лікарська сировина

З лікувальною метою, як основну сировину, використовують квітки дивини скіпетровидної — Vlos Verbasci, або оцвітину Corolla Verbasci.

Заготовляють віночки квіток з тичинками в липні-серпні, коли цвіте основна частина суцвіття. Кожна квітка дивини цвіте тільки один день, зранку квітка розпускається, а під вечір в’яне або обсипається. Розцвілі квітки збирають в першій половині дня, коли висохне роса. Зібрані квітки швидко сушать на горищах з доброю вентиляцією, розкладаючи тонким шаром на папері, щодня перемішують і перекладають чистим сухим папером. Можно сушити квітки дивини у сухарнях або в печах при температурі 40–50 °С, розклавши тонким шаром на решеті, на тканині або на папері. Сушіння закінчують тоді, коли віночки стають ламкими і розтираються на порошок.

На заростях рослини квітки можна заготовляти у суху погоду, впродовж двох місяців. Зібрані у вологу погоду або у надвечіря, квітки швидко буріють і втрачають товарний вигляд та лікувальні властивості.

Крім вище вказаного виду сировини, в медицині використовують також квітки з інших видів дивини, зокрема із дивини зопниковидної, або лікарської Verbascum phlomoides, дивини звичайної або дивини ведмеже вухо — Verbascum thapsus L. і дивини гарної — Verbascum speciosum Schrad. Всі вище вказані види дивини поширені в Україні, південно-західних областях Росії і в середній Азії. Сировина із вище вказаних видів є офіцинальною в Україні, Білорусі, Росії і в деяких інших країнах Середньої Азії.

Квітки Дивини — Corolla Verbasci є офіцинальною сировиною у Франції, Німеччині, Швейцарії, Австрії і Польщі.

Запаси сировини (квіток) дивини в Україні є значними і можуть повністю задовільняти потреби фармацевтичних підприємств. Основні запаси сировини зосереджені вздовж берегів Дністра, Сіверського Дінця, вздовж берегів великих і малих річок Київської, Черкаської, Полтавської, Дніпропетровської, Херсонської, Харківської і Луганської областей.

www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика