Логотип журнала "Провизор"








Калина звичайна (Viburnum opulus L.)
Другие статьи из раздела: Лекарственные растения
Статья
№ 03'2013 Применение льна
№ 03'2013 Тыквенное масло – лучшее лекарство от множества болезней
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 17'2009 Гепабель - лечебные свойства артишока на страже нашего здоровья
№ 21’2008 ПОЛУЧЕНИЕ ГОМЕОПАТИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ AESCULUS И ИХ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
№ 17’2008 Горобинап тахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІV)
№ 16’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина ІII)
№ 15’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.)
№ 13-14’2008 Горобина птахоприваблива або звичайна (Sorbus aucuparia L.) (Частина І)
№ 10’2008 БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИЕМА ЭХИНАЦЕИ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ

Калина звичайна (Viburnum opulus L.)

Б. М. Зузук, Р. В. Куцик, Івано-Франківський державний медичний Університет, М. Р. Штокало, ТЗОВ, м. Львів.

(Попередній матеріал см. у № 23)

Біологічно активні речовини

Вперше дані щодо вивчення хімічного складу калини були опубліковані у 1844 р. H. Krеmer, який повідомив про виділення ним із кори калини сливолистої гіркої речовини вібурніну. Пізніше H. van Allen у 1880 р. і T. Shenmann у 1897 р. також повідомили про виділення із кори калини сливолистої аналогічного глікозиду, який мав одночасно антиспастичну і маткову кровозупинну дію. Пізніше подібний глікозид був виділений E. Cowmann Donijov у 1902 р. із листків Viburnum tinus та кори Viburnum rufidulum Raf., Viburnum alnifolium Marsh. i Viburnum trilobum L. У 1976 р. Г. Вигоров и соавт. повідомили про наявність вібурніну у плодах Viburnum opulus L. При цьому глікозид вібурнін було виділено у вигляді жовтооранжевого аморфного порошка, що мав температуру плавлення від 65 до 72 °С. Крім цього даний глікозид був гірким на смак і мав специфічний запах, що нагадував запах валеріанової кислоти. При гідролізі виділеного глікозиду отримували глюкозу та маннозу, а також мурашину, оцтову, валеріанову та ізовалеріанову кислоти. Аглікон вище вказаного глікозиду було одержано у вигляді коричнуватої жирної рідини. При цьому сполука давала позитивні результати при проведенні реакцій Моліша, Легаля, Бальє, Лібермана, Кедде, Петтенкофера, а також відновлювала рідину Феллінга. Хроматографія в тонких шарах сорбенту на пластинках з окисом алюмінію в системі н-бутанол-толуол (1:2), насиченій водою, показала, що одержана сполука є сумарною глікозидною неоднорідною фракцією, що містить не менше трьох нативних глікозидів.

В даний час більшість фітохіміків вважають, що основними біологічно активними речовинами кори калини, які зумовлюють специфічну фармакологічну активність лікарських засобів, створених на основі даної сировини, є іридоїдні глікозиди.

В корі калини ідентифіковано до 9 сполук іридоїдної структури. Ці сполуки відносяться до С10 іридоїдів і отримали назву опулусіридоїди. Розроблено фотометричний метод стандартизації кори калини звичайної за сумою іридоїдів. Встановлено, що кількісний вміст суми іридоїдів в корі калини коливається в широких межах, від 2,73 до 5,73 %. Відносна похибка визначення знаходиться в межах 2,59– 6,33 %. При аналізі якісного складу іридоїдів кори калини доведено, що в процесі зберігання кори калини якісний склад іридоїдів може дещо змінюватися. При цьому високоацетильована сполука — ацетилопулусіридоїд – практично не руйнується. Переважно відбувається деструкція інших опулусіридоїдів, за рахунок гідролізу складноефірних і глікозидних зв’язків, і можливо, також за рахунок наступної полімеризації продуктів деструкції іридоїдів. При цьому відмічалося помітне збільшення вмісту мінорних іридоїдів невстановленої будови, які можливо є частинками нативних іридоїдів.

Проведені дослідження кількісного складу іридоїдів показують, що при тривалому зберіганні кори калини сумарний вміст іридоїдів залишається достатньо високим, і становить від 2,5 до 4,4 %. Проте, якісні зміни не є такими значними, щоб здійснювався вплив на фармакологічну активність препаратів, одержаних із вказаної сировини, тому кору калини можна зберігати до 5 років (Иванов В. Д., Ладыгина Е. Я, 1985).

У 1972 році J. A. Nicholson et al. із водного екстракту кори калини звичайної виділили специфічну речовину, якій дали назву віопудіал. На основі результатів спетроскопічного і елементного аналізів встановлено, що віопудіал є складним ефіром ізовалеріанової кислоти і сесквітерпенового спирту, що має дві альдегідні групи і два подвійних зв’язки.

R. P. Godeau et al. у 1978 р. із листків Viburnum tinus методом хроматографії в тонких шарах сорбенту ідентифікували речовину, яка давала позитвні реакції на складні ефіри із гідроксиламіном і динітрофенілгідразином. Після кислотного гідролізу виділеної речовини отримано індивідуальну сполуку. На підставі УФ-ІЧ і ЯМР-спектроскопії, встановлено, що виділена сполука у хімічному відношенні є 4-метил, 7–формілциклопента(с)пі раном. Дана речовина отрима-ла назву вібуртинал. Слід відмітити, що подібна речовина із аналогічною структурою дещо раніше була виділена із кореневищ з коренями Valeriana wallachii, яку віднесли до групи валеропотріатів.

Встановлено, що кора калини звичайної вітчизняного походження містить фактор згортання крові, або вітамін К, який розглядається як сполука, що має кровозупиняючий ефект.

Вітамін К у хімічному відношенні є 2–метил–3–фітил—1,4–нафтохінон. Спекторофотометричним методом встановлено, що кількісний вміст вітаміну К в корі калини становить 28–31 мкг / г.

У фітохімічному аспекті також вивчалися плоди калини.

Крім вітаміну К плоди калини є джерелом аскорбінової кислоти, або вітаміну С та каротиноїдів.

Генцелова Т.М. і Прилепо В. Л., при вивченні впливу теплової обробки на збереження каротину і вітаміну С в плодах калини встановили, що аскорбінова кислота є менше стійкою до температурних умов у порівнянні із каротином. Так при сушінні плодів при температурі 65 °С, вітамін С зберігався лише на 50 %. При обробці плодів при температурі 75 °С даного вітаміну зберігалось тільки до 12,7 % (Генцелова Т. М, Прилепо В. Л.).

Плоди калини звичайної містять до 3 % органічних кислот (оцтову, мурашину, ізовалеріанову, каприлову). Досліджено, що ефірна фракція плодів калини звичайної містить урсолову кислоту і (-ситостерол, а ацетатна фракція містить 2 похідних п-диоксикоричної кислоти, ідентифікованих як хлорогенова і неохлорогенова кислоти. Із них переважає хлорогенова кислота, її вміст досягає 69 мг %.

У складі каротинової фракції переважає (-каротин. Серед флавоноїдних сполук у калині містяться астрагалін, аментофлавон і пеонозид) — 3,32–4,30 % (нативні). Фенольні сполуки плодів представлені лейкоантоціанами, флавонолами, катехінами, антоціанами, фенолкарбоновими кислотами. Вміст катехінів у плодах становить до 96 мг %, причому кількість катехінів, які осаджують білок, на 80 % менша від кількості тих, які його не осаджують, що свідчить про перевагу мономерних форм поліфенолів. Антоціани плодів є похідними ціанідину, серед яких виявлено ціанідин-3-глюкозид, ціанідин-3арабінозосамбубіозид, ціанідин-3ксилозоглюкозид. Також у плодах калини виявлено до 1 % дубильних речовин та барвних сполук. Крім вище вказаних сполук у калині містяться смолисті речовини 6,12– 7,26 %, органічні кислоти — до 2 % (в перерахунку на яблучну кислоту) і цукри — до 6,5 % (після інверсії). Кора містить холіноподібні речовини в кількості до 20 мг %

В результаті хроматографічного вивчення етанольних екстрактів з кори калини, в складі фенолкарбонових кислот знайдено 6 сполук, які на основі якісних реакцій можна віднести до похідних о-диоксикоричної кислоти. Виділені та ідентифіковані хлорогенова, неохлорогенова і кавова кислоти.

Кора калини є також джерелом дубильних речовин. В товарних зразках кори калини звичайної вміст дубильних речовин коливається в межах від 4,48 % до 8,60 %, що залежить від метеорологічних умов. Вони в основному складаються з похідних пірокатехіну.

При вивченні хімічного складу калини звичайної в ній виявлено від 5 до 6,5 % тритерпенових сапонінів. Тритерпенові сапоніни в корі калини містяться як у вільному складі, так і у вигляді глікозидів. Хроматографічними і фізикохімічними методами в корі ідентифіковано олеїнову та урсолову кислоти, а також їх глюкозиди (Иванов В. Д., Ладыгина Е. Я.,1985). Тритерпенові кислоти (олеанолова, олеанонова і гедерагенова раніше були ідентифіковані в корі Viburnum lantana i Viburnum prunifolium та в листках Viburnum tinus, Viburnum opulus (Cucu V. et al., 1977). Нейтральні тритерпенові сполуки ((- і (-амірини) ідентифіковано в корі калини звичайної індійської флори. У 1948 році Р. К. Алієв і А. С. Смирнова, при використанні екстракційних і якісних реакцій, виявили високий вміст тритерпенових сапонінів у калині звичайній флори Азербайджану (Иванов В. Д., Ладыгина Е. Я., 1975).

Хлорогенова кислота є псевдодимером кавової і хінної кислот.

В плодах також міститься до 32 % полісахаридів у перерахунку на суху масу. Хроматографічними методами встановлено, що полісахаридна фракція плодів містить такі моноцукри, як D-галактоза, L-арабіноза, D-ксилоза, L-рамноза, D-глюкоза та D-галактуронова кислота та неідентифікований цукор. Крім того, у плодах калини міститься до 2,5 % пектинових речовин, до складу яких входять галактоза, глюкоза, арабіноза, ксилоза, рамноза у співвідношенні 5,8:2,6:1,2:1,7:1,0 відповідно.

Науковцями Рязанського медичного інституту, хроматографічним аналізом із використанням денситометнії на інтегруючому автоматичному денситометрі типу ІІІ при вивченні полісахаридного складу у сировині зібраної у різних органах калини встановлено, що полісахариди плодів калини складаються із семи, а полісахариди листків відносятся до класу пектинів, що складаються із восьми рухомих моноцукрів, зокрема із D-галактози, D-глюкози, L-арабінози і L-рамнози та галак-туронової кислоти (Мартынов Е. Г., Песков Д. Д.,1984)

Енергетична цінність плодів калини зумовлена наявністю у них білкових компонентів та ліпідів. Амінокислотний склад білків калини представлений серином, глютаміновою та аспарагіновою кислотами, аланіном, аргініном, гліцином, гістидином, ізолейцином, лейцином, лізином, проліном та треоніном. В насіннях плодів знайдено до 21 % жирної олії. Згідно з даними П. Д.Березовикова, олія плодів калини містить 0,25 % міристинової, 1,5 % пальмітинової, 0,63 % пальмітоолеїнової, 0,6 % стеаринової, 46,71 % олеїнової та 50,14 % ліноленової кислот. За даними В. Д. Іванова жирнокислотний склад насіння відрізняється від плодів калини і містить 0,3 % міристинової, 4,3 % пальмітинової, 2,3 % стеаринової, 34,6 % олеїнової, 56,8 % ліноленової та незначну кількість лінолевої, лігноцеринової, церотинової, арахідонової та бегенової кислот. Даних про гліколіпідний, фосфоліпідний та стеариновий склад олії калини в науковій літературі не знайдено.

У плодах є також високий вміст калію, кальцію, магнію, заліза, міді, марганцю (0,2 мг %), цинку (0,6 мг %) та селену, причому встановлено здатність плодів калини нагромаджувати селен. Також у плодах містяться нікель, бром, стронцій, свинець та йод.

В термічно оброблених плодах у порівнянні зі свіжими суттєво змінюється їх хімічний склад. Так, кількість пектинових речовин зменшується на 21,2 %, цукрів — на 6,1 %, а втрати аскорбінової кислоти досягають 94 %. При пропарюванні плодів калини відбувається розклад антоціанів, втрата Р-вітамінної активності і плоди набувають світлокоричневого забарвлення [2].

Встановлено, що в м’якуші плодів калини міститься значна кількість поліненасичених жирних кислот. В ліпідах, виділених із кори калини звичайної ідентифіковано 10 вищих жирних кислот від С14 до С26, які розподілені по органам калини в різних кількісних співвідношеннях: міристинова С14:0, пальмітинова С16:0, стеаринова С18:0, олеїнова С18:1, лінолева С18:2, ліноленова С18:3, арахідонова С20:0, бегенова С22:0, лігноцеринова С24:0, церотинова С26:0.

При співставленні суми насичених кислот і суми ненасичених кислот одержано наступне співвідношення: в корі — 5,7: 4,3; в листках — 4,7: 5,3; в плодах — 0,6: 9,4 і в насінні — 0,3:9,7. При порівнянні якісного складу і кількісного вмісту жирних кислот в ліпідах цільних плодів з ліпідами насіння калини встановлено, що найбільш ненасичений характер має сума жирних кислот у жирній олії, одержаній із плодів і насіння калини (Иванов В. Д., Иванов В. П., Бобылев и др.,1984)

Крім кори та плодів калини досліджувалися біологічно активні речовини листків та квіток даної рослини. Так, в квітках калини звичайної було знайдено 0,82–0,88 % глікозидів, 2,95–3,15 % дубильних речовин, 38–40 мг % каротину і 33– 37 мкг / мл вітаміну К. Листки калини звичайної містять 1,35 % глікозидів, 3,48 % дубильних речовин, 79 мг % каротину і до 40 мкг / мл вітаміну К. У порівнянні з корою, плодами і квітами калини в листі міститься найбільше біологічно активних речовин, які зумовлюють кровозупинну дію.

З інших груп біологічно активних речовин в корі калини звичайної містяться сапоніни тритерпенової групи 5,83–6,78 % (нативні). Тритерпенові речовини в корі калини звичайної представлені як вільними сполуками, так і їх глікозидами. По фізикохімічним і хроматографічним властивостям в складі тритерпенових сполук ідентифіковані олеанолова і урсолова кислоти (С30Н48О3).

При цьому доцільно відмітити, що хлорогенова кислота є псевдодимером кавової і хінної кислот.

Історія застосування в медицині

В слов,янській міфології калина є символом щастя, любові, краси. Одна із легенд розповідає про те, що калина виросла із крові воїнів, які віддали своє життя за Вітчизну, насіння плодів калини нагадує за формою серце. Одна із давніх легенд розповідає про походження калини таке.

Богиня Лада несла весну на українську землю, змучилась і лягла відпочити у степах Таврії і міцно заснула. Сплячу Ладу побачила богиня смерті Мара і посадила навколо неї колючий терен, який моментально високо виріс. Розбудили Ладу відчайдушні молитви землеробів, які благали тепла і вологи на весняну землю. Прокинулась Лада і швидше поспішила нести людям весну, але терен поранив її. А там де впали краплі крові на землю, виростали кущі калини із багряними ягодами.

Калина віддавна застосовується в традиційній та народній медицині. Її плоди застосовуються в медицині з Середньовіччя. Перші згадки про її цілющі властивості з’явились у травниках Гільдергарди та Альберта Великого у ХІV ст. Скупі рядки травників Лоніцері (1528–1580 рр.), Героніма Боска (1498–1554 рр.) та Маттіолі (1504–1577 рр.) вказують на застосування плодів калини при нудоті, проносах та як очищаючий засіб. Пізніше, у травниках XVII – XVIII ст., наведені дані про застосування плодів при хворобах серця, нирок та шлунка. Але тільки з початку першої половини ХХ ст. калина почала застосовуватись як лікарський засіб. Народна медицина України широко вживає теплий відвар плодів з медом при простудних захворюваннях, кашлі, тривалій хрипоті та хронічних бронхітах. Свіжі плоди, протерті з цукром, рекомендують при нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі та атеросклерозі. Відвари та настої висушених плодів застосовують при астмі, туберкульозі легень, асциті, холециститі, діареї, гепатитах, колітах. У дерматології та косметиці свіжий сік плодів застосовують при васкулітах, імпетиго, псоріазі, дитячих екземах та пігментних плямах на обличчі.

Калина звичайна є ботанічним символом України. Калина біля хати — найперша і найзначніша ознака оселі українця. В деяких регіонах України існує гарний звичай: біля щойно зведеної оселі на примітному місці в першу чергу висаджують калину. І поки посадять інші дерева та кущі, калина швидко розростається, милуючи зір білим цвітом навесні і рубіновими гронами ягід восени. Як вказують деякі легенди, де проливалася кров захисників Вітчизни — там виростали калинові кущі. В Україні до цього часу збереглася добра традиція заготовляти на зиму хоча б один пучок грона плодів калини, так як чай із її плодів є одним із найкращих засобів від застуди.

В українській народній медицині сік плодів калини застосовують для профілактики захворювань молочної залози, зокрема при пухлинах. Соком калини протирають обличчя при вугревій висипці у юнаків. Настій квіток калини використовують як в’яжучий засіб при проносах, для покращення роботи шлунково-кишкового тракту, при кашлі та захриплості, при жовчекам’яній і нирковокам’яній хворобах, атеросклерозі, туберкульозі легень, гіпертонії, серцевосудинних хворобах. Настій квіток калини застосовують при золотусі та шкірних висипках.

Відвар кори калини застосовують для профілактики викиднів і як протилихоманковий засіб замість заморської кори хінного дерева.

Плоди калини володіють тонізуючою дією і покращують роботу серця. Чай із свіжих ягід і настій із висушених плодів рекомендують вживати при застуді, як протилихоманковий і потогінний засіб.

Відвар із кісточок плодів калини використовують як в,яжучий засіб при диспепсії. Водний відвар із кісточок також вживають всередину для профілактики карбункулів, екземи, висипок на тілі.

В Древній Русі соком калини лікували рак молочної залози. Пізніше народна медицина застосовувала сік калини при раку шкіри та фібромах. Є дані про лікування в народі плодами калини раку шлунка і матки. Вважається, що систематичне вживання плодів калини поліпшує самопочуття хворих та добре діє на злоякісні пухлини органів травлення. Одержано позитивні результати комплексного лікування онкологічних хвороб, діатезу та виразкової хвороби шлунка препаратами з плодів калини.

Як лікарський офіційний засіб, вперше калина звичайна ввійшла в Фармакопею СРСР VII видання в 1925 р. разом з корою калини сливолистої, як замінник вказаної імпортної сировини. Пізніше вона була виключена із послідуючих фармакопей колишнього СРСР. Замість неї кора калини звичайної самостійно входила у Фармакопеї СРСР VIII, IX, Х й ХІ видань.

В народній медицині частіше застосовують плоди і квіти калини. Водний відвар п’ють при кашлі, простуді, задишці, склерозі, захворюваннях шлунка. При діатезах, екземах і туберкульозі шкіри у дітей їм дають пити цей відвар, а також купають дітей у ньому. При захворюваннях серця і гіпертонічній хворобі хорошим засобом є ягоди разом із кісточками. Їх також застосовують у випадку кашлю, простуди, задишки, при захворюваннях нирок, шлунку, як потогінне. Ягоди калини, заварені з медом, застосовують при простуді, особливо при кашлі, захворюваннях дихальних шляхів, а також як заспокійливе при болях під час менструацій.

Плоди калини вважають хорошим сечогінним, потогінним і заспокійливим засобом. Застосовують у вигляді чаю. Одну столову ложку плодів заварюють склянкою окропу і вживають по 0,5 склянці 3 рази на день після прийому їжі.

З плодами калини в Україні на свята пекли пироги і ватрушки, їх додавали до тіста коли пекли хліб, із свіжих плодів готували неповторний калиновий квас і кисіль «калинник». Плоди калини додавали при квашенні капусти. Калиновий сік додавали при приготуванні пастили і мармеладу.






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика