Логотип журнала "Провизор"








Рейдерство, або як проводиться захоплення підприємства
Другие статьи из раздела: Комментарий юриста
Статья
№ 06'2009 Запровадження моделі медичного страхування: перспективи законодавчого регулювання
№ 20’2008 Що повинен знати і як має себе поводити керівник аптечної установи, якщо його хочуть перевірити представники ДСБЕЗ, УБОЗ, податкової міліції або податкової служби
№ 10’2008 Нове у законодавстві про державні закупівлі
№ 22’2007 Для погашення заборгованості за акцизний збір на спирт етиловий необхідно додатково 30 млн грн.
№ 16’2007 Новый закон о государственном контроле
№ 18’2005 Попытка № 360, или заметки на полях эпохального документа
№ 18’2005 Правовые проблемы реализации специальных пищевых продуктов и биологически активных добавок
№ 23’2000 Юридическая консультация
№ 21’2000 Юридическая консультация
№ 19’2000 Проблемы лицензирования предпринимательской деятельности в сфере оборота лекарственных средств

Рейдерство, або як проводиться захоплення підприємства

Н.О. Яковенко, юрист адвокатської корпорації «Атака»

На теперішній час такий вид захоплення підприємств, як рейдерство в нашій державі вже давно набрав обертів. На жаль, від рейдерів не застраховане практично жодне підприємство, у тому числі, як видно з Відкритого листа, і підприємства фармацевтичної галузі.

Для того щоб проводити успішну боротьбу з рейдерами, та, як наслідок, зберегти підприємство, насамперед необхідно знати саму сутність рейдерів, мотиви проведення ними відповідної роботи та як вони працюють.

Рейдер (англ.) — «нальотчик». Рейдери — спеціалісти з перехоплення оперативного управління або власності фірми за допомогою спеціально ініційованого бізнесконфлікту. Рейдерство — виведення активів з володіння законних власників.

До функцій рейдера відноситься створення підприємству максимальної кількості проблем, його фінансове виснаження, а потім захоплення у власників та директорів підприємства за значно зниженими цінами з метою продажу самого підприємства або його майна третій особі за ціною нижче ринкової через підставні компанії. В функціонуванні рейдерів зацікавлені великі комерційні структури. При цьому їх цілі можуть бути різноманітними:

  • підвищення економічної ефективності за рахунок придбання нових підприємств, що діють відповідним профілем;
  • підвищення економічної ефективності шляхом придбання підприємств, що діють у суміжних галузях;
  • диверсифікація бізнесу;
  • отримання спекулятивного прибутку за рахунок захвату бізнес-активів з мінімальними витратами та їх подальшим продажем за ринковими цінами.

Щоб зрозуміти всю силу небезпеки, яку являють собою рейдерські структури, необхідно звернути увагу на їх внутрішню організацію, яка складається з:

1) організатора, який, як правило, є підприємцем та має приватний бізнес з невеликим легальнимобігом, що дозволяє йому входити до різноманітних асоціацій, торгово-промислових палат, мати контакт з необхідними людьми, що знаходяться при владі, в подальшому залучаючи їх до співпраці за хабарництво. Організатор безпосередньо спілкується з потенційними «замовниками» та політиками, забезпечуючи таким чином адміністративну підтримку. Це може бути й сам замовник-інвестор, який зацікавлений у певному результаті;

2) юристів, які, як правило, мають відмінні правові знання, знають всі прогалини законодавства. В залежності від масштабів рейдерської атаки та виділених ресурсів з юристів може бути складено дві групи: аналітики, тобто ті, що аналізують документи, знаходять невідповідність їх закону, розробляють алгоритм виникнення (створення) проблем (порушення цивільних, господарських, кримінальних справ, перевірок як для підприємства, так і для його керівництва тощо); та ті, що по роду своєї діяльності (навіть попередньої) мають зв’язки в органах внутрішніх справ, прокуратурі, судах, податковій та виконавчій службах тощо;

3) силової структури, до якої входить організатор силових захватів, який залучає представників приват-них охоронних агентств та найманців (як правило, колишні в’язні, колишні співробітники правоохоронних органів, спортсмени), кількість яких залежить від площі захвату;

4) PR-агентств, які виконують публікацію замовлених статей з метою формування негативного відношення до об’єкту захоплення. В залежності від обсягу об’єкта, що обрано для захоплення, чи можливостей організатора структура може змінюватись.

Що стосується організації захоплення підприємства, то це довготривалий та складний проект, який складається з декількох етапів.

По-перше — це розвідка, тобто збір та аналіз інформації про підприємство, яке є метою захвату (поглинання). Виходячи з практики, проведення попередньої розвідки складає один-два місяці, при цьому нападник вивчає найрізноманітніші дані про підприємство:

  • засновницькі документи;
  • трудові договори та угоди, можливі конфлікти з робітниками;
  • документи з питань приватизації;
  • відомості з реєстру акціонерів (відносини з реєстратором, доля підприємства, яка приходиться на середнього акціонера, список найбільших акціонерів, включаючи їх особисті дані);
  • протоколи ради директорів;
  • показники фінансово-господарської діяльності підприємства (звітність підприємства, не обігові активи підприємства з оцінкою їх ринкової вартості та визначенням можливих шляхів їх виводу керівництвом підприємства;
  • обігові активи (матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, фінансові вкладення) з оцінкою їх ринкової вартості та аналізом основних споживачів продукції чи послуг;
  • короткострокові та довгострокові зобов’язання підприємства — кредити, займи тощо;
  • рентабельність господарської діяльності з оцінкою ринкової вартості бізнесу та акцій підприємства);
  • відомості про керівництво підприємства (об’єм винагороди керуючих підприємством, персональні дані керівників, можлива компрометуюча інформація);
  • кримінальна ситуація навколо підприємства;
  • участь держави в діяльності підприємства (наявність акцій у власності держави, потенційна можливість продажу державної долі за її наявності, потенційне ставлення державних контролюючих органів до зміни власників підприємства);
  • відносини з акціонерами (наявність звичайних та привілейованих акцій, своєчасність та повнота сплати дивідендів, випадки зміни власників акцій, наявність угод та положень, що регулюють право переважного викупу);
  • взаємовідносини з трудовим колективом (відносини з робітниками в частині виплати заробітної платні, наявність конфліктних ситуацій).

Після проведеної розвідки настає підготовчий етап захоплення. На цьому етапі здійснюється пошук найслабкіших місць у захисті підприємства, розроблюється PRкампанія, проводяться переговори з державними органами, складається план дій за кожним напрямом атаки та заходи, запобігають виводу активів з підприємства, яке захоплюється, а також відпрацьовуються схеми можливого захисту від контратаки з боку підприємства.

План поглинання підприємства, як правило, поділяється за наступними напрямками:

  • фінансові потоки підприємства, його активи (рух коштів, скупка кредиторської заборгованості, заходи з запобігання виводу активів);
  • акціонерний капітал (структура акціонерного капіталу, встановлення контактів з реєстратором, списки міноритарних акціонерів (акціонерів, які мають менше 25 % акцій), списки крупних акціонерів, організація скупки акцій підприємства);
  • менеджмент підприємства (особисті дані керівників підприємства, вивчення зв’язків керівництва, підготовка компрометуючої інформації);
  • адміністративні ресурси (встановлення контактів з місцевими органами виконавчої влади, пошук та встановлення контактів з контролюючими структурами);
  • трудовий колектив (встановлення відносин з працівниками, створення позитивного образу потенціального власника підприємства, створення негативного іміджу власників тощо);
  • PR-кампанія (підготовка публікацій у регіональній пресі).

Результатом підготовчого етапу є генеральний план, який супроводжується комплексним юридичним та фінансовим висновком, отже рейдери можуть спланувати найбільш вірогідний сценарій дій з захвату.

Потім настає скупка акцій, основною метою якої є концентрація не менш 30 % пакету голосуючих акцій товариства. Для цього формується команда скупки, яка складається зі спеціалістів, що займаються скупкою акцій у співробітників. Дана команда вибирає місце для проведення скупки, домовляється з нотаріусом про юридичний супровід договорів з придбання акцій, охороною, готує відповідну документацію. Крім того, до завдання ко-манди скупки відноситься проведення переговорів з власниками великих пакетів акцій щодо їх продажу чи про підтримку на загальних зборах акціонерів. Процес скупки акцій у працівників підприємства триває протягом одного—двох місяців, оскільки більш тривалі строки зменшують ефективність цієї операції. Перед скупкою акцій рейдери намагаються або перетягнути на свій бік реєстратора акцій, або заволодіти реєстром.

Початок скупки акцій є сигналом до «атаки» на підприємство. Одночасно загарбники становлять завдання паралізувати діяльність підприємства через судові позови та перевірки різноманітних державних органів та заблокувати його фінансові потоки. При цьому сили юридичної служби поглинаємого підприємства розпилюються, що не дозволяє сконцентруватися на розробці комплексної стратегії захисту.

Як наслідок акумулювання пакету акцій — ініціювання ряду позачергових загальних зборів акціонерів. Основними завданнями таких зборів є зміна виконавчих (ради директорів та генерального директора) та контрольних (рахункової та ревізійної комісій) органів акціонерного товариства.

Після зборів акціонерів, на яких приймається рішення про заміну керівництва підприємства, здійснюється перехват контролю. Такий перехват може бути проведений шляхом захоплення підприємства за підтримки приватних охоронних агентств, правоохоронних органів тощо. Це так званий силовий етап, і, в залежності від протидії, може мати різний масштаб.

Останнім етапом захоплення підприємства є процес переговорів, на якому сторони домовляються про ключові параметри угоди, визначається ціна та розмір пакету акцій, який передається, умови його передачі, гарантії тощо. Цього може й не бути, в залежності від виду рейдерства та енергійності протидіючої сторони.

Що стосується методів рейдерської роботи, то ними, як правило, використовуються два методи. Це так звані «силове захоплення» та «правовий спектакль».

Правовий спектакль використовується для створення правової та інформаційної легітимності, підбору підстав для заходу на підприємство силовим засобом з перехватом керівництва. В залежності від ситуації рейдери використовують один чи декілька заходів, до яких можуть відноситися: порушення виконавчих проваджень, метою яких є створення забезпечуючих заходів, що знімаються через певний строк; порушення замовлених кримінальних справ з метою арешту майна в рамках слідчих дій та передачі його на відповідальне зберігання особі, близькій рейдерам; організація серії замовлених перевірок працівниками податкової служби, органів внутрішніх справ, організація документальних перевірок та перевірок особового складу охоронних підприємств та дій посадових осіб; організація заходів для формування негативного іміджу підприємства в очах суспільства та правоохоронної системи, присвоювання ролі жертви самим рейдерам; організація заходів, що виводять господарські, адміністративні та кримінальні процеси, майнові спори та платежі за межі юрисдикції держави; нескінченна зміна власників підприємства та менеджменту підприємства без їх відома, перевід реєстрів акціонерів, підробка реєстрів, в результаті чого кількість акцій перевищує 100 %; багаторазовий перепродаж майна, акцій, векселів та інших активів через технічні фірми, які в основному є власністю рейдерів, метою якого є «відмивання» та «відбілювання» активів підприємства для формування добросовісного набувача, права якого захищаються законом; скоєння кримінально-караних діянь, таких як шахрайство, зловживання службовими повноваженнями, заподіяння шкоди здоров’ю тощо. Крім того, рейдерами використовуються так звані «доброхоти», які начеб-то випадково дізналися про проблеми підприємства-жертви, вступають з ним в контакт та пропонують придбати підприємство за значно нижчою ціною, посилаючись при цьому на складність проблеми, яка виникла, або пропонують виступити у якості переговірника з захоплювачами.

Крім того, необхідно відмітити, що найбільш небезпечним є сполучення рейдерських схем з технологією гринмейла (м’якого корпоративного шантажу, який посилено експлуатує право власності, право на участь у керівництві). Сутність такого поєднання полягає у тому, що гринмейлер, отримавши мінімальну участь у рамках кількох процентів, зондує компанію та, впевнившись, що рівень корпоративних юристів невеликий, поступається своїми пакетами класичним рейдерам. Після цього захоплення відбувається за звичним сценарієм.

Парадокс ситуації полягає в тому, що, не дивлячись на рейдерські кроки, які здійснюються у фармацевтичній галузі, власники не бачать необхідності вкладати кошти у гарантування безпеки, а з приходом рейдерів до фармації їм залишається лише оголосити капітуляцію. Хоча попит на превентивний захист нарешті вже з’явився. Але в більшості власники все ще «до останнього» вірять в себе та уповають на адміністративний ресурс, не розуміючи, що рейдери зараз заздалегідь забезпечують себе аналогічним ресурсом. При цьому поодинокі кроки протидії рейдерській атаці навряд чи допоможуть.






© Провизор 1998–2017



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика