СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ЛІКУВАЛЬНИЙ КОМПЛАЕНС

Т. П. Кравець, О.Є. Корнійчук, В. П. Усенко

Захворювання твердих тканин зубів, пародонта і слизової оболонки порожнини рота (СОПР) — найбільш розповсюджена патологія органів порожнини рота, з якою щоденно зустрічається лікар-стоматолог у своїй практиці. За об’ємом наданих стоматологічних послуг майже 2 / 3 пацієнтів потребують надання допомоги з приводу ускладнень захворювання і лише біля третини пацієнтів звертаються з профілактичною метою, основним завданням якої є раннє виявлення і лікування неускладненої патології зубів.

Ускладнена патологія зубів (пульпіти, періодонтити) чи загострення захворювань тканин пародонта супроводжуються значними больовими відчуттями, та й запалення СОПРу значній мірі спричиняють незручності пацієнтам. Простежені нами випадки звертання пацієнтів до стоматолога за допомогою у 87 % випадків становлять пізні звертання з моменту появи болю (через 3–5 днів). Безперечно відомо, що успіх лікування захворювання та одужання хворого залежить від своєчасного і адекватного лікування.

Комплаенс (англ. compliance — згода, поступливість, догідливість) — cьогодні це поняття стосується аспектів медичної діяльності.

У медичному розумінні під комплаенсом розуміють готовність, бажання, внутрішній обов’язок пацієнта виконувати призначення лікаря. Стосується він і питань оцінки якості медикаментозного лікування хворих. При задовільних результатах мова йтиме про позитивний комплаенс, за відсутності ефекту лікування — про недостатній або негативний комплаенс. У певної категорії хворих існує смисловий розрив світогляду: «Знаю, але не виконую». Усвідомлюючи важливість проблеми, вони нехтують виконаннями призначень лікаря. Некритично ставляться до свого здоров’я і асоціальні типи населення. Слід зазначити, що негативний комплаенс призводить до збільшення частоти рецидивів захворювання, появи ускладнень, що, у свою чергу, потребує і тривалого лікування і значних матеріальних витрат [1, 2]. Негативний комплаенс пов’язаний із впливом кількох чинників [2, 3]:

Однією з головних причин незадовільного комплаенсу є недотримання хворими призначень лікаря. У цьому аспекті слід виділити два фактории — з одного боку лікар, його знання, досвід та бажання допомогти хворому, а з іншого — сам хворий. Якщо зусилля лікаря і бажання одужання хворого поєднуються, тоді слід розраховувати на позитивний комплаенс. Пацієнти, які усвідомлюють усю значущість виконання порад і призначень лікаря та старанно їх виконують, піклуються про своє здоров’я та мають оптимістичний світогляд, — у таких хворих завжди позитивний комплаенс.

В основі сучасних концепцій якості надання стоматологічних послуг лежить припущення про те, що існує розрив між очікуваннями споживача і його сприйняттям кінцевого результату. Сприйняття якості визначається як «загальне судження або віддавання переваги відносно послуги, яке виникає унаслідок порівняння споживачем очікувань від послуги з його сприйняттям реального виконання послуги». Поняття задоволення і якості послуг базуються на порівнянні споживачем попередніх очікувань з кінцевим результатом.

Сьогодні усі стоматологічні пацієнти бажають отримати високоякісні послуги від стоматологів. Однак якість медичної послуги залежить не тільки і не стільки від професіоналізму медичного персоналу, а, насамперед, від стану здоров’я пацієнта, його індивідуальних особливостей організму і від його власного відношення до свого здоров’я [4].

У лікуванні стоматологічних захворювань хворим призначаються різні лікарські засоби для ендогенного та місцевого застосування. Важливим є той фактор, що пацієнтам належить вживати не тільки фармакологічні препарати загальної дії, значна увага приділяється місцевому лікуванню, яке включає і дотримання гігієни ротової порожнини, і обробку уражених ділянок СОПРчи ясенного краю тканин пародонту (часті полоскання, ванночки, аплікація гелів, мазей, лікувальних плівок, накладання стоматологічних лікувальних пластин, тощо). Від ретельного виконання цих маніпуляцій у значній мірі залежить час одужання. Задача лікаря-стоматолога ускладнюється не тільки за рахунок розробки плану лікування хворого, індивідуального підбору лікарських засобів, а й розвитком мотивації (грунтується на знаннях і упевненості та свідомому ставленні і виконанні усіх рекомендацій) і спонуканні хворого до належного виконання усіх призначень лікаря, що у кінцевому результаті і визначається як позитивний комплаенс.

За літературними даними сумлінні пацієнти складають 20–82 %, однак, 50 % лікарських призначень виконуються некоректно, повністю виконують призначення лікаря близько 34 % пацієнтів [2]. За нашими спостереженнями більше половини хворих ретельно виконують усі призначення лікаря, їх одужання співпадає зі строками лікування цих захворювань, що забезпечує і позитивний комплаенс, і подовження ремісії, і зниження частоти рецидивів захворювання.

Однак, слід зазначити, що дистрофічні зміни СОПРпотребують не тільки належного виконання призначень лікаря, а й тривалого (до 1 міс.) профілактичного застосування лікарських засобів. Ось тут особливо важливим моментом є не тільки мотивація пацієнта, а й його самовідповідальність за стан власного здоров’я. Такий тривалий медикаментозний курс лікування чи профілактики (хоч він і не є обтяжливим для пацієнта) може бути самостійно припинений або скорочений самим хворим у разі досягнення позитивної динаміки чи навпаки за відсутності лікувального ефекту.

Для планування і забезпечення позитивного комплаенсу лікареві необхідно детально роз’яснити хворому про необхідність такого лікування та повідомити його про можливі наслідки у разі невиконання усіх рекомендацій. При цьому слід враховувати психоемоційний стан хворого, його стресове напруження та тип вегетативної нервової системи.

Метою нашого дослідження було вивчення психоемоційного стану та визначення стресового напруження і типу вегетативної нервової системи стоматологічних хворих в умовах надання амбулаторної допомоги населенню для планування досягнення позитивного комплаенсу.

Актуальним це питання є для осіб усіх вікових категорій: працюючих, пенсіонерів, дітей і підлітків. У осіб працездатного віку виконання усіх призначень лікаря поєднується з виконанням основної роботи за фахом, тому потребує певних зусиль та напруження психоемоційного стану, оскільки поруч з виконанням професійних обов’язків і піклуванням про сім’ю пацієнт повинен знайти час для виконання усіх призначень лікаря.

Для осіб похилого віку захворювання СОПРчи тканин пародонту здебільшого поєднуються з супутньою соматичною патологією або є її проявами у ротовій порожнині, що потребує виконання призначень не тільки лікаря-стоматолога, а й призначень лікаря-інтерніста. Окрім цього, у певної категорії осіб похилого віку усвідомлення про свій діагноз та значні матеріальні витрати накладають негативний відбиток на свідоме відношення щодо свого стану здоров’я.

Для дітей і підлітків, у яких той самий смисловий розрив у сприйнятті важливості лікування і ретельному виконанні призначень є постійним супутником їхнього життєвого кредо як показника лабільної нервової діяльності, особливо серед підлітків, призводить до психологічного напруження.

Відомо, що симпатична нервова система приймає участь у процесах збудження, дотриманні тонусу, м’язевої сили, тощо. Парасимпатична нервова система забезпечує чутливість, у тому числі і відчуття болю чи страху. Тому планування лікування у таких хворих необхідно розглядати з погляду оптимізації вегетативного забезпечення та підсилення механізмів психологічної адаптації і захисту [5].

Нами обстежено 146 хворих, з них 99 осіб жіночої статі, 47 осіб чоловічої статі. За віком хворі розподілені на категорії: працездатного віку 20–55 років — 74 чол. (23 чол., 51 жін.), осіб похилого віку від 55 років і вище — 43 чол. (10 чол, 33 жін.), дітей і підлітків 1–14 років — 29 чол. (14 чол., 15 жін.).

Відповідно усі хворі були розподілені на 1-шу (працюючі), 2-гу (хворі похилого віку, 3-тю (діти і підлітки) групи спостереження.

В усіх хворих проводили вимірювання артеріального тиску (систолічне і діастолічне) та підраховували пульс: І— одразу у перше відвідування до обстеження та визначення діагнозу; ІІ— після проведення обстеження, встановлення і оголошення діагнозу (важливо, бо визначений діагноз хворими сприймається як вирок, а значить, неминуча стресова ситуація!) та призначення плану лікування; ІІІ— після проведеного повного (чи неповного) курсу лікування.

Для визначення типу вегетативної нервової системи за даними вимірювання вираховували індекс Кердо за формулою: ІК = АD — d / Р, де

ІК — індекс Кердо; АD — показник систолічного тиску; d — показник діастолічного тиску; Р— показник частоти пульсу.

Позитивне число вказує на зсув у бік переважання симпатичного тонусу, а від’ємне значення (менше одиниці) — на переважання парасимпатичного впливу.

Аналіз одержаних результатів свідчить про те, що у жінок збільшення систолічного і діастолічного тиску відмічається на усіх етапах вимірювання, хоч незначне його зниження можна відмітити при третьому вимірюванні. Індекс Кердо вище одиниці відмічався у поодиноких випадках пацієнтів 2-ої групи і у середньому становить 0,8–0,9 на відміну від пацієнтів 1-ої групи, де індекс Кердо у середньому становить 0,5–0,6 і пацієнтів 3-ої групи дітей і підлітків, де він знаходиться в межах 0,3–0,5.

У чоловіків таких різких коливань тиску ми не виявили при усіх трьох вимірюваннях, індекс Кердо у них вищий, ніж у жінок в усіх вікових категоріях і у середньому майже однаково знаходиться у межах 0,7–0,8. При цьому статистичної різниці у показниках артеріального тиску між чоловіками і жінками немає (p > 0,05).

Отже, зміни ритму серця у стоматологічних хворих є наочним показником реакції пацієнтів на таку стресову ситуацію, як візит до стоматолога.

Простежена динаміка коливань індексу Кердо у стоматологічних хворих вказує на необхідність індивідуального підходу до прийому пацієнтів зі стоматологічною патологією. Здавна відомо, що візит до лікаря-стоматолога — це вже напруження психоемоційного стану пацієнта. Навіть якщо пацієнтові вдається подолати цей психологічний бар’єр (тобто він вже свідомо й без остраху йде на прийом до стоматолога), однак, для більшості пацієнтів візит до стоматолога й надалі є стресом з різними наслідками, у тому числі і зі зміною індексу Кердо.

Враховуючи вищезгадане визначено, що позитивний комплаенс відбувся серед обстеженого контингенту хворих у середньому у 62,42 % пацієнтів, причому, серед жінок позитивний комплаенс у середньому значно вищий — 80,47 %, ніж серед чоловіків — 19,53 %. Така ж тенденція простежується в усіх вікових групах: у групі працюючих позитивний комплаенс серед жінок становить 78,4 % проти 61,5 % серед чоловіків; у групі пенсіонерів оптимістично ставляться до лікування майже рівнозначно, хоч тенденція повторюється відповідно серед жінок позитивний комплаенс становить 69,7 % та 60,0 % серед чоловіків; у групі дітей і підлітків спостерігається взагалі малокерована ситуація — серед жіночої статі позитивний комплаенс сягає 93,3 %, а серед чоловічої статі тільки 50 %!

Отже, при плануванні лікування для досягнення позитивного комплаенсу лікареві слід звертати увагу на психоемоційний стан хворих, які звернулись за допомогою та вміло скеровувати психологічний стан до мотивованого лікування і ретельного виконання усіх призначень лікаря задля досягнення позитивного комплаенсу. Серед інших чинників для формування позитивного комплаенсу слід звертати уваги на наступні:

Такий підхід сприятиме формуванню позитивного комплаенсу та досягненню результатів лікування, стабільної ремісії та скорочення частоти рецидивів у стоматологічних хворих з захворюваннями СОПР, тканин пародонту та одонтопатології серед усіх вікових груп пацієнтів.

Література

1. Smith D. Compliance Packaging: A patient Education Tool / / American Pharmacy. — 1999. Vol.29, № 2. — P. 213–225.

2. Короткий В. М., Колосович І. В. Лікувальний комплаенс: поняття, проблема та шляхи її вирішення / / Мистецтво лікування. — 2004. — № 8. — С. 74–78.

3. Скикевич М. Г., Локес Е. П., Кравченко С. Б. Лечебный комплаенс у больных с воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области / Вопросы эксперим. и клинич. стоматол.: Сб. науч. тр. — Вып. 9. — Харьков: ХГМУ, 2005. — С. 127–129.

4. Печеный О. П., Плетнев А. Г. Правовые проблемы обеспечения качества стоматологической услуги / / Стоматолог. — 2007. — № 10. — С. 42–45.

5. Диасамидзе Э. Д., Бережная М. В. Влияние психосоматики лиц пожилого возраста на результаты стоматологического лечения и их профилактика / Вопросы эксперим. и клинич. стоматол.: Сб. науч. тр. — Вып. 8. — Харьков: ХГМУ, 2004. — С. 180–181.

6. Рекова Л. П., Дмитриева А. А. Индекс Кердо как характеристика реакции на стрессовую ситуацию у хирургических стоматологических больных / Вопросы эксперим. и клинич. стоматол.: Сб. науч. тр. — Вып. 8. — Харьков: ХГМУ, 2004. — С. 133–134.

http://www.100matolog.com.ua/