Чужорідні тіла проток слинних залоз

О. В. Рибалов, В. М. Гаврильєв

Чужорідні тіла слинних залоз, зокрема привушних, в літературі описані мало і клінічна картина їх недостатньо відома широкому загалу лікарів. Зазвичай чужорідні тіла потрапляють в слинні залози через вістя їх проток у осіб, що мають звичку тримати стеблини рослин у роті, відкушувати їх частини або при вживанні їжі з продуктів, що містять залишки оболонок злакових зерен [1, 2, 3].

Деякий час чужорідне тіло, що потрапило в протоку слинної залози, може викликати лише затримку виділення слини та тимчасове припухання привушної чи піднижньощелепної залози. Така залоза безболісна, має звичайну консистенцію, може бути лише дещо збільшеною. Часто через декілька днів навколо чужорідного тіла в стінках протоки або тканинах залози виникає запальна реакція. Біль посилюється особливо під час їжі. Загальний стан погіршується, температура тіла підвищується, запальні явища відповідають картині гострого сіаладеніта.

Внаслідок потрапляння чужорідного тіла в протоку слинної залози хворі звертаються до лікаря в різні строки, тому скарги не бувають схожими. В одних випадках турбує періодичне збільшення залози, в інших — довготривала припухлість. Це пов’язане з тим, що гостре запалення, як правило, переходить в хронічне, при цьому залоза залишається щільною та помірно болісною [4].

Для постановки діагнозу досить важливим є ретельний збір анамнезу. При цьому навіть при детальному опитуванні не всі хворі пам’ятають відчуття, що виникли у них під час попадання чужорідного тіла в протоку залози.

На жаль, такого роду чужорідні тіла зазвичай не бувають рентгеноконтрастними, тому рентгенологічний метод дослідження не дає очікуваних результатів. Єдиним методом лікування хворих з чужорідними тілами в слинних залозах є хірургічний.

Спроби видалення чужорідного тіла навіть після розтину протоки або залози не завжди закінчуються успішно. Лише іноді можна розраховувати на самовільний вихід чужорідного тіла через вивідну протоку. З цією метою призначають слиногінну дієту і 1 % розчин пілокарпіну гідрохлориду всередину (по 8 крапель 3 рази на день) [5, 6].

Ми спостерігали 2 випадки чужорідних тіл привушної слинної залози.

1. Хвора М., 34 років, госпіталізована в обласну клінічну інфекційну лікарню 4.06.03 р. з діагнозом: Епідемічний паротит.

Скарги на момент госпіталізації зводилися до наявності болів та припухлості в лівій привушножувальній ділянці, підвищення температури тіла до 38 0С, загального нездужання, слабкості, нудоти.

Захворювання почалося 7 днів тому з появи невеликої припухлості лівої щоки, потім припухлість почала збільшуватися і розповсюдилася на привушно-жувальну ділянку. Лікувалася в домашніх умовах прийомом аспірину та накладанням напівспиртових компресів на ділянку припухлості.

В анамнезі хронічний коліт, печінковокам’яна хвороба. Загально-соматичний статус без особливостей, відповідно до віку, температура тіла 37,7 0С.

Аналіз сечі від 5.06.03 р.— без особливостей.

Аналіз крові від 5.06.03 р.: Еr — 4,2 х 1012 / л; Hb — 125 г / л; КП — 0,95; Lc — 9,2 х 109 / л: E — 4 %, нейтрофіли: П — 5 %, С — 68 %, Л — 15, М — 8 %; ШОЕ — 12 мм / год.

У зв’язку з виникненням сумнівів відносно правильності первинного діагнозу інфекціоністами 6.06.03 р. було викликано на консультацію щелепно-лицевого хірурга.

На момент огляду щелепно-лицевим хірургом виявлена значна припухлість в лівій привушно-жувальній та частково щічній ділянках.

Шкіра над припухлістю гіперемована, пастозна. При пальпації визначається щільний болісний інфільтрат в межах привушної слинної залози і болісний тяж в середньому відділі щічної ділянки. З боку порожнини рота: відмічається гіперемія слизової оболонки лівої щоки навколо вістя вивідної протоки привушної залози. При легкому масажі привушної залози та щоки по ходу основної протоки з вістя виділилося декілька крапель густого застійного гною.

Поставлено попередній діагноз: конкрементозний лівосторонній паротит.

Через протоку в залозу введено лідазу з ампіциліном.

Хворій призначено інстиляції в привушну залозу антибіотиків з протеолітичними ферментами та мазеві компреси на ділянку залози. Через два дні інфільтрація залози значно зменшилася і хвора виписана на амбулаторне спостереження стоматологом за місцем проживання.


Рис. 1.
Перо, яке виявлене в лівій при-
вушній залозі хворої Г.

Рис. 4.
Чужорідне тіло, видалене з про-
токи правої привушної залози
хворої Г.

Рис. 2.
Зовнішні вигляд хворої Г. при
зверненні в клініку

Рис. 5.
Зовнішні вигляд хворої Г. через
7 днів після проведеного лікування

Рис. 3.
Стан вістя вивідної протоки пра-
вої привушної залози хворої Г.
на момент звернення в клініку

Рис. 6.
Стан вістя вивідної протоки пра-
вої привушної залози хворої Г.
через 7 днів після проведеного
лікування


Після повідомлення хворій про лікарську знахідку в протоці слинної залози з’ясувалося, що вона працює в цехові з перероб-ки пташиного пуху та пір’я. Однак встановити момент попадання видаленого чужорідного тіла в залозу та наявні при цьому будь-які суб’єктивні відчуття не вдалося.

2. Хвора Г., 67 років, звернулася в клініку хірургічної стоматології 24.09.07 р. зі скаргами на припухлість в правій привушно-жувальній ділянці, солонуватий присмак в роті, сухість в порожнині рота. Вважає себе хворою близько трьох днів. Початку захворювання передувало те, що тиждень тому під час їжі відчула легкий укол в ділянці правої щоки, на що не звернула уваги. Займалася самолікуванням (на-кладала напівспиртовий компрес на ділянку припухлості), потім звернулася за допомогою до оторіноларінголога, який і направив хвору до хірурга-стоматолога. Із супутніх захворювань хвора відмічає хронічний холецистит та жовчнокам’яну хворобу, в зв’язку з чим притримується певної дієти, яка передбачає вживання каш з вівсяних пластівців.

При об’єктивному обстеженні виявлено, що обличчя асиметричне за рахунок припухлості правої привушно-жувальної ділянки. Шкіра над припухлістю в кольорі не змінена, в складку береться вільно. При-вушна слинна залоза збільшена в розмірі до 7 см в діаметрі, болісна, напружена, поверхня її рівна (рис. 2). Піднижньощелепні лімфатичні вузли з правого боку збільшені до 1 см, злегка болісні. Відкривання рота вільне. Вістя протоки правої привушної залози зіяє, слизова оболонка навколо нього має ознаки запалення, з протоки виділяється слина в незначній кількості з домішками гною (рис. 3).

Під час бужування та промивання ектерицидом протоки правої привушної залози у її вісті було виявлено м’яке чужорідне тіло, яке було легко вилучене пінцетом. Макроскопічно чужорідне тіло було схоже на фрагмент лушпиння злакової рослини, швидше всього вівсяного зерна розміром 1 х 10 мм (рис. 4).

Залоза промита ектерицидом до прозорого секрету, призначено лікування:

Після проведених маніпуляцій та призначеного лікування вже через дві доби стан хворої значно покращився. Через сім днів хвора скарг не мала, обличчя симетричне, розміри та консистенція правої привушної залози в нормі, ознаки запалення слизової оболонки навколо вістя вивідної протоки були відсутні (рис. 5, 6).

На основі приведених клінічних спостережень можна зробити висновок, що гостре запалення привушної залози, викликане проникненням чужорідного тіла в її протоку може зустрічатися в практичній діяльності лікарястоматолога будь якого профілю. У випадку своєчасного видалення чужорідного тіла та призначення адекватного комплексного лікування гостре запалення в залозі має сприятливий перебіг та не залишає наслідків.

ЛИТЕРАТУРА

1. Клементов А. В. Инородное тело как причина образования камня в подчелюстной слюнной железе / / Стоматология.— 1958. № 5.— С. 69–70.

2. Муковозов И. Н. К вопросу о инородных телах подчелюстной слюнной железы / / Стоматология.— 1958. № 5.— С. 70–71.

3. Лісова І. Г. Особливості частоти непухлинних захворювань слинних залоз серед різних групп населення / / Вісник стоматології.— 2001.— № 2.— С. 29–30.

4. Солнцев А. М. Заболевания слюнных желез / / Киев.— 1991.— 310 с.

5. Шипский А. В., Афанасьев В. В., Полипов Д. А. Автоматизированная система дифференциальной диагностики хронических заболеваний слюнных желез «Сканодиагностика — 2000» / / Стоматология.— 2002.— Т. 81.— № 3.— С. 17–19.

6. Абдусаламов М. Р., Афанасьєв В. В. Клинические особенности течения слюнно-каменной болезни и выбор метода лечения в период обострения сиаладенита / / Российский стоматологический журнал.— 2005. № 2.— С. 23–24

http://www.100matolog.com.ua